Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Давай одружимось, Уляна Пас 📚 - Українською

Читати книгу - "Давай одружимось, Уляна Пас"

1 011
0
17.01.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Давай одружимось" автора Уляна Пас. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 54
Перейти на сторінку:

- Я кожного ранку купую каву тільки тут, - говорить і тим самим підтверджує мої слова. - Ти також?

- Взагалі-то, це моя кав'ярня. - усміхаюсь. - Приємно, що ти тут частий гість.

- Справді? - видно, що Ігор щиро здивований. - Як чудово! До речі, як твоя нога?

- Все добре, - відповідаю. - Якраз сьогодні була у лікаря. Можна повертатись до нормального життя. 

- Це ж чудово! Може, відсвяткуємо таку подію? 

Пропозиція Ігоря змушує мене напружитись. Хіба він не бачить каблучку у мене на пальці? До того ж з Максом він також встиг познайомитись.

- Пробач, але мій чоловік не буде в захваті від твоєї пропозиції, - не хочу його ображати, але варто одразу виставити кордони. Зраджувати Коршуну я не збираюсь, принаймні поки ми разом. 

- Це ти пробач, - продовжує усміхатися Ігор. Начебто не образився. - Тоді ми можемо просто випити кави. 

-  Я не проти, - знизую плечима. 

Ігор виявляється чудовим співрозмовником. Він розповідає про те, що має власний бізнес і часто подорожує за кордон. Я з цікавістю слухаю про його подорожі й зовсім забуваю про те, що варто повертатись до власного чоловіка, адже сьогодні у нас важливий вечір. 

Доводиться завершувати розмову та прощатись. Видно, що Ігорю кортить ще поговорити, але я не готова так сильно заглиблюватись у знайомство з ним. Досить з мене і Коршуна на даний час.

У квартиру свого чоловіка повертаюсь майже через годину. Макс, як і завжди, сидить за ноутбуком, а коли підіймає погляд, щоб поглянути на мене, одразу ж переводить його на мою ногу. 

- Ти була у лікаря? - питає стримано.

- Так! Пов'язку можна не носити. Все добре вже, - сідаю за стіл навпроти нього та продовжую усміхатись. Настрій чудовий, адже вже завтра я можу поїхати у дитячий будинок. Так давно там не була! Дітки точно скучили.

- Це хороша новина, - киває і повертається до справ. Такий Коршун мені зовсім не подобається. У мене зараз така радість всередині і хочеться поділитися нею з кимось, а мій чоловік як завжди - весь у своїх справах. 

- І це все? - бурчу. - А як же відсвяткувати?

- Хочеш знову піти в клуб? - Макс відриває погляд від ноута й іронічно мене розглядає. - У нас сьогодні вечеря з ріднею. Ти забула?

- Звісно, ні! - хмикаю. - Але до неї ще довго. Тому… - знаю, що Коршун може розсердитись, але все одно йду на крайні міри. Закриваю ноутбук у нього перед носом і мило усміхаюсь, коли чоловік невдоволено хмуриться. - Одягайся, Коршун! Їдемо розважатися!

Ні, ну він точно відправить мене зараз під три чорти! Он який погляд сердитий! Та коли Макс важко видихає і таки йде в кімнату, сама повірити не можу, що мій план вдався! 

Вже за пів години ми сідаємо у високий позашляховик Коршуна, і я вбиваю у навігатор пункт нашого призначення. 

- Це за містом, - Макс уважно стежить за моїми діями. - Поясниш, що це за місце?

- Думаю, тобі сподобається! - загадково заявляю. - До того ж, тобі дійсно не завадить розслабитись. А там, куди ми їдемо, зробити це простіше простого. 

Коршун замовкає і скеровує автомобіль у потік транспорту. Я ж не можу відмовити собі у бажанні краєм ока спостерігати за ним. Макс - справжній красень. І точно знає про це. Біла футболка чудово підкреслює підтягнуте тіло, сильні руки тримають кермо, а погляд зосереджений на дорозі. 

- Сподіваюсь, що ми повернемось до вечері, - заявляє, коли автомобіль покидає асфальтовану дорогу та з'їжджає на земляну й не надто рівну. Машину похитує у різні боки і невдоволення Макса можна різати ножем,  настільки воно сильне. - Якщо ти притягла мене на річку купатися, я розчаруюсь у тобі, Юле! 

- Ти дійсно думаєш, що в моїй голові немає кращих ідей? - хмикаю. - Ти мене недооцінюєш, Коршун!

- Або ж переоцінюю, - додає. - Це як подивитися. 

Коли наш автомобіль під'їжджає до великих дерев'яних воріт, на яких великими літерами написано "Кінна ферма", здається, Макс все розуміє. Я помічаю, як сильно він обхоплює руками кермо, і така реакція трохи дивує. Здивований? Однозначно! 

- Кінна база? - зупиняє автомобіль на стоянці і повертається до мене обличчям. Не можу зрозуміти, що він відчуває зараз. Здається, в його очах навіть розгубленість присутня. 

- Ага! - усміхаюсь. - Сподіваюсь, ти не боїшся коней. Я збираюсь прогулятись з тобою цією місцевістю. Готовий?

- Ти таки вмієш дивувати, Юле, - якось неоднозначно хмикає. - У мене просто немає слів.

1 ... 35 36 37 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Давай одружимось, Уляна Пас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Давай одружимось, Уляна Пас"