Читати книгу - "«І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко"

А як справа з метрикою часу в інших релігіях, наприклад, в індійській?

Тут вважають, що Всесвіт змінюється тричі під час кожного періоду (кальпи): він переходить із стану творення й становлення в стан тривалого існування, а затим — руйнування. А тільки на відміну від біблійних понять, ця релігія оперує часовими відстанями набагато порядків тривалішими. Так, тривалість існування Всесвіту — доба Брахми — складає 8 640 000 000 років — сума цифр 18. Ця доба складається з 2 тисяч махаюг (великих юг-періодів). Одна махаюга, або ж період Ману, складає 4320000 років — сума цифр 9. Ця велика юга, в свою чергу, поділяється на чотири звичайні юги: 1) сатьяюга — золотий вік 1 728 000 земних років — сума цифр 18; 2) третаюга — срібний вік 1 296 000 років — сума цифр 18; 3) двапараюга — мідний вік 864 000 років — сума цифр 18; 4) каліюга — залізний вік — 432 000 років — сума цифр 9.

До речі, Рама народився 5490 р. до н.е. — сума цифр також 18.

7. Але повернемося до «престолу сатани» в Пергамі. Якщо рік заснування цього «престолу» збігається з початком останньої Пророчої ери, а саме 279 р. до н.е. (на колі небесного сонячного Зодіаку це 23760 р., див. мал.), то «перевівши стрілку на циферблаті» ще на одну Пророчу епоху назад (на 2160), ми опинимося в 21600 році сонячного Зодіаку, або ж у 2439 (2160 + 279) р. до н.е.

Яка ж важлива подія сталася в цей рік?

Точної дати, напевне, вже не скаже жоден археолог, але на рубежі 2500–2400 років до н.е. між державою Аккад і шумерськими містами-державами довгий час точилася війна, яка закінчилася перемогою Акада, цар якого Саргон І (Шаррумкен) був одним із найбільших завойовників і найжорстокіших деспотів давньої історії. Себе він величав «царем чотирьох сторін світу». Він і справді утворив велику імперію між Верхнім і Нижнім морями, тобто між Середземним морем та Персидською затокою. На заході він досяг Кріту, на півночі — гірського кряжу Тавр (теперішня Туреччина). По суті це був Чингізхан того часу. Такі події, утворення таких держав неодмінно «прив’язані» до початку Пророчих ер. І якщо археологи подають приблизний час 2500–2400 р. до н.е., то це означає, що головна подія сталася 2439 до н.е. або ж у наближені роки.

Як відомо з історії, вавілонська релігія склалася на основі теїстичних уявлень шумерських, аккадських та інших племен в Месопотамії в 4–1 тисячоліттях до н.е. Спочатку поширеними були уявлення про грізних богів водного хаосу Апсу і Тіамат, бога рослинності Тамуза та ін. В цей же період виникає божество неба і небесних світил. В 3 тисячолітті до н.е. з’являється догмат про єдність світу богів і світу царів. Верховним богом стає Мардук, який увібрав у себе культи інших богів. Ця важлива віха стала визначальною в перебігу подій для всієї месопотамської людності. Становлення основного божества регламентувало життя окремої людини, етносу, всіх народів і племен імперії на багато майбутніх поколінь.

Є всі підстави вважати, що подія становлення Мардука головним божеством сталася в пророчий 2439 р. до н.е. водночас із становленням царства Саргона І.

Отож 2439-го р. до н.е. (21600 рік за небесним сонячним Зодіаком) семітський узурпатор Шаррумкен (Саргон), колишній придворний сановник кішського царя Урзабабу, нападає на шумерського царя Лугальзагессі, перемагає його і стає наймогутнішим і найсильнішим царем вавілонським (точніше сказати: протовавілонським). А у Вавілоні основним божеством був Зевс-Бел, або ж (що те ж саме) Бел-Мардук.

«Під ярмом цих правителів Шумер тяжко страждав: аккадські намісники обкладали його даниною, він змушений був постачати гнобителям військові загони для ведення завойовницьких воєн, митців і вчених аккадські царі забирали до своїх міст, скарби з храмів перекочовували до Аккаду, багато вільних громадян потрапляло в рабство.» В цій цитаті, якщо замінити слово Шумер на Україну (чи на назву якоїсь іншої республіки колишнього Союзу), а Аккад на СРСР, то вона цілком відповідатиме ситуації в Країні Рад. Недарма св. Іван Богослов сховав свої пророчі тексти за словами «Новий Вавилон». Обидві імперії зароджувалися, й існували в крові.

Таким чином 2439 (21600) і 279 (23760) пророчі роки до н.е. пов’язані тим, що в першому з них утворилося нове велике царство Аккад, а в другому — Пергамське царство, які поклонялися тому ж самому божеству. І якби до 90 — 100 р. н.е., коли св. Іван оприлюднив послання до семи церков, збереглася статуя Зевса-Бела, то, напевне, не вівтар з Пергаму опинивля б у Берліні напередодні 1881 (25920) року, а вона.

8. Такі аналогії, як і числа, кратні дев’яти, переконують, що, справді, існує сила, котра планує події в людському світі, і планує відповідно до раз і назавжди визначеної метрики часу. Існує й вимір, проникнувши в який, можна побачити «голографічний» макет подій як минулих, так і майбутніх.

Отож переведемо «стрілку на циферблаті» на одну Пророчу еру вперед від 23760-го і потрапимо в 25920-й, останній, рік небесного сонячного Зодіаку, або ж у 1881-й рік н.е. — рік закладин нової релігії для нової імперії. Які події були пов’язані з цим роком і до чого вони призвели, уже оповідалося вище.

Тепер переведемо «стрілку» ще на одну позначку на «циферблаті» і опинимося в кінці першої Пророчої ери нового кола небесного сонячного Зодіаку — в 2160-му р. За нашим літочисленням це буде 4040 рік (1881 +2160). Які події будуть «прив’язані» до цього року — важко сказати. Але щось значуще таки мусить статися.

Цікаві факти:

Гітлер перед тим, як почати Другу світову війну відвідав у Берлінському музеї вівтар Зевса.

Есесівці на своїх одностроях носили символіку Зевса — дві блискавки.

У 1945 році Радянська Армія вивезла вівтар в Радянський Союз, а в жовтні 1958-го Радянський уряд повернув його НДР.

Символом блискавки є молот (див. УРЕ, т.13, слово «символ»). Отож на гербі Радянського Союзу стоїть все та ж зевсова символіка.