Читати книгу - "Чужа секретарка, Олена Домова"

Після того, як договір було укладено та ще разок "підписано", настав час виселятися з номеру. І в цей час перед Зегером гостро постало питання, що робити далі. З одного боку сьогодні Різдво, треба відвідати рідних та збиратися в зворотну дорогу на підзвітне підприємство. З іншого - не хотілося випускати попелясту красуню з рук. І справа не лише в тому, що всередині гриз поганий хробак недовіри, Гена просто досі не наситився. При одному погляді на припухлі від його поцілунків губки в штанях ставало неймовірно тісно.

А от Катя такими речами зараз не переймалася. Її більше хвилювало, як за дві години встигнути дістатися дому, привести себе до ладу, а потім примчати на сімейний обід з приводу свята. І все б нічого, якби ноги її зрадницьки не тремтіли, а по тілу від кожного руху не прокочувалася хвиля солодкої знемоги.

Головою дівчина розуміла, що треба приборкати свої емоції та почуття, але тіло вперто відмовлялося служити як зазвичай. Тремтячими руками вона одягнулася, й тільки здобувши цей примарний захист, здавалося, змогла трохи заспокоїтися. Але тут, як на зло підійшов Гена. Він обійняв її ззаду та по-свійськи поклав долоні на груди, а потім ніжно стиснув їх. Весь спокій та самовладання вилетіли через один тихий "Ах!", і ноги дівчини знову затремтіли.

- Не хочу тебе відпускати, - прошепотів у шию дівчини Гена.

- Мені час іти. Це невідкладна справа, - майже простогнала Катя, але рішуче вивільнилася з обіймів.

- Я хочу зустрітися знову перед своїм від'їздом, - чоловік обережно потягнувся до її обличчя. Навіть зараз він боявся, що вона з відразою відштовхне його руку.

- Я не проти. Коли ти виїжджаєш? - діловим тоном поцікавилася білявка.

Катя намагалася тримати себе в руках, але поки що пан Зегер перемагав. Він виглядав більш спокійним, весь час дражнив та демонстрував перевагу. Але те, що він сам запропонував зустріч й тріумфальна посмішка на обличчі новоспеченого партнера, коли вона погодилася, говорили про те, що ступінь байдужості Катерина дещо перебільшила. Отже секс із нею Геннадію сподобався.

- Планував сьогодні ввечері, але погода зіпсувалася, мабуть, не варто їхати в ніч, - Гена знову притягнув дівчину за талію.

Катя глянула у вікно. Яскравий зимовий день без жодної хмарини на небі заглядав через скло.

- Так, справді, - видихнула вона.

- Де і о котрій тобі потрібно бути і коли ти закінчиш? - перейшов на діловий тон Геннадій.

- О першій я повинна бути в батьків вдома. Зазвичай все завершується о восьмій, - так само чітко відповіла дівчина.

- Оскільки мені потрібно буде десь лишитися до завтра, я не збираюся виселятися з цього номеру, і в нас є ще час трохи затриматися...

- Ні, часу немає! - перелякано виставила руки вперед Катя. Скільки ж сил в цьому чоловікові? - Мені ще треба заїхати додому передягтися. Я і так вже дуже запізнююся.

- Додому? Мені здавалося ти живеш з батьками, - нехотя Гена випустив дівчину.

В ту ж мить вона пірнула у шафу й дістала своє зимове пальто, демонструючи максимальну рішучість піти.

- Тепер я живу окремо, - взуваючись повідомила Катя. - Я зняла квартиру неподалік від роботи.

Гена зітхнув й забрав з рук дівчини одежу, яка заважала одягати чобітки, розправив, допомагаючи одягнутися:

- Не хвилюйся, я довезу тебе додому. Це ж моя провина, що ти так забарилася.

- Д-добре, - Катя перестала зацьковано поглядати на чоловіка.

Вони швидко вийшли з готелю. Й невдовзі синя Тойота попетляла по вулицях міста.

- О, а я раніше жив у цьому будинку, - почувши адресу, усміхнувся Гена.

Катя затамувала подих, здогадуючись і не вірячи у неймовірний збіг. І як варто вчинити, якщо все підтвердиться? В двох ящиках у шафі досі лежать чоловічі речі, які вона знаходила то тут то там в орендованій квартирі. Вони навряд чи нагально необхідні господарю, але й Катерині вони ні до чого. Треба віддати.

- А власницю квартири часом не Іриною звуть?

- А? - тут і Гена почав про щось здогадуватися. - Ти зняла мою квартиру?

- Я не знала, що вона твоя, але, здається, так. Пані Ірина терміново шукала жильця, тому знизила ціну на оренду, і мені це підійшло.

- А я думав, чого вона перестала надзвонювати. Чесно, неприємно вийшло. Я геть забув їй розповісти, а коли вона стала дзвонити, сказав, що переїхав. Вона вилаяла мене та кинула слухавку. А в мене тоді вільного часу і вночі не було, тому я знову забув про неї. Потім думав, як передзвонить, запропоную їй компенсацію, яку забажає, але вона не передзвонила.

- В квартирі лишилися твої речі, якщо хочеш, можеш забрати.

Гена мигцем глянув на дівчину. Чи була це пропозиція лишитися на ніч, чи вона насправді просто хоче віддати речі? В будь-якому разі він таку можливість втрачати не збирається.

- Якщо можна, я заберу їх ввечері.

- Можна, - кивнула Катя, не помітивши підтексту чоловічих слів. Вона була надто заклопотана думками про сімейні урочистості та розпитування, які їй доведеться переносити сьогодні.

Машина в'їхала у двір та зупинилася біля потрібного під'їзду.

- Ну, тоді до вечора, - дівчина відчинила дверцята готова вийти.

- Я підвезу тебе до дому батьків, - не пропонував, а повідомляв Зегер.

- Ні. Я не хочу щоб нас побачив хтось зі знайомих.

- Ти запізнишся, - вагомо нагадав чоловік.

- Я викличу таксі.

- Сьогодні Різдво, - продовжив сипати аргументи Геннадій. - Ти чекатимеш машину до завтра. Я підвезу тебе до зупинки, вийдеш, коли під'їде автобус. Ніхто нічого не розбере.

- А ти справжній шпигун, - усміхнулася Катя.

- Маю багатий досвід, - підтримав її Зегер.

- Авжеж, - посмішка дівчини стала задумливою, і вона знову взялася за ручку дверцят. - Тоді я скоро.

Коли дверцята зачинилися, Гена роздратовано вдарив по керму кілька разів.

- І хто тебе за язика тягнув, ідіоте з багатим досвідом? - гаркнув в тишу. - Втім, у неї немає ілюзій щодо мене...