Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш 📚 - Українською

Читати книгу - "Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Його зухвала дівчинка" автора Джулія Ромуш. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 54
Перейти на сторінку:
Розділ 15.1

Закушую губу з такою силою, що в очах темніє. І що, чорт, робити? Як вчинити? Думки у голові змінюються з нереальною швидкістю. Я не можу прийти до жодного правильного рішення. Розумію, якщо вискочу з кімнати й спробую їх розняти, то можу зробити тільки гірше. Але якщо не заваджу, то взагалі незрозуміло чим усе це закінчитися. І що мені робити?!

- І що ти пропонуєш? - Не знаходжу нічого кращого, ніж звернутися за допомогою до Міранди, яка, смачно позіхнувши, закочує очі до стелі.

- Нехай веселяться, пар то випускати теж потрібно. А вискочивши туди тобі доведеться віддати перевагу комусь одному, - дівчина посміхається і, примруживши очі, уважно на мене дивиться, - а судячи з усього ти сама ще не визначилася кого саме з них хочеш вибрати.

У мене навіть рот розкривається від такого нахабства сусідки.

– Я взагалі нікого не хочу з них вибирати. Якщо око на когось поклала, так і скажи, мені не шкода, можеш забрати собі, - копію її посмішку та усміхаюся у відповідь дівчині.

- Ага, біжу і спотикаюся, - пирснувши зі сміху дівчина тут же тягнеться за своїм телефоном, який вібрує на тумбочці, а я в цей момент прислухаюся до того, що діється за дверима.

Підстрибую на місці від того, що там уже пішло, здається, все що було на кухні. Звуки такі, ніби там посуд б'ють. Вони точно б'ються чи з'ясовують сімейні стосунки?

- Твою матір! - Слова Міранди змушують мене швидко обернутися, і на всі очі витріщитися на дівчину. Вона більше не посміхається і не зловтішається. Зараз вона виглядає злою та спантеличеною.

- Що трапилося? - У мене вже не залишилося жодної витримки, так що я відразу кидаюся до дівчини. Зважаючи на все, трапилося щось погане, інакше чому вона так змінилася в обличчі?

- Сюди йде вахтерка, - вона повідомляє це таким голосом, ніби у нас дуже серйозні проблеми, а я не розумію в чому справа.

- Ну і що?

- А я бачу ти взагалі не розумієш, що нас можуть виперти до біса з гуртожитку?! - Міранда різко підривається з ліжка.

– Чому? - Я ще не до кінця прокинулася і не розумію, в чому проблема.

- Тому що ці два бойові півні зараз знаходяться на жіночій території гуртожитку, на нашому поверху. А оскільки ти з усіма тут дуже добре товаришуєш, - на слові "добре" дівчина показує пальцями лапки, - то тебе тут здадуть всі в першу секунду, а я потону з тобою за компанію!

- І що робити?! - Кидаюся до дверей і готова вилетіти в коридор цієї ж секунди.

- Потрібно їх сховати! Бери на себе Янга, з Патріком розв'яжу питання я.

Я відразу ж відчиняю двері та кидаюся на кухню. Я не помилилася, ці двоє розгромили тут все, що можна було тільки розгромити. У Янга розсічена брова, а у Патріка здається синець під оком. Чорт! Чорт! Чорт!

- А зараз буде короночка, - ці слова вимовляє Патрік і зважаючи на те, наскільки зараз потемніли його очі й тому, що дихає він як носоріг, то нічого доброго від його "короночки" чекати не потрібно.

- Бачу зуби тобі таки не потрібні, - Роб голосно сміється у відповідь і лише розминає свої пальці.

- Годі! - Кричу щосили й кидаються до них. Опиняюся в центрі цього жаху. Між хлопцями.

- Звалила, Виштребенька, - позаду мене гарчить Янг. 

- Алісо, відійди, - Патрік теж гарчить і, здається, ці двоє налаштовані на серйозний бій.

Бачу як Міранда пробігає позаду Патріка і мої очі лише збільшуються в розмірі, ну допомогла, так допомогла.

– Сюди йдуть! В нас усіх будуть величезні проблеми! - Намагаюся спочатку почати з умовлянь.

- Начхати! - І це вони кажуть в унісон. Обидва.

- Але ж проблеми будуть не тільки у вас! - Ці слова ніяк не діють, і тоді я розумію, що треба починати вже переходити до активних дій.

Не знаю чому, взагалі не розумію за яким критерієм я вибираю, але я за секунду визначаюся з тим, з ким провертатиму свій фінт. Я різко розвертаюсь обличчям до Янга, наші очі зустрічаються, і я читаю у його погляді, що мені треба звалити. Хлопець лютує, готовий розірвати на шматки будь-кого, хто до нього наблизитися. Але я не маю іншого вибору, я не хочу залишитись без житла. Тож доведеться грати нечесно. Я роблю крок до хлопця, взагалі не уявляю, як все це вийде зробити, але іншого виходу немає...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 35 36 37 ... 54
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Його зухвала дівчинка, Джулія Ромуш"