Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Немезида 📚 - Українською

Читати книгу - "Немезида"

371
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Немезида" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 72
Перейти на сторінку:
був недоумкуватим, хронічно хворим або епілептиком. Я просто дивився на нього, як, скажімо, на людину морально хвору, чия хвороба невиліковна. Але він мій син, і я робив для нього все можливе. Не більше й не менше. Що я можу зробити для нього тепер?» Я сказав йому, що це залежить від того, чого він хотів би домогтися. «Тут усе дуже просто, — сказав він. — Я фізично неповноцінний, але я добре усвідомлюю, чого мені хотілося б. Я хочу справедливої помсти. Хочу, щоб мого сина випустили на волю. Хочу, щоб він зміг жити власним життям так, як він його розуміє. Якщо він і далі захоче жити в безчесті, це вже його власна справа. Я залишу йому гроші й розпорядження робити для нього все, що буде можливим. Я не хочу, щоб він страждав, сидів у в’язниці, був відлучений від життя лише внаслідок надзвичайно прикрої, хоч і природної помилки правосуддя. Якщо ту дівчину вбив хтось інший, якийсь інший чоловік, то я хотів би, щоб цей факт було встановлено й визнано. Я хочу справедливості для Майкла. Але я фізично неспроможний. Я дуже хвора людина. Мені залишилося жити не роки, не місяці, мій вік тепер вимірюється кількома тижнями».

«Я можу рекомендувати вам гарних адвокатів, — сказав я. — Я знаю таку фірму». Але він мене урвав: «З ваших адвокатів не буде користі. Ви можете звернутися до них, але користі з них не буде. Я сам спробую організувати те, що я спроможний організувати за такий короткий час». Він запропонував мені великий гонорар, якщо я погоджуся докласти всіх зусиль для пошуку істини, і попросив мене зробити все можливе, не шкодуючи витрат. «Сам я вже не зможу зробити нічого. Смерть може забрати мене будь-якої миті. Я передаю вам усі свої повноваження і спробую знайти одну особу, яка допоможе вам у ваших пошуках». Він написав для мене ім’я та прізвище цієї особи. Міс Джейн Марпл. Він сказав: «Я не хочу давати вам її адресу. Я хочу, щоб ви зустрілися з нею за тих обставин, які я сам оберу». І потім розповів мені про цю екскурсію, цю чудову, приємну й невинну екскурсію з огляду історичних будівель, замків і парків. Він зарезервує для мене в ній місце на певну дату. «Міс Джейн Марпл, — сказав він, — теж візьме участь у цій екскурсії.

Ви зустрінете її там, неминуче познайомитеся з нею, і в такий спосіб ваша зустріч здаватиметься цілком випадковою».

Він дозволив мені самому обрати час і момент для того, щоб відкритися вам, якщо я визнаю це за потрібне. Ви вже запитували мене, чи я або мій друг, начальник в’язниці, знайшли підстави запідозрити якусь особу в тому, що вона була справжнім убивцею. Мій друг, начальник в’язниці, звісно, не має жодного уявлення, хто б це міг зробити, хоч він і обговорював уже цю справу з офіцером поліції, який провадив слідство і є надзвичайно професійним детективом, що має великий досвід у розслідуванні подібних справ.

— І він не назвав вам жодного іншого чоловіка, якого можна було б запідозрити? Жодного іншого друга дівчини? Колишнього друга, який міг би приревнувати її?

— Нічого такого виявлено не було. Я ще попросив містера Рейфаєла розповісти трохи про вас. Проте він цього робити не став. Сказав мені тільки, що ви літня жінка. І сказав, що ви дуже добре розумієтеся на людях. І сказав ще одне.

— Що там він про мене сказав? — запитала міс Марпл. — Мені, знаєте, властива певна природна цікавість. Але яку ще він побачив у мені перевагу, бігме, не можу вгадати. Я трохи глухувата. Мій зір далеко не такий добрий, яким був колись. Я справді не бачу в собі інших прикметних властивостей, хіба що можу видатися комусь надто тупою й простакуватою і, власне кажучи, я належу до жінок, яких у давні часи називали «стара карга». Я стара карга. Чи, бува, не це він вам сказав?

— Ні, — відповів професор Вонстед. — Він сказав, що ви маєте витончений нюх на зло.

— Справді? — перепитала міс Марпл.

Схоже, його слова стали для неї певною несподіванкою.

Професор Вонстед дивився на неї пильним поглядом.

— Ви згодні, що це так? — запитав він.

Міс Марпл якийсь час мовчала. Нарешті вона сказала:

— Можливо. Мені й справді кілька разів у своєму житті щастило відчути, що десь поблизу причаїлося зло, що хтось неподалік він мене втілює в собі це зло і воно впливає на якісь події.

Вона подивилася на нього й несподівано всміхнулася.

— Це й справді схоже на нюх, притаманний деяким людям. Так, наприклад, ти відчуваєш, як витікає газ, а інші цього не відчувають. Ти легко також відрізняєш за запахом одну людину від іншої. Я мала колись тітку, — замислено провадила міс Марпл, — що стверджувала, ніби вона спроможна носом відчути брехню. Брехня нібито мала для неї помітний запах. Казала, що ніс людини, яка бреше, посмикується, а потім від неї надходить специфічний запах. Не знаю, чи правду вона казала, але в кількох випадках її слова навдивовижу підтверджувалися. Якось вона сказала моєму дядькові: «Джеку, не наймай того молодика, з яким ти розмовляв сьогодні вранці. Він не переставав тобі брехати доти, доки говорив». І згодом з’ясувалося, що так воно й було.

— Отже, ви відчуваєте нюхом зло, — промовив професор Вонстед. — Тож якщо ви його відчуєте, скажіть і мені. Для мене буде корисно знати, що воно десь поблизу. Я не думаю, що сам я спроможний відчути зло. Погане здоров’я, хвороба — це інша річ, але зло… Ні, тут воно не відчувається.

І він постукав себе по лобі.

— Я ліпше вам розповім, як я виявилася причетною до цієї справи, — сказала міс Марпл. — Містер Рейфаєл, як вам відомо, помер. Його адвокати запросили мене відвідати їхню фірму й повідомили мене про його пропозицію. Потім я одержала від нього листа, у якому він нічого не пояснив. Потім, протягом відносно короткого часу, я більше нічого про це не чула. Але згодом одержала листа від компанії, що організовує екскурсії, де повідомлялося, що містер Рейфаєл перед смертю зарезервував для мене місце в одній з екскурсій, знаючи, що така подорож буде для мене великою радістю, і бажаючи подарувати мені приємну несподіванку. Я була вельми здивована, але сприйняла того листа як підказку про те, який перший крок треба мені зробити. Я повинна поїхати на цю екскурсію і, мабуть, десь упродовж неї я одержу ще одну підказку або натяк, або ключ щодо своїх

1 ... 35 36 37 ... 72
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Немезида», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Немезида"