Читати книгу - "Повернути себе. Том 1, Олександр Шаравар"

Після легкого сніданку підлітки зайнялися справами, які вони запланували ще з вечора. Журт з Маарі допомогли дітям справити свої потреби на відрі за допомогою стимуляції видільної системи. Після, привівши їх до ладу, Журт виніс відходи назовні, а Маарі приступила до нової порції ін'єкцій.

         - Фіск, це остання доза,- вимовила Маарі, показуючи порожній контейнер, у якому раніше лежали седативні засоби, що їх вони вколювали дітям, щоб вони не панікували і не заважали.

               Відклавши контейнер убік, дівчина приступила до годування несвідомих дітей. Відкривши рот, вона потроху вливала суміш із пайка, а потім стимулювала ковтальний рефлекс.

              Маарі не подобалося, що вони тримали дітей на наркоті, це було дуже неправильно. Але вона пам'ятала й те, як поводилися ці діти, коли в гаражі складу здійнялася тривога.  Ось і довелося їй поступитися своїми принципами, та й не вперше їй довелося це робити за минулі кілька днів.

          - Погано,- вимовив Фіск,- Якщо вони почнуть знову кричати, нічого доброго не буде. - Фіск зараз сидів на місці першого мехвода і, закинувши ноги на приладову панель, розглядав супутникові знімки на голограмі перед ним. До Маарі він навіть не повернувся під час своєї відповіді, бо був зайнятий розгляданням якихось дрібних деталей на знімку. Поруч зі знімком вискакували якісь підказки.       

          - Але в будь-якому разі нам нічого не залишається. Будемо терпіти,- вимовив Журт. Хоч він і був найстаршим серед усіх, але він беззаперечно віддав лідерство в руки Фіска, по-перше, він був псіон, підсвідомо Журт вважав, що просто цей факт дає йому змогу краще розумітися на ситуації. По-друге, Журт боявся трупів, та й воювати він не вмів. Він узагалі хотів здобути освіту техніка і, влаштувавшись на якийсь транспортник, працювати до кінця свого життя. Ну і по-третє, Журт не був амбітним, він просто хотів добре жити, не претендуючи на перші ролі, і чудово розумів, що виживання зараз залежало від Фіска. 

          - Гадаю, якщо розбудити Нурі і Ваака, а препарат, що залишився, розподілити на решту, то вистачить на довше. Нурі і Ваак, звісно, ті ще панікери,- сказала Маарі,- Але під час пограбування складу вони вас не підвели, а коли поліція допитувала - не здали.

         - Жодного складу ми не грабували,- вимовив надто швидко Фіск, і тим самим підтвердив протилежне.

         - Ой, Фіск, ти думаєш, що ніхто не зрозумів, що це ви пограбували склад із дитячим одягом? - скептично запитала Маарі, - Та будь-якому дурневі було зрозуміло, що це ви, але слідів ви не залишили. Та й одяг ви підкинули наймолодшим. Думаєш, важко пов'язати появу одягу з вами? Ти не знаєш, але Талія особисто домовлялася, щоб власник складу забрав заяву з поліції і розслідування припинили, інакше вас усе одно могли б пов'язати з пограбуванням, їй не треба було зайва пляма на репутації нашого дитячого будинку. 

         - А це, бува, не тоді було, коли ми не пішли на концерт усім будинком? - запитав Журт.

          - Так, це було тоді, як мені здається, Талія повернула  власнику складу гроші.- вимовила Маарі,- Цікаво, а Талія ще жива?

           - Сумніваюся,- промовив Фіск, деактивувавши голопроектор, повернувшись до решти.  - Ти сама чула розповідь Дірна, зіурги віддають перевагу місцям скупчення людей. І навіть якщо вони почали евакуацію, то, знаючи Талію, можу сказати, що вона була серед останніх. 

           - Вона жива, я відчуваю,- вимовила Маарі,- Вона багато для нас робила і не може померти так просто,- почала себе переконувати Маарі, стримуючи свої сльози. Ще вчора вона присягнулася більше ніколи не плакати, а зараз намагалася втримати в собі сльози.

          - Нехай так,- промовив Фіск,- Можливо, ще колись зустрінемо її.

          - Фіск, які в нас плани? Ти ж не просто так дивився карти? - запитав Журт у Фіска, переводячи тему. Він і сам не хотів думати про те, що всі його друзі загинули. Навіть найкращий друг Балбі, і той загинув. Он він, досі лежить у задній частині БТР-а в пакеті. 

                 - Нам ще дві доби тут прочекати Дірна треба... - промовив Фіск... - Припаси на всіх є на тиждень, але є одна проблема. - тут хлопець постукав пальцем по індикатору заряду накопичувачів.  Зараз із двадцяти поділок зеленим кольором горіли лише шість.

        - Нам треба зарядити енергонакопичувачі? - запитав Журт. - Наскільки я розумію, тут використовується ще старий стандарт. А отже, нам потрібна або універсальна зарядна станція, або зробити перехідник. Але думаю, я зможу щось спорудити з того, що ми прихопили. Але звідки ми будемо брати енергію?

       - Найголовніше ти помітив. - промовив Фіск, - Ось один з останніх знімків із супутників, які Дірн зміг отримати, - після цих слів Фіск вивів на голопроекторі БТР-а знімок, - Ми перебуваємо в цій точці, до найближчої зарядної станції більше п'ятдесяти кілометрів і вона проходить за новим стандартом. Це не так уже й далеко, за години три-чотири ми можемо дістатися. Але мене бентежить ось це... - тут хлопець вказав на точку, яка збільшилася і перед ними з'явилося зображення середнього носія зіургів. - Відстань усього близько п'яти кілометрів до станції.

         - Хм, а є ще варіанти? - запитала Маарі. За минулі дві доби з моменту катастрофи вона змінилася. Сильно змінилася. Раніше в неї було безліч авторитетів і жити вона намагалася за правилами. Але ці дві доби показали їй, що життя за правилами приведе її найкоротшою дорогою в могилу.  А також вона зрозуміла, що бовдур Фіск готовий на будь-яку дурість, і вона збиралася не дозволити йому це зробити. Ось і зараз він готовий був вирушити на вельми ризиковану операцію з урахуванням того, що зіурги відчувають його здалеку.

          - Є й інший варіант.- промовив Фіск, потім вивів нове зображення. Там у центрі чорного кола лежав корабель. - Аварський малий транспортник першого покоління. Що він робив у нас на орбіті, я не знаю, коли його підбили, капітан зміг посадити корабель тут. На такому старому транспортнику енергомережа має бути старого стандарту.