Читати книгу - "Ляльковий дім"

Нора (з полегкістю). Ви про себе?

Ранк. А про кого ж? Не треба дурити себе самого. Я найнещасніший зі всіх своїх пацієнтів, фру Гельмер. Цими днями я зробив генеральну перевірку свого внутрішнього стану. Банкрут. Мабуть, десь через місяць уже гнитиму на цвинтарі.

Нора. Ох, як ви погано висловлюєтесь.

Ранк. Бо справи страшенно погані. І найгірше, що й перед тим іще буде багато гидотного. Залишилося зробити ще одну перевірку, і після неї я приблизно знатиму, коли почнеться розпад. І ось що я вам скажу. Гельмер зі своєю витонченою натурою відчуває непереборну відразу до всього гидотного. Я не допущу його до своєї смертної постелі…

Нора. Але ж, докторе…

Ранк. Не допущу. Нізащо. Замкну перед ним двері. Коли я буду цілком певний, що настає найгірше, я пошлю вам свою візитну картку з чорним хрестом. Тоді знатимете, що почалася мерзенна руйнація.

Нора. Ну, ви сьогодні просто нестерпні. А я так хотіла б, щоб саме сьогодні ви були справді в доброму гуморі.

Ранк. Зі смертю за плечима? І так розплачуватися за чужі гріхи. Де ж тут справедливість? І на кожну родину чекає така чи інша невблаганна кара…

Нора (затуляє вуха). Не хочу такого слухати! Кажіть щось веселіше, смішніше!

Ранк. Так, справді не залишається нічого іншого, як сміятися з усього цього. Моєму нещасному, невинному хребтові доводиться покутувати веселі дні офіцерського життя мого батька.

Нора (біля столика ліворуч). Він був дуже ласий до спаржі й паштету з гусячої печінки, правда?

Ранк. Так, і до трюфелів.

Нора. Так, так, до трюфелів. І, здається, до устриць?

Ранк. І до устриць, звичайно.

Нора. І до всяких там портвейнів та шампанського. Прикро, що всі ті ласощі відлунюють у хребті.

Ранк. А надто відлунюють у нещасному хребті того, хто ними взагалі не ласував.

Нора. О так, це найприкріше.

Ранк (пильно дивиться на неї). Гм…

Нора (трохи помовчавши). Чого ви всміхнулися?

Ранк. Ні, то ви всміхнулися.

Нора. Ні, ви, докторе Ранк!

Ранк (підводиться). А ви ще більша шельма, ніж я думав.

Нора. Мені сьогодні кортить викинути якогось коника.

Ранк. Воно й видно.

Нора (кладе йому руки на плечі). Любий, любий докторе, не покидайте Торвальда і мене.

Ранк. До такої втрати ви легко звикнете. Чого очі не бачать, того серцю не жаль.

Нора (злякано дивиться на нього). Ви так гадаєте?

Ранк. З'являться нові знайомі, і…

Нора. У кого з'являться нові знайомі?

Ранк. І у вас, і в Гельмера, коли мене не стане. Мені здається, що ви вже на добрій дорозі. Навіщо вам здалася вчора ввечері та фру Лінне?

Нора. Ой, ой, чи ви, бува, не ревнуєте мене до сердешної Кристини?

Ранк. Авжеж ревную. Вона заступить мене в цьому домі. Коли мене вже не буде, то, мабуть, та жіночка…

Нора. Цитьте. Не так голосно, бо вона он там.

Ранк. І сьогодні? От бачите.

Нора. Тільки тому, що лагодить мій маскарадний костюм. Господи, ви сьогодні нестерпні. (Сідає на канапку.) Будьте чемні, докторе Ранк. Завтра ви побачите, як я гарно танцюватиму, і уявите собі, що то тільки для вас… Ну, звичайно, і для Торвальда, аякже. (Витягає з коробки різні речі.) Сідайте тут, докторе. Я вам щось покажу.

Ранк (сідає). Що саме?

Нора. Ось, гляньте!

Ранк. Шовкові панчохи.

Нора. Тілесного кольору. Правда, чудові? Ну, тепер уже темно, але завтра… Ні, ні, ви побачите тільки до кісточок. Зрештою, вам можна побачити й вище.

Ранк. Гм…

Нора. Чого ви дивитеся так критично? Вважаєте, що вони мені не личать?

Ранк. Про це я не можу мати обґрунтовану думку.

Нора (якусь мить дивиться на нього). Фе, як вам не соромно. (Легенько б'є його панчохами по вусі.) Ось вам за це. (Ховає гамузом речі до коробки.)

Ранк. А які ще коштовності я мав побачити?

Нора. Більше нічого не побачите, бо ви нечемні. (Мугикаючи, перебирає речі.)

Ранк (після короткої паузи). Сидячи з вами отак невимушено, я не розумію… не можу збагнути… що сталося б зі мною, якби я не приходив до вас.

Нора (всміхається). Так, мені здається, що ви, можна сказати, непогано почуваєтеся в нас.

Ранк (тихіше, дивлячись поперед себе). І доведеться покинути все це…

Нора. Дурниці. Не покинете.

Ранк (веде далі). І не залишити після себе бодай якогось теплого спогаду, хоч би хвилевого почуття втрати… тільки порожнє місце, яке може посісти перший-ліпший сторонній.

Нора. А якби я тепер вас щось попросила?… Ні…

Ранк. Що саме?

Нора. Великого свідчення вашої прихильності…

Ранк. Добре, кажіть.

Нора. Та, бачите, я маю на думці… дуже велику послугу…

Ранк. Невже я справді хоч раз матиму таке щастя?

Нора. Ох, ви не знаєте, що це.

Ранк. То скажіть.

Нора. Ні, я не можу, докторе, це щось дуже велике… і порада, і допомога, і послуга…

Ранк. Чим більше, тим краще. Та я ніяк не збагну, що б це могло бути. Скажіть же! Хіба я не заслуговую на вашу довіру?

Нора. Заслуговуєте більше, ніж будь-хто. Ви знаєте, що ви мій найвірніший, найкращий приятель. Тому я й звертаюся до вас. Ну добре. Може б, ви допомогли мені відвернути одну небезпеку. Ви знаєте, як віддано, як безмежно кохає мене Торвальд, він ні на мить не завагався б віддати за мене своє життя.

Ранк (нахиляється до неї). Норо… ви думаєте, що він єдиний?…

Нора (ледь здригнувшись). Єдиний?…

Ранк. Хто з радістю віддав би за вас своє життя?

Нора (засмучено). Ну от…

Ранк. Я заприсягся собі, що ви дізнаєтеся про це, перш ніж мене не стане. Кращої нагоди вже не буде… Так, Норо, тепер ви знаєте. І знаєте, що можете довіритися мені швидше, ніж комусь іншому.

Нора (підводиться, камеє спокійним рівним голосом). Дайте мені пройти.

Ранк (відсувається, але не встає). Норо…

Нора (у дверях до передпокою). Гелено, принеси лампу… (Іде до груби.) Ох, любий докторе, це було справді негарно з вашого боку.

Ранк (підводиться). Те, що я кохав вас так само щиро, як той інший? Хіби цє негарно?

Нора. Ні, але негарно, що ви сказали про це. Зовсім не треба було…

Ранк. Чому? Ви знали?…

Служниця приносить лампу, ставить на стіл і виходить.

Норо… фру Гельмер… я питаю вас: ви здогадувалися?

Нора. Ох, звідки мені знати, що я знала, а чого не знала? Я справді не можу сказати вам… Як ви нетактовно повелися. Все було так добре.

Ранк. Ну, принаймні ви