Читати книгу - "Особливо небезпечний, Ніколь Кові"

-Вся твоя охорона запакована в багажники моїх хлопців.-повідомив я. Вираз обличчя чоловіка змінився. Тепер він не був таким гнівним, радше він був у шоці. Проте я досі не бачив того зляканого виразу обличчя, якого чекав.

Зачепивши Софі - він автоматично зачепив мене. А я вже не той хлопчик у його владі, яким був. І я не дозволю маніпулювати мною через сльози пташки.

Цікаво, що тепер батько думає про мене? Досі вважає нікчемним хлопчиськом? Чи коли мої хлопці вклали всю його охорону, нарешті зрозумів, що я не граюсь.

Тернер тепер не його прізвище, а моє. Коли його чують, згадують мене - паяльского гангстера, що стоїть на чолі кримінального угрупування, а не якогось бізнесмена з сумнівною репутацією. Ти програв, татку.

Чоловік повільно сів у своє крісло, склав руки докупи і уважно мене оглянув скануючим поглядом. Ніби збирався з думками і продумував наступний хід.

-Чого ти хочеш?-запитав він і я дав йому хвилину подумати, доки курив цигарку.-Чому це тебе раптом зацікавив мій бізнес? Плануєш стати Доном Паяльскої мафії? Шукаєш якесь виробництво, для прикриття своїх справ? Хочеш відмивати гроші через мою фірму?-сипав здогадками чоловік і я кивнув. Приховувати щось не мало сенсу, бо я однаково володітиму усім, що поправу моє. І він ніколи не зможе цьому завадити. Хіба що йому потрібно мене вбити. А батько на це не наважиться.

-Саме так, але я тут не через твій паршивий бізнес.-повідомляю я і чоловік уважно на мене дивиться.-Ти чомусь досі вважаєш, що я просто ні на що не здатний хлопчисько. Зіпсований син, який грається в гангстера. Думаєш, ніби можеш ось так просто прийти до моєї дівчини і через неї мною маніпулювати.

Батько відкидається на спинку крісла і його вуста вигинаються у злій посмішці.

-Ти впевнений що вона твоя дівчина?-запитує чоловік і я стискаю зуби. Однин натяк на те, що вона може бути з Тайлером мене дратує аж на стільки, що я готовий вбити всіх навколо.-Здається на вечірці з інвесторами, вона прийшла під руку з Тайлером.

-Я прострелив ту руку.-нагадав я і батько звузив очі.-Мені набридло що ваше сімейство маніпулює мною через Керр.

-Виходило непогано, Кем.-сміється він.-Вона така чеснолюбива. Така правильна. Слухай, те дівча хоч знає, що твої бандюки торгують зброєю чи навіть не здогадується?-сміється він і мої зуби аж скрегочуть від бажання дістати пістолет і вистрілити йому просто між очей.-Ніколи не втрачай голову через дівчисько, Кем, бо погано закінчиш.

Я не витримую і ривком дістаю свою іграшку з-за поясу і наводжу на чоловіка. Вираз його обличчя змінюється і він блідіє на очах.

-Погано закінчиш ти, якщо ще раз наблизишся до неї.-гарчу я і чоловік піднімає руки, ніби: гаразд, здаюсь. Та я не довіряю його легкій капітуляції. Вичікую ще кілька секунд і врешті Тернер старший починає говорити.

-І через це ти повалив усю мою охорону?-дивується він, якось навіть образливо. Я востаннє затягуюсь цигаркою і тикаю недопалком в шкіряний диван, щоб той згас. Шкіра плавиться і утворюється дірка, яка потихеньку тліє. Відкинувши недопалок в сторону, я піднімаюсь і роблю кілька кроків до столу, досі тримаючи батька на мушці.

-Моє терпіння щодо тебе скінчилось.-повідомляю я.-Тож я планую вирішити одразу кілька проблем. Дзвони своїм купленим суддям і скасовуй вирок десять років для Стіва.-кажу я. Чоловік не зводить погляду з пістолету і паралельно тягнеться до телефону. Все вдається надто легко, коли ти продумуєш план до дрібничок.

Я певен, що батько ховає десь під столом тривожну кнопку і вже давно її натиснув, але бачить що охорона не реагує, тож впевнився, що він у моїй владі.

-Нехай Стіву присудять рік і трохи умовно.-додаю я, поки батько шукає в телефоні потрібний контакт.  Його руки трохи поспішно гортають номери, але врешті палець зупиняється на дзвінку.

Моє побажання насправді щодо Стіва дуже поблажливе, бо якби моя воля, я б вистрілив йому просто в голову.

Та я знаю, що Софі відчуватиме себе винною за це, тому лишаю все як має бути. Справедливо.

Батько набирає якийсь номер, кілька хвилин вітається, тоді домовляється щодо нового вироку і врешті оголошує, що доплатить ще кілька тисяч доларів, за новий строк.

Врешті він прощається і дивиться на мене, чекаючи чи то вжячності, чи то наступних розпоряджень, але я мовчу.

-Задоволений?-запитує він і я всміхаюсь своєю найзагадковішою усмішкою.-Вирок змінено, а що до твоєї красуньки ми вже все вирішили. Тепер погрожуватимеш щодо бізнесу?

Ця ідея надто приваблива, та я прибираю пістолет.

Не можу собі дозволити цього зробити.

-Ні. Це має бути чесно, через суд. Знаєш, не хочу мати проблеми з законом, коли відмиватиму через твою фірму гроші.-відповідаю я і відступаю на крок назад.

-Ти все врахував.-дивується батько і кладе руки на стіл.-Я недооцінював тебе.

-А дарма.-відповідаю я і розвертаюсь обличчям до виходу. Відчуваю пронизливий погляд на спині і щось схоже на смерть, яка дихає мені в спину.

-Невже ти справді маєш план захопити весь кримінальний світ?-якось дивно, ніби з нотками страху у голосі, запитує батько і я повертаю голову, кинувши на нього погляд через плече.

-Побачимо.-відповідаю я і хапаюсь за ручку дверей.-Ні ти, ні Тайлер більше не підійдете до Софі і якщо вирок для Стіва буде не таким, як мені хочеться, я розмовлятиму по іншому.-кидаю я на останок і планую вийти в коридор, де певно вже стоїть перелякана матір зі сльозами на очах. Та мені байдуже до неї - аж такий я холодний.

Я смикаю ручку дубових дверей і раптом батько мене зупиняє.

-Поясни мені тільки одну річ. Навіщо ти заступився за Стіва?-каже батько позаду, розвалившись у кріслі. Я чую по його голосу, що він таки дійсно цього не розуміє.

-Бо кохаю Софі.-чесно відповідаю я і нарешті виходжу.

Хай що він там собі думає чи як вважає - кохання це не слабкість. Кохання це сила. Софі моя сила. Бо лише заради неї я здатний поставити на коліна увесь світ.