Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

Удаючись до агресивної поведінки, люди висловлюють або мають на увазі таке:

«Бачиш, як я почуваюся через тебе?»

Спілкуючись агресивно, ми напосідаємося на співрозмовника, удаючися до жорстоких, настирливих чи вибагливих слів та поведінки, замість того, щоб прямо сказати, чого ми хочемо. Агресивність вимагає: «Я хочу, щоб ти побачив, що зіпсував мені настрій».

Коли люди поводяться агресивно, вони не зважають на те, які почуття викликають їхні дії. А проте, залякування співрозмовників кривдою чи нападом, які виявляються у поведінці та словах, — це образливо.

Ось ще декілька прикладів агресивності:

• Ви принижуєте інших людей задля доведення своєї тези.

• Висловлюючи думку, ви кричите, обзиваєтеся, лаєтеся.

• Ви згадуєте минуле, щоб присоромити співрозмовників.

• Ви голосно наполягаєте на хибній думці (та вигадуєте «факти», щоб удати, нібито маєте рацію).

• Ви дошкуляєте співрозмовникам, щоб почати сварку.

• Ви вдаєтеся до цинічного гумору, глузуючи зі співрозмовника, наприклад: «Ну ти й жирдяй! Ти ж розумієш, то я кепкую, щось ти надто чуйний».

На відміну від Еріка, його брат поводився з батьком агресивно, прямо говорячи про те, що Пол — пияк. У дитинстві він сварився з батьком, відповідаючи криком на крик. У дорослому віці він і сам починав скандали. Брат Еріка принижував батька, зокрема згадуючи події минулого.

Щоразу як Ерік намагався обговорити з братом таку агресивну поведінку, той казав: «Це в мене від тата». Утім, Пол старішав, тож йому вже не вдавалося залякувати синів, і лише іноді він намагався їх присоромити.

Удаючись до пасивно-агресивної поведінки, люди міркують так: «Я покажу їм, як я почуваюся, але спростовуватиму свої почуття».

Іноді люди поводяться пасивно-агресивно, не усвідомлюючи цього. Ми не завжди розуміємо, що спричиняє нашу поведінку.

Працюючи з клієнтами вже понад десять років, я помітила, що задля вияву власних почуттів та потреб ми насамперед вдаємося саме до пасивної агресії. Коли люди описують свою пасивно-агресивну поведінку, я кажу: «Отже, ви не сказали про свої потреби, а продемонстрували їх співрозмовнику?» Проблема полягає в тому, що люди не можуть здогадатися, які в нас потреби, виходячи лише з наших вчинків. Можливо, вони не знають, що означає наша поведінка, або навіть не помічають, що ми намагаємося про щось їм повідомити. Бажання просто потрібно озвучувати.

Пасивна агресія — це спосіб уникнути чіткого встановлення особистих кордонів. Прагнучи запобігти конфронтації, ми сподіваємося, що співрозмовник сам зрозуміє, що робить не так, і змінить свою поведінку, враховуючи наші натяки. Але ми не можемо отримати бажане, удаючи, що нас усе влаш­товує, та уникаючи чіткого озвучення власних потреб. Ухильність контрпродуктивна, адже наші потреби не вдовольняються. А це призводить до ще більшого розчарування і напруження у спілкуванні.

Ось ще декілька прикладів пасивної агресії:

• Видно, що у вас поганий настрій, утім, ви відмовляєтеся це визнавати.

• Ви напускаєтеся на співрозмовника, але ваш напад не стосується поточної ситуації.

• У вас похмурий вигляд, але причина цього невідома (і це відбувається часто).

• Ви згадуєте проблеми, які виникали в минулому.

• Ви бідкаєтеся, зациклюючись на проблемі.

• Ви скаржитеся на проблеми, які могли б усунути, але не збираєтеся ними займатися.

Ерік переважно поводився пасивно-агресивно. Він нив мате­рі про пияцтво батька, але окрім того єдиного випадку в дитинстві, коли хлопець запитав батька, навіщо той п’є, Ерік жодного разу не обговорював з Полом цю проблему. Іноді Ерік не брав слухавку, коли батько телефонував, утім, Пол і гадки не мав, що причина цього полягає у невдоволенні сина. Цілком імовірно, Пол думав, що в Еріка просто повно справ. Ерік вважав, що окреслив межі прийнятного, але насправді цього не зробив.

Удаючись до маніпулятивної поведінки, люди роблять чи кажуть щось, що (як вони сподіваються) змусить співрозмовника відчути провину і виконати бажання маніпулятора:

«Я хочу непрямо переконати тебе зробити те, чого я хочу».

Я помічаю «нав’язування відчуття провини», коли чую такі вирази як «переконати їх зробити ___», «змусити їх ___» або «заохотити їх до ___».

Дійсно, іноді маніпуляція людьми може бути ефективною. Багато дорослих та дітей вдаються до маніпуляції як способу, завдяки якому їхні потреби вдовольняються. Вони наполягають, аж доки не вмовлять співрозмовника піддатися.

Утім, існує спосіб розрізнити маніпуляцію та перемовини.

Коли ви домовляєтеся з кимось, важливо, що всі усвідомлюють, про що саме йдеться, навіть якщо співрозмовник пого­джується на несправедливі умови. Коли домовляється дитина, вона може, наприклад, сказати: «Якщо я добре поводитимуся сьогодні у школі, ти пригостиш мене смаколиком, коли я прийду додому?» Або, якщо домовляється доросла людина, вона скаже: «Якщо я зараз подивлюся з тобою цей бойовик, ти потім подивишся зі мною романтичну комедію?»