Читати книгу - "Фатальне (не) везіння, Ірен Кларк"

Єва

Я мовчки дивилася на Ладу, намагаючись скласти докупи всі ці хаотичні шматки інформації. Здавалося, що це якийсь фільм з плутаним сюжетом, де головна героїня раз у раз потрапляє в дедалі більші проблеми через власні рішення. Але це була не вигадка. Це було життя.

— Тобто… ти таки вкрала документи? — мій голос прозвучав тихіше, ніж я хотіла.

Лада кивнула, нервово стиснувши пальці.

— Так, вони були на флешці. Але перед тим, як її викрасти, я скасувала весілля.

Я відчула, як моє тіло напружилося.

— Це щось змінило б?

— Так! — її голос різко обірвав моє недовірливе зітхання. — Все мало виглядати, ніби я просто втекла.

Вона знову зітхнула, ніби важко було дихати під вагою всього, що вона наговорила.

— Я знала, що Артем вважає свій сейф неприступним. Але код я давно розгадала. Просто чекала моменту.

Її губи сіпнулися в гіркій усмішці, а очі блищали, ніби вона знову бачила перед собою той момент — коли вона вирішила все поставити на карту.

— Я хотіла прийти до Андрія й розповісти все… Але не встигла.

Я вже здогадувалася, що вона скаже далі, але все одно відчула, як мене обдало холодом.

— Дмитро?

Лада кивнула.

— Він прийшов додому й почав погрожувати. Я розуміла, що таке може статися, але сподівалася, що батько просто поверне гроші, і все.

Я глянула на Андрія, він сидів напружений, мов натягнута струна.

— Але?

Лада знизала плечима.

— Але я почула, як батько сказав Андрію, що гроші не можна просто так забрати, бо проєкт уже запущений. І ще… — вона зиркнула на Андрія. — Дмитро накинув зверху суму, яку треба було покрити.

Я втомлено провела долонею по обличчю.

— Я знала, що буде купа питань, що мені не повірять, що доведеться пояснювати все, а я… — вона запнулася, і її голос зламався. — Я просто не була готова. І втекла.

У кімнаті запала тиша. Льоша стояв, стиснувши щелепи, Андрій мовчки дивився на неї. А я…

Я просто боялась почути що було далі.