Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Османськими шляхами, Мак Карсегі 📚 - Українською

Читати книгу - "Османськими шляхами, Мак Карсегі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Османськими шляхами" автора Мак Карсегі. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 65
Перейти на сторінку:

–А це кілька сотень, – підтвердив Рафат.

–Знаючи норов цього божевільного, – задумливо оглянувся Мустафа, немов би остерігався, що за спиною ось-ось з’являться переслідувачі, – він душу дияволу віддасть, а нас розшукає.

–Всяке може бути, – поправив довгі вуса Немова. – Але, щоб цьому запобігти, потрібно було б рухатись швидше. Бо йдемо ми, як на прогулянці. Повільно, як слимаки.

Мурат розумів, що претензії козака спрямовані до нього. Кримчак розуміюче закивав і відповів:

– Маємо два варіанти: один простий та швидкий, інший складний та повільний.

–Питання в тому, який з них безпечний? – очі Богдана звузились, немов би він до чогось приглядався.

–Перший – купити в одному з гірських поселень коней і йти перевалом, не звертаючи. Якщо Рахман буде переміщатись з кількома сотнями воїнів, навряд чи зможе нас наздогнати. Сам розумієш, така кількість – це вже, хоч і невелике, але військо. Другий – залишити коней та піти стежками. У обох варіантів є, як і переваги, так і недоліки.

На мить запала тиша, яка мала б означати, що всі очікували від Мурата роз’яснень. І кримчак продовжив свою розповідь.

–Дорога через гори вузька, що нам на руку. Ми, безумовно відірвемося і вийдемо на побережжя із запасом часу. Це перевага. Але на довгому марші до Кафи, де місцевість не обмежуватиме рух великого загону, Рахман, швидше за все, нас наздожене. У вас коні непогані. Але ми сядемо на кляч. Селяни не мають хороших скакунів.

Другий варіант – йти манівцями, забезпечить безпеку до того часу, поки нам, рано чи пізно, не доведеться спуститись з гір. Рахман про це уже буде знати і намагатиметься нас перехопити. Чи вдасться це йому? Хто знає? Можливо він і загубить нас. Все ж стежок, які ведуть на інший бік гір, багато. Але піші, ми станемо легкою здобиччю для нього.

–Якщо він зрозуміє, що ми пішли пастушим стежками, переконається, що нас мало, – шмигнув носом Мустафа.

–Він у будь якому випадку дізнається, – нахмурився Немова.

–Так і є, – погодився Мурат.

Богдан задумався, вглядаючись у небо, яке починало темніти. Він знав, що легко не буде, розумів, що на чужих землях на нього чекає безліч труднощів і був готовий до них. Та в першу чергу, Богдан прийшов сюди за своїми рідними. Кожен згаяний день ускладнюватиме пошуки його донечки та синочка.

–Скільки днів мине, якщо підемо стежками? – запитав козак.

–З десяток, – знизав плечами Мурат. – Може й більше. На все воля Аллаха.

–На все воля Божа, – прошепотів собі під ніс Богдан, а тоді знову глянув на кримчака. – А верхи, через перевал?

–Через день будемо на іншому боці.

–Тоді вибір очевидний, – твердо сказав козак. – Не будемо гаяти часу.

Акурат перед смерком, Мурат привів загін в якесь зовсім невеличке поселення, розкидане поміж пагорбів. Подорожні заледве знайшли трьох коней, яких можна було б осідлати. Їхні власники спочатку на відріз відмовлялись продавати тварин, але запропоновані козаками гроші, втричі більші, ніж заплатив би будь хто інший, переконали власників. Після щедрої оплати знайшлось і хороше місце для ночівлі та провіант.

Мешканці поселення поводились обережно, навіть боязливо. Хоч їм і доводилось часто бачити на цьому шляху людей різних національностей, але двійко християн, хоч і були одягнені, як купці, зовсім на них не походили. Трішки заспокоювала присутність земляків і хороша оплата. Все ж озброєні люди могли б і силою змусити віддати коней та харчі. А ці платять. Ще й достойно.

З першим промінням сонця загін рушив далі в дорогу. Не можна було гаяти часу, адже всі прекрасно розуміли, що Рахман йде слідом. Йде по їхні голови. Надіятись на те, що в тій перестрілці на галявині його поранили, не було сенсу. Мурат сказав, що Рахмана серед того загону не було. Він мав під’їхати безпосередньо на страту.

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 35 36 37 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Османськими шляхами, Мак Карсегі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Османськими шляхами, Мак Карсегі"