Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Попіл і Світло, Кіра Найт 📚 - Українською

Читати книгу - "Попіл і Світло, Кіра Найт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Попіл і Світло" автора Кіра Найт. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 43
Перейти на сторінку:
Глава 26. Покарання

— Піднімайся, суче поріддя! - почула я голос зовсім поруч, але не поворухнулася.

Через секунду мене вдарили металевим носком черевика в живіт і я захрипіла, відлетівши до стіни, а повітря вибилося з моїх легень. Розплющивши очі, я постаралася підвестися на лікті.

— Прокинулася. Добре. А тепер відповідай, що ти зробила?

Жрець стояв навпроти мене з металевим кийком у руці. Таким знайомим кийком. Я ж мовчала. Може, якщо я мовчатиму - він заб'є мене ним до смерті? Це було гарним варіантом. Але, боюся він не такий дурний.

Я спробувала сісти, спершись на стіну. Окинувши себе швидким поглядом я зрозуміла, що одягнена лише в білі лосини і білу обтягуючу кофту під горло з довгими рукавами, які одягалися на пальці рук. На моєму обличчі так само була маска. Я тихо посміхнулася до своїх думок. Вони могли бити мене скрізь, крім обличчя. Ця частина мого тіла залишалася прихована та недоторканна.

Зайнята своїми думками, я не помітила, як жрець замахнувся кийком і вдарив мене по руці, від чого я впала на підлогу і рука спалахнула вогнем. Зашипівши, я стиснула руку і глянула на жерця.

— Я питаю ще раз, і краще б тобі відповісти. - він сів переді мною і уважно зазирнув у вічі. - Що ти зробила?

— Пішов до біса. - процідила я і жрець скрикнув брови.

— Хм.. - він підвівся і погладив кийок в руках. – Ти сама визначила свою долю.

 

Не знаю, скільки годин минуло, перш ніж моя свідомість провалилася у темряву. Вся моя свідомість була суцільним болем та розпачем.

Навіщо я послала його? Напевно, я все ж таки сподівалася що жрець не витримає і вб'є мене.

Темрява... така солодка, спокійна темрява, в якій захотілося залишитися назавжди. Але темряву розвіяв знайомий голос.

 

“Кіра, нарешті! Вибач, твій поклик, він збив калібрування Світочі і…” - голос замовк.

Проковтнувши кров у роті я сіла і ледве розплющила очі. Чоловік стояв переді мною з округлими від подиву очима.

“Кіра!” - він кинувся до мене і підхопив на руки. - “Маленька, це вони з тобою зробили?! Чорт забирай, пробач мені…”

“Це лише перший раунд.” - я хрипко засміялася, але потім посерйознішала. - “Чому не вийшло?”

“Вибач, вибач, це моя провина..” - він притис мене міцніше до себе.

Ми стояли так кілька хвилин, поки він все ж таки не відпустив мене і глянув мені в очі.

“Твій поклик... він був сильніший, ніж я думав.” - сказав чоловік, дбайливо проводячи рукою по моєму одязі, де проступили сліди крові від відкритих ран і розсіченої шкіри. - “Він розсіявся по всіх інших Світочах і його багато хто почув. Тому я не зміг його зафіксувати та витягти тебе.”

Я мовчала. Запитань у моїй голові було багато, наприклад скільки ще є Світочів, хто ще почув поклик.

Але я так втомилася.. чорт забирай, я занадто втомилася.

“Я можу тебе попросити про послугу?” - тихо запитала я, знову піднявши на чоловіка очі.

“Я зроблю все, щоб тебе витягти.” – серйозно заявив він.

“Ні, я не про це… пообіцяй, що допоможеш…” - попросила я.

“Що ти хочеш?” – я помітила, як він насторожився.

“Вбий мене. Будь ласка.” - я прикрила очі, тримаючись за живіт, на якому були рубці.

“Я не…” - прошепотів чоловік, знову нахилившись до мене.

“Прошу тебе.. я так більше не можу..” - я заплющила очі і відчула, як сльозинка стікає по моїй щоці. - “Я хочу спокою…”

Він відійшов від мене і якийсь час стояв мовчки.

“Я виконаю твоє прохання.” - серйозно сказав він, коли я вже зневірилася отримати відповідь. - “Але лише за однієї умови.”

“Якої?” - я уважно подивилася на нього, не очікуючи наступних його слів.

“Ти зробиш це знову.”

 

“Ні! Я не робитиму цього!” - закричала я, схопившись на ноги, ніби забувши про біль.

“Кіро, я витягну тебе, обіцяю!”

“Ти вже одного разу обіцяв!” - я штовхнула його в плечі. - “Ти думаєш це кінець? Думаєш вони зупиняться? Вони будуть бити мене щодня, цілий місяць, аж до наступного піднесення Світочі!”

“Ні, Кіро, ми маємо шанс! Слухай!” - він зупинив мене за плечі. - “Через твій поклик піднеслися всі Світочі, після чого всі вони погасли! Це означає…”

“Що вони повторять піднесення…” - прошепотіла я, зупинившись. - “Вони не допустять, щоб піднесення Світочі не відбулося…”

Я відвернулася від чоловіка і замислилась.

“Чому ти вирішив, що зараз спрацює?” - нерішуче запитала я.

“Довірся мені.” – тільки й відповів він. - “Це шанс вибратися. Якщо ти ним не скористаєшся – я нічим не зможу допомогти.”

“А якщо знову не вийде…” - я заплющила очі, боючись уявити наслідки.

“Тоді я виконаю твоє прохання.”

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 35 36 37 ... 43
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Попіл і Світло, Кіра Найт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Попіл і Світло, Кіра Найт"