Читати книгу - "На землі кленового листу, Левко Лук'яненко"

На всіх перших зустрічах я вперто їм твердив, що справа не в знанні, а в небажанні, і що треба займатися не верхнім ешелоном влади, а опуститися нижче. Верхній ешелон влади загітувати неможливо, як неможливо загітувати вовка їсти капусту. Його можна тільки витіснити з системи керівництва економікою або примусити до приватизації. Необхідно спрямувати зусилля на нижчі адміністративні щаблі та на самих організаторів виробництва.

Мої співбесідники ніби не чули цього і стояли на своїх позиціях. Я повторював і повторював своє. І тільки коли серед них з’явився Ігор Ба́ран, вони поступово почали розуміти мене. З цих дискусій у керівництва «Таск Форс» виникла потреба поїхати до Києва і там спробувати розібратися. До групи ввійшли помічник заступника міністра закордонних справ і зовнішньої торгівлі пан Фокс, пан Гудінгс і пан Ба́ран. Виникла ідея заснувати в Києві Інститут менеджменту. Група з’їздила до Києва. 20 жовтня в канадському бюро міжнародної освіти відбулася зустріч — з участю Ба́рана, Гудінґса, Фокса, Біляшівського, двох співробітників бюро і мене. Підбили підсумки попередньої роботи й обговорили перспективи заснування в Києві Інституту менеджменту. Ігор Ба́ран порушив питання: що робити для розширення в Канаді знань про Україну?

— По-перше, — кинув я репліку, — дозвольте нескромне зустрічне запитання: де був мільйон українців у Канаді впродовж 45 років, якщо тепер раптом виявилося, що Канада зовсім не знає України?

Ба́ран трохи зніяковів і відповів:

— Україна не була державою і не керувала своєю економікою. Торгівля, переговори, укладення контрактів і все інше відбувалося в Москві. А ми Канаду знайомили з ганцями, рушниками, варениками та іншою етнографічною культурою.

— Канада. — сказав я, — багатонаціональна країна, де, мов у казані, з численного етнічного матеріалу виплавляється одна канадська нація (якщо не підгрупа цілої північноамериканської). Ви змирилися з долею (хоча французи Квебеку не змирилися) і послабили увагу до України. Пробачте, пане Ігоре, за гострий докір. А тепер дозвольте відповісти на ваше питання по суті. Отже, що робити, аби Канада більше знала про Україну? Спочатку поділимо Канаду на категорії, аби визначити, хто якої інформації потребує. Канадці — це і політики, і бізнесмени, і туристи, і культурні діячі, і… Кожній категорії потрібна окрема інформація. Виготовляти й поширювати її має певна категорія людей. Усе це має відбуватися, звісна річ, на тлі щоденного інформування громадян Канади про останні події, в яких повинна бути й інформація про Україну. Поява нової держави в Європі і поява її посольства в Оттаві — це добрі передумови для збільшення інтересу канадців до України. Посольство має піднести справу інформування канадців на державний рівень. Проте це окрема тема.

Подружжя Новаківських

Якось подружжя Новаківських запросили мене з дружиною до ресторану.

Новаківський — віце-президент канадської компанії з виробництва паперових грошей. Познайомилися ми з ним ще 1991 року, коли нам організували екскурсію на цю фабрику. Вже бувши послом, я познайомився з усім технологічним циклом виконання угоди з українським урядом щодо виготовлення гривні. Ця компанія виготовляла для України дипломатичні й службові закордонні паспорти.

Фірма зацікавлена була виробляти для України весь комплект гривні, але чомусь банкноти великих номіналів наші фінансові верхи мали намір друкувати в Англії чи Італії. Причому перетрактації у цій справі вели таємно. Канадська фірма пропонувала зробити відкритий конкурс.

— Хіба це не справедливий підхід? — спитав мене Новаківський.

— Звичайно, справедливий, — відповідав я.

— У Києві, — провадив далі Новаківський, — ведуть справу якось кручено: то на якісь обставини посилаються, то чогось недоговорюють, даного слова не дотримуються…

— У нас, — зауважила Надія, — думають не про те, щоб і добре зробити, і заощадити для держави кошти, а як покласти до власної кишені найбільшого хабара.

— У Канаді люди також не святі, проте демократичний відкритий конкурсний спосіб відбору при укладенні контрактів залишає мало місця для підкупу. Я не кажу, що, немає правил без винятку, але мова може йти хіба що про вельми рідкісні винятки.

Обговорили ми й проблему будівництва в Україні спеціальної фабрики з виготовлення грошей, акцій та цінних документів. Канадська фірма Новаківського могла б узяти участь у конкурсі на кращого будівничого такої друкарні.

Вечір у товаристві Новаківських був надзвичайно приємний. Взаємною теплотою одне до одного це гарне подружжя випромінювало тепло й на нас, і нам також ставало тепліше на душі. Їхня неквапливість починалася в ресторані з пошуків кращого столу, потім таких же неквапливих пошуків кращих страв у меню, а потім такого ж неквапливого обговорення важливих політичних справ в Україні та взаємних підприємницьких інтересів. Розміреність ця зовсім мені не властива, бо останні чотири роки життя — це безперервний, без відпусток і відпочинку, біг уперед, уперед, уперед. А тут я потрапив у зовсім інший ритм.

До речі, вже на другому тижні перебування в Канаді я відчув величезну різницю в темпі мого і їхнього життя: я звик поспішати, вони не квапляться; я не знав відпочинку ні в суботи, ні в неділі, для них же абсолютно недоторканні дні відпочинку; я міг (доки не знав їхніх правил) зателефонувати до когось у суботу чи неділю у якійсь справі, вони ж вважали просто неетичним когось турбувати в дні уїкенду. Мені здавалося, що вони просто байдикують. А потім я зрозумів причину різниці в темпах мого і їхнього життя. Ми будували комунізм, вони його не будували; ми поспішали п’ятирічку виконати за чотири роки, у них п’ятирічок не було, ми наздоганяли Америку, а вони створювали собі достаток, нас гнали до якоїсь химери, і ми бігли кудись уперед, вони нікуди не бігли, звикли відчувати землю під ногами, помічати природу і насолоджуватися життям; нас заклинило було між зубів величезної машини, і ми марно мусили обертатися в її загальній коловерті, тут держава нікого не позбавила його власної свободи, і кожен вільний. Ми весь час боролися, а вони жили для свого задоволення. Сонце однаково сходило з-за обрію і їм і нам, але вони люди, а ми — раби!

Перша річниця незалежності

До святкування першої річниці проголошення незалежності України готувалася вся Україна, все українство Канади, українці всього