Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Агатангел 📚 - Українською

Читати книгу - "Агатангел"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Агатангел" автора Наталія Володимирівна Сняданко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 74
Перейти на сторінку:
перед дівчиною зі сну, краплі порозтікалися в різні боки, складаючись в електронну адресу та ім’я Шарлотт. Уранці пан Айвазовські написав до незнайомки, і відтоді вони надсилають одне одному по тринадцять листів щодня. Тринадцять – улюблене число Шарлотт.

Батько Шарлотт – син українських емігрантів, мати – таїтянка, вони познайомилися під час кругосвітнього круїзу на пароплаві «Ікар» і одружилися на третій день після знайомства. Для цього вони навіть зійшли з пароплава у найближчому порту, щоб зареєструвати свої стосунки, і це їх урятувало, бо у цей час пароплав затонув.

У Шарлотт є шість сестер, жодна з них не говорить українською, зате всі надзвичайно гарні й мають яскраво-рудий колір волосся. Шарлотт тестує парфуми для найвідоміших французьких косметичних фірм. У вільний час вона вишиває. Її бабця колись зафіксувала свої улюблені візерунки на шматку полотна, а тепер виявилося, що таких технік уже не пам’ятають навіть у глухих карпатських селах. У день, коли Соломон Айвазовські написав їй першого електронного листа, Шарлотт почала вишивати їхню шлюбну постіль. Білими нитками, залишеними їй у спадок іще бабцею, на білому полотні ручної роботи, привезеному з України. За рік вона встигає вишити один комплект, світлини всіх орнаментів постійно надсилає коханому в електронному вигляді, і вони обговорюють кожну деталь цих вишивок; не менш детально обговорюють і церемонію свого майбутнього одруження, яка має стати чимось справді грандіозним. У тому, що вони тепер завжди будуть разом, у них ніколи не виникало сумнівів. Хоча чому вони при цьому за вісім років так ані разу й не зустрілися, нікому не відомо.

Знайомі пана Айвазовські жваво пліткують на цю тему. Одні вважають, що Шарлотт боїться подорожувати, щоб не застудити свій унікальний ніс і не втратити чутливості до ароматів. А панові Айвазовські відмовили у візі. Інші переконані, що Шарлотт насправді зовсім не закохана у пана Соломона. Найсміливіші припускають, що Шарлотт узагалі не існує, а історія зі сном пана Айвазовські і тринадцятьма любовними листами, які щоденно приходять на його редакційну поштову скриньку і в існуванні яких немає жодних сумнівів, – це один із синдромів психічного захворювання, бо ці листи пан Айвазовські надсилає собі сам.


На тему романтичного кохання Соломона Айвазовські Юліан Йосипович написав афоризм: «Пароксизм кохання хижий, загребе – полюбиш рижу».

Як визначити, кого ж насправді вбили

– Ну шо, рєбята, дєлаєм газєтку? – життєрадісно прогудів з порога пан Незабудко своїм колоритним басом. Він зняв пальто і капелюх, струсивши дощові краплі на підлогу, а потім сів на редакторський стіл. – Я тепер перейшов на короткі форми віршування, майже як у японців, – повідомив він далі. – От слухайте: «Зарубай собі на носі, що їбаться треба босим».

І він широко посміхнувся.

– Викладуйте, в кого які сенсації є на перву полосу.

Ми мляво зашаруділи сторінками записників. Сенсацій там було негусто.

– Ну, може, засідання міськради. Перше цього місяця, – без ентузіазму запропонував пан Фіалко.

– Геніально. Ще.

– Скоро демобілізація в армії, – запропонував пан Маргаритко.

– Прем’єра «Ромео і Джульєтти» у Львівському оперному театрі, – сказала я, коли погляд пана Незабудка зупинився на мені.

– Пам’ятник Шевченкові руйнується, – сказав пан Маргаритко, коли знову настала його черга.

– Несподіванки – просто «жопусик», як писав наш польський колєґа Вітольд Ґомбровіч. Пане Айвазовські, а у вас що? – головний редактор явно був незадоволений результатами нашої роботи.

