Читати книгу - "Гарячий незнайомець, Аріна Вільде"

Андрій

Настя дивним чином заповнила собою всі мої думки. Навіть лежачи на незручній розкладачці в орендованій квартирі мого знайомого я не міг заснути саме через неї. Раніше я був занадто романтичним і довірливий, вірив в кохання, зв'язок між людьми, але після Ані спробував викорінити з себе це погане почуття. І ось воно знову теплішає у мене в грудях. Я розриваюся між вибором: залишитися в столиці і спробувати почати життя з чистого аркуша, або повернути все на сто вісімдесят градусів, звільнитися і прийняти пропозицію батька.

Під час зустрічі з батьками я раптом зрозумів, що Настя добре вписується в нашу сім'ю. Ніби до цього ми проводили час разом вже сотні разів. І я був би не проти продовжити це, хоч і клявся собі, що більше ніяких серйозних відносин.

Я дивлюся на екран телефону і зволікаю кілька секунд, перш ніж відповісти.

— Ало?

— Привіт, Андрюха, знайшли ми твою Аню, кажись. Правда, ніяка вона не Аня. Баєва Надія Олександрівна.

— Ти впевнений що це вона? Затримали? — все всередині перевернулось в одну мить. Не знаю, чого мені хочеться більше: щоб він виявився правим, або помилився.

— Ні, але ми знайшли дівчину, на яку була оформлена покупка квартири. Виявляється, місяць тому вона загубила паспорт, але заяву в поліцію не написала. За описом впізнала твою Надію, вона знімала по сусідству квартиру. Кілька разів заходила в гості. Нам вдалося знайти власницю квартири, у неї була фотографія водійських прав Надії. Я скину тобі, подивишся на фото.

— Добре, дякую.

— Якщо це вона, діяти потрібно оперативно. У неї заброньований квиток в Іспанію через два дні і проплачено кілька одиниць багажу. Схоже, наша пташка подалась в біга.

— З Борисполя?

— Ні, Львівський аеропорт.

— Дякую, Стьопо, я зараз же виїжджаю, тримай мене в курсі. Хочу особисто подивитися в очі цій тварюці.

— Схоже, тебе добре так заїло на цій дівчинці.

— Не починай, - я скидаю виклик і, забуваючи про все на світі, йду в бік вхідних дверей. Різко зупиняюся і повертаюся в спальню. Зовсім забув попередити Настю. – Слухай, мені треба поїхати, не знаю скільки днів це займе. Пробач, побачення доведеться відкласти.

— Щось сталося? – її очі різко гаснуть, на обличчі розповзається розчарування. Вона сідає в ліжку, прикриваючи свою оголені груди.

— Аню, здається, знайшли, - я підходжу ближче до дівчини, цілую на прощання і йду. