Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » На землі кленового листу, Левко Лук'яненко 📚 - Українською

Читати книгу - "На землі кленового листу, Левко Лук'яненко"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "На землі кленового листу" автора Левко Лук'яненко. Жанр книги: 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 115
Перейти на сторінку:
тому, щоб навчити найвищих владоможців демократії і розказати їм про переваги приватної економіки, а далі все буде добре. Вони думали, що в нас не здійснюють приватизації тому, що нашим керівникам ніхто не розповів про величезні переваги приватної економіки над соціалістичною. Така психологічна установка відсувала на задній план усі інші розділи програми, в тому числі й програму навчання фермерів.

На всіх перших зустрічах я вперто їм твердив, що справа не в знанні, а в небажанні, і що треба займатися не верхнім ешелоном влади, а опуститися нижче. Верхній ешелон влади загітувати неможливо, як неможливо загітувати вовка їсти капусту. Його можна тільки витіснити з системи керівництва економікою або примусити до приватизації. Необхідно спрямувати зусилля на нижчі адміністративні щаблі та на самих організаторів виробництва.

Мої співбесідники ніби не чули цього і стояли на своїх позиціях. Я повторював і повторював своє. І тільки коли серед них з’явився Ігор Ба́ран, вони поступово почали розуміти мене. З цих дискусій у керівництва «Таск Форс» виникла потреба поїхати до Києва і там спробувати розібратися. До групи ввійшли помічник заступника міністра закордонних справ і зовнішньої торгівлі пан Фокс, пан Гудінгс і пан Ба́ран. Виникла ідея заснувати в Києві Інститут менеджменту. Група з’їздила до Києва. 20 жовтня в канадському бюро міжнародної освіти відбулася зустріч — з участю Ба́рана, Гудінґса, Фокса, Біляшівського, двох співробітників бюро і мене. Підбили підсумки попередньої роботи й обговорили перспективи заснування в Києві Інституту менеджменту. Ігор Ба́ран порушив питання: що робити для розширення в Канаді знань про Україну?

— По-перше, — кинув я репліку, — дозвольте нескромне зустрічне запитання: де був мільйон українців у Канаді впродовж 45 років, якщо тепер раптом виявилося, що Канада зовсім не знає України?

Ба́ран трохи зніяковів і відповів:

— Україна не була державою і не керувала своєю економікою. Торгівля, переговори, укладення контрактів і все інше відбувалося в Москві. А ми Канаду знайомили з ганцями, рушниками, варениками та іншою етнографічною культурою.

— Канада. — сказав я, — багатонаціональна країна, де, мов у казані, з численного етнічного матеріалу виплавляється одна канадська нація (якщо не підгрупа цілої північноамериканської). Ви змирилися з долею (хоча французи Квебеку не змирилися) і послабили увагу до України. Пробачте, пане Ігоре, за гострий докір. А тепер дозвольте відповісти на ваше питання по суті. Отже, що робити, аби Канада більше знала про Україну? Спочатку поділимо Канаду на категорії, аби визначити, хто якої інформації потребує. Канадці — це і політики, і бізнесмени, і туристи, і культурні діячі, і… Кожній категорії потрібна окрема інформація. Виготовляти й поширювати її має певна категорія людей. Усе це має відбуватися, звісна річ, на тлі щоденного інформування громадян Канади про останні події, в яких повинна бути й інформація про Україну. Поява нової держави в Європі і поява її посольства в Оттаві — це добрі передумови для збільшення інтересу канадців до України. Посольство має піднести справу інформування канадців на державний рівень. Проте це окрема тема.

Подружжя Новаківських

Якось подружжя Новаківських запросили мене з дружиною до ресторану.

Новаківський — віце-президент канадської компанії з виробництва паперових грошей. Познайомилися ми з ним ще 1991 року, коли нам організували екскурсію на цю фабрику. Вже бувши послом, я познайомився з усім технологічним циклом виконання угоди з українським урядом щодо виготовлення гривні. Ця компанія виготовляла для України дипломатичні й службові закордонні паспорти.

Фірма зацікавлена була виробляти для України весь комплект гривні, але чомусь банкноти великих номіналів наші фінансові верхи мали намір друкувати в Англії чи Італії. Причому перетрактації у цій справі вели таємно. Канадська фірма пропонувала зробити відкритий конкурс.

— Хіба це не справедливий підхід? — спитав мене Новаківський.

— Звичайно, справедливий, — відповідав я.

— У Києві, — провадив далі Новаківський, — ведуть справу якось кручено: то на якісь обставини посилаються, то чогось недоговорюють, даного слова не дотримуються…

— У нас, — зауважила Надія, — думають не про те, щоб і добре зробити, і заощадити для держави кошти, а як покласти до власної кишені найбільшого хабара.

— У Канаді люди також не святі, проте демократичний відкритий конкурсний спосіб відбору при укладенні контрактів залишає мало місця для підкупу. Я не кажу, що, немає правил без винятку, але мова може йти хіба що про вельми рідкісні винятки.

Обговорили ми й проблему будівництва в Україні спеціальної фабрики з виготовлення грошей, акцій та цінних документів. Канадська фірма Новаківського могла б узяти участь у конкурсі на кращого будівничого такої друкарні.

Вечір у товаристві Новаківських був надзвичайно приємний. Взаємною теплотою одне до одного це гарне подружжя випромінювало тепло й на нас, і нам також ставало тепліше на душі. Їхня неквапливість починалася в ресторані з пошуків кращого столу, потім таких же неквапливих пошуків кращих страв у меню, а потім такого ж неквапливого обговорення важливих політичних справ в Україні та взаємних підприємницьких інтересів. Розміреність ця зовсім мені не властива, бо останні чотири роки життя — це безперервний, без відпусток і відпочинку, біг уперед, уперед, уперед. А тут я потрапив у зовсім інший ритм.

До речі, вже на другому тижні перебування в Канаді я відчув величезну різницю в темпі мого і їхнього життя: я звик поспішати, вони не квапляться; я не знав відпочинку ні в суботи, ні в неділі, для них же абсолютно недоторканні дні відпочинку; я міг (доки не знав їхніх правил) зателефонувати до когось у суботу чи неділю у якійсь справі, вони ж вважали просто неетичним когось турбувати в дні уїкенду. Мені здавалося, що вони просто байдикують. А потім я зрозумів причину різниці в темпах мого і їхнього життя. Ми будували комунізм, вони його не будували; ми поспішали п’ятирічку виконати за чотири роки, у них п’ятирічок не було, ми наздоганяли Америку, а вони створювали собі достаток, нас гнали до якоїсь химери, і ми бігли кудись уперед, вони нікуди не бігли, звикли відчувати землю під ногами, помічати природу і насолоджуватися життям; нас заклинило було між зубів величезної машини, і ми марно мусили обертатися в її загальній коловерті, тут держава нікого не позбавила його власної свободи, і кожен вільний. Ми весь час боролися, а вони жили для свого задоволення. Сонце однаково сходило з-за обрію і їм і нам, але вони люди, а ми — раби!

Перша річниця незалежності

До святкування першої річниці проголошення незалежності України готувалася вся Україна, все українство Канади, українці всього

1 ... 36 37 38 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На землі кленового листу, Левко Лук'яненко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На землі кленового листу, Левко Лук'яненко"