– Я думав, проблеми з відключеннями електроенергії. Провести підрахунки потужности мережі й вирахувати потенційну ймовірність таких відключень, а потім порівняти її з реальною статистикою. Напевно, цифри будуть суперечливими.

– Це цікаво, – стримано зауважив пан Незабудко. Але газета без скандалу – як хліб без сала. Запліснявіє в кіосках. Треба шукати сенсацію. А що в нас у портфелі? – запитав він у пана Фіалка.

Той мовчки подав стосик паперів.

– Що, тільки пенсіонерські одкровення залишилися? – незадоволено погортав листки пан Незабудко. – Треба буде виплатити гонорари позаштатникам. Хоча б за місяць. Бо на цьому ми довго не протягнемо. «Жінка – як газ. Вона відразу заповнює собою весь наплічник», – процитував пан Незабудко і віддав панові Фіалку листки, закінчуючи нараду словами: – Геніально! Собираємося в шість.

Усі розповзлися до своїх комп’ютерів у пошуках сенсації. Дощова погода посилювала й без того млявий настрій, а також враження, що у світі не лише не діється нічого цікавого, а що взагалі нічого не відбувається. День минув непомітно, і до шостої мені вдалося переглянути кілька культурно-мистецьких сайтів, знайти нові лінки з фотографіями кінозірок, обмінятися електронними листами з друзями, перечитати закордонну й українську пресу, але жодною сенсацією ніде не пахло. Кілька російських газет писали про відключення електроенергії й наводили статистику пошкоджених високовольтних мереж, подавали коментарі компетентних осіб, львівські газети згадували про прем’єру в опері, поляки переймалися тим, що загрожуватиме їхній країні після смерті Папи, німці розглядали демографічну ситуацію і робили невтішні для майбутнього популяції висновки. Я коротко законспектувала собі цей більш ніж скромний перелік тем, наперед уявляючи погляд пана Незабудка і його лаконічну реакцію.

– Гівно, – напевно скаже він. І матиме рацію. А що робити, коли сенсацій немає?


За п’ять шоста в редакцію увірвалася Сніжана Терпужко.

– Убивство! Жахливо! Щойно. Директор фірми «Ранок» Степан Коломийко. Незнайомець підійшов упритул і вистрілив. Поряд нікого не було. Зараз з’ясовують подробиці.

– Ура! – дружно закричали всі, аж пан Незабудко висунув голову зі свого кабінету. – Вбивство!

– Нарешті, – коротко відреагував він. – Тільки дивіться, щоб прізвище не переплутали.

Прізвище таки переплутали. Але з’ясувалося це аж наступного ранку, коли ми на нараді обговорювали номер. У місті був ажіотаж, газету вихоплювали одне в одного з рук. Пан Незабудко пригощав усіх коньяком. І незважаючи на те, що була лише десята ранку, ніхто не відмовлявся.

Тут у двері тихенько постукали.

– Заходьте, наливаємо! – крикнув пан Незабудко.

– Доброго дня, дякую, я не п’ю, – сказав чоловік, і всі різко замовкли. Перед нами стояв зображений на світлині першої сторінки Степан Коломийко, директор фірми «Ранок». Виявилося, що вбили не його, а директора сусідньої фірми під назвою «Світанок», пана Андрія Ромейка.

– Розумієте, ми маргарином торгуємо, а вони – маслом. Нас часто плутають. Але щоб так…

– Нічого, такі скандали привертають увагу до газети, – оптимістично підбив підсумки пан Незабудко. – Налажали – вибачимося. Добре, що хоча б чоловік попався ввічливий, не скандалив. Хто приніс інформацію, не перевіривши?

Усі, крім Сніжани, тихенько вислизнули з кабінету, і кожен зітхнув із полегшенням. Невдячна це все ж таки роль – приносити сенсації.

Що означає фраза: Homo homini lupus est

Багато хто з моїх знайомих вважає, що КРІСові-2 вдалося поєднати під

1 ... 35 36 37 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Агатангел», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Агатангел"