Читати книгу - "Коли закінчиться ненависть, Лада Короп"

Минуло декілька днів. 

– Оресте Яновичу вас тут питає молода жінка. Впускати? – звертається до мене моя помічниця Дарина. 

– Хто така? – Ярина Якимова. Каже що вона дуже хороша ваша знайома.

– Гаразд. Впусти. Але на майбутнє запам'ятай, коли я зайнятий мене ні для кого не має, – попереджаю дівчину. 

– Добре. Зрозуміло, – киває Дарина й виходить. Буквально через декілька секунд до кабінету входить Ярина. Повільно хитаючи стегнами. Так Ярина завжди випромінювала сексуальність.

– Привіт, Оресте. Не чекав? Ну вибач. Нам потрібно поговорити. У мене багато запитань. 

– Ярино, вибач та в мене немає на тебе часу. Давай іншим разом. 

– Ні, іншого разу не буде. Скажи що тебе пов'язує з Мартою? Ти спиш з нею? – вкрадливо питає Ярина. 

– Тобі яке до цього діло? Моє особисте життя тебе не стосується. – Смішно, бо якщо я розповім її батьку та Ренату про вас, думаю це не дуже потішить. 

– Ти нічого не розповіси. Бо якщо посмієш, то в мене теж є про що розповісти Якимову. Він же не знає про наше з тобою минуле, – кажу з хижою посмішкою на обличчі. 

– Шантаж? Добре я й сама не хочу ворогувати з тобою. Просто мені здається, що Марта не підходить тобі. Ти і вона наче два абсолютно різні світи, – промовляє Ярина й починає кривитися. 

– А ти? Ти мені підходила? Особливо коли покинула мене у найтяжчу мить. 

– Все ще тримаєш образу? Ненавидиш мене? Але зрозумій мене Оресте. Тебе чекало вісім років позбавлення волі. Що я мала робити? Покласти хрест на своєму житті? 

– Ярино ти так і не зрозуміла головного. Можливо якби ти мене не зрадила з моїм близьким другом я б тебе зрозумів. Але ти вчинила підло і цьому не має пробачення, – відповідаю серйозно. 

– Я це вже давно зрозуміла. І шкодую про це. Ми з Ренатом давно живемо наче кішка з собакою. Тим більше через те що у нас немає дітей...

– Це вже ваші проблеми Ярино. Мене це все не стосується. 

– Я не вірю, що ти кохаєш цю тупу курку. Це все просто гра. Але для чого Оресте? – Ярина сідає переді мною на стіл. 

Потім трохи задирає сукню й оголює одне стегно. Її коронний прийом. Думає, що все ще має владу наді мною. Але вона помиляється. Дуже сильно помиляється. Я всміхаюся встаю зі стільця й обходжу стіл. Потім підходжу до Ярини впритул й торкаюся оголеного стегна. І стаю так, що опиняюся між її ніг. Вона вся тремтить. Схоже на неї все ще діють мої дотики. Я нахиляюся до неї дуже близько. Й дивлюся їй в очі. Ярина очікує, що я її поцілую. Я у цьому впевнений. Ще трохи й наші губи торкнуться один одного. Ярина сама тягнеться до мене й намагається поцілувати. Я трохи відхиляюся вбік і кінчиками пальців торкаюся її підборіддя. Потім легко проводжу по губах. Ярина згорає від бажання й висне у мене на плечах. Вона тиснеться до мене й майже вилізає мені на коліна. 

Потім сама цілує у губи облизуючи мій рот. Відчуття огидне. Я ж цілую її зі всією своєю майстерністю. А потім різко відштовхую. 

– Що сталося? – не розуміє Ярина. Я рукою хапаю її за обличчя й притягаю до свого. Так, щоб наші очі опинилися на одному рівні. 

– Ярино, будь ти останньою жінкою на землі я б ніколи не переспав з тобою. Запам'ятай це, – промовляю й відходжу від Ярини поправляючи свій костюм.