Читати книгу - "На землі кленового листу, Левко Лук'яненко"

Генерал Я кубів говорив про можливість організації навчання українських офіцерів у Канаді. На першій стадії це може бути військовий коледж. Іноземні офіцери в ньому вивчатимуть передусім англійську мову, затим добре ознайомляться з канадською військовою доктриною, засадами формування збройних сил, життям канадської армії у мирний час і концепцією ведення військових операцій.

— Панове, — сказав я, — я думаю, як би швидше дати хід вашому листу з пропозиціями міністрові оборони України. Моя дружина отримала сумне повідомлення про тяжку хворобу її матері. Завтра вона вилітає в Україну. Зараз пан Глуховецький замовляє для неї авіаквиток. Вона візьме листа і передасть його генералові Морозову. Це найшвидший спосіб. І зручний тим, що ніхто до Морозова його не читатиме. Пані Оксана Башук, яка брала активну участь у розмові, найсхвильованіше зустріла новину про передсмертний стан моєї тещі, висловила мені співчуття і просила передати співчуття моїй дружині.

Востаннє я бачив тещу у своїй хотівській хаті поблизу Києва, куди вона приїздила попрощатися перед нашим від’їздом до Канади. Це було менше півроку тому. Вона виглядала цілком дужою: рожевощока моторна жінка, життєрадісна й бадьора і, здавалося, ще зовсім не стара. І ось маєш — рак! Шкода, дуже шкода!

На жаль, маму в живих моя дружина вже не застала. Був кінець липня, погода спекотна, довго тримати тіло не змогли, поховали. Виконавши місію дипкур’єра, Надія повернулася до Канади.

* * *

Кожного дня виникали різні важливі справи, і я з ранку до вечора їх полагоджував, а ввечері продовжував розбиратися з паперами, які потрібні були на завтра, на післязавтра або за місяць. Я не мав часу дихнути. Годилося б знайти бодай годинку для вдосконалення англійської мови, а я навіть цього не міг собі дозволити. Зменшити обсяг роботи? Це означає відкинути корисні для України пропозиції і не зробити якогось доброго для неї діла. Перекласти більше роботи на дипломатів? Таж і вони завантажені. Кучер сидить у кабінеті до 8–9 години вечора. Мало того, він сам не встигає оформляти візи, і Родіонов значну частину свого часу допомагає йому. Треба, щоб Шандрук узяв на себе всі економічні справи. Проте з появою першого секретаря з економічних питань збільшилася й кількість різних підприємницьких пропозицій.

Його екселенція Френсіс Матіс

Хотілося, щоб Канада якомога швидше відрядила свого посла до України. Нарешті вона його призначила, і він прийшов познайомитися зі мною. Зустріч організували в кімнаті неподалік від інформаційного бюро А. Глуховецького та нашого консульського відділу. Ця кімната була велика, і в ній можна було проводити наради десяти — дванадцяти осіб.

Його екселенція посол Канади в Україні прийшов на три хвилини раніше призначеного часу, і так вийшло, що коли я зайшов до кімнати, щоб потім його зустріти, він був уже там. Переді мною стояв чоловік з привітним обличчям і щиро усміхався. Трохи нижчий від мене зростом, у звичайному костюмі, він радо відповів на моє привітання і перший подав руку для потиску. Я відразу зрозумів, що переді мною чуйна, добра людина, а не бундючний сноб.

Пан Френсіс Матіс п’ять років працював послом у Москві і заговорив до мене російською мовою. Я насторожився, проте вже за кілька хвилин стурбованість зникла — перебування в Москві зміцнило в ньому антикомуністичні й антиімперські переконання, і він висловлював явні симпатії до незалежної України. З кожною хвилиною нашої розмови зростало переконання, що кращого посла в Україну з Канади й чекати не можна було. Ми мали з ним виконувати, по суті справи, одну і ту ж роботу, тільки кожен, звісно, в інтересах власної країни. Та він ще допомагатиме в межах своїх можливостей зміцненню української державності. Я подарував йому на пам’ять про наше знайомство «Історію України» англійською мовою О. Субтельного.

Вдруге я зустрівся з Матісом у Монреалі перед його від’їздом в Україну. Цього разу ми познайомили наших дружин і продовжили політичні дискусії. Потім разом супроводжували генерал-губернатора Р. Гнатишина по Україні, а коли я склав повноваження посла і повернувся до Києва, він регулярно запрошував мене до посольства. Двічі — раз у резиденції і раз у посольстві — зустрічав гостей в українській вишиваній сорочці. Шкода, що так недовго він був у Києві — у липні 1995 року його відкликали.

Здійснення програми «Таск Форс»

Про цю програму я вже згадував у зв’язку з паном Ба́раном і приїздом до Оттави Володимира Пилипчука. Тоді ми її дуже підштовхнули. Переведення Ігоря Ба́рана в команду здійснення програми, здається, подолало бюрократичне гальмування і надало їй практичного робочого руху.

Згідно з цією програмою наприкінці минулого року відібрали в Україні 46 фермерів для навчання в Канаді. Привезли. За три дні виявили одного фальшивого фермера і негайно спровадили його з Канади. 45 розподілили на кілька маленьких груп і розіслали їх до фермерів різних провінцій. У вересні 1992 року я отримав листа від одного фермера, який докладно ознайомив з цією частиною програми.

Суть інформації така. Майже всі українські фермери мали вищу агрономічну або ветеринарну освіту і були добре обізнані з сільськогосподарською технікою. Це люди, що за інтелектуальним розвитком стояли вище від канадських фермерів. Вони хотіли ознайомитися з приватним веденням господарств та канадською сільськогосподарською технікою. Термін перебування в Канаді дев’ять місяців. Два тижні їм читали лекції і теоретично знайомили з канадським господарством, а потім відправили працювати на ферми. На фермах вони майже весь час працювали просто робітниками. Перед закінченням терміну їх знову зберуть на два тижні для підсумкових теоретичних занять. Та найцікавіше — бухгалтерська книга фермера — залишалася для них закритою, бо фермери не схильні розкривати справжньої картини прибутків, податків, витрат.

Щодо техніки. Для ознайомлення з нею достатньо двох тижнів, бо основа техніки така ж, що й українська.

Пропозиції. Не потрібно возити українців до Канади аж на дев’ять місяців. Краще в Україні відкрити один полігон канадської техніки і привезти туди кілька вчених-економістів. Не потрібно витрачати тисячі доларів на авіаквитки, коли за той самий час і кошти можна підготувати вдесятеро більше фермерів.

Цей лист був мені в подальшому керівництвом до дії.

Сама програма «Таск Форс» на перше місце ставила підготовку державних службовців. Не просто державних службовців, а політичних діячів, і не просто державних діячів, а групу найвищих керівників держави. Початкова ідея авторів програми полягала в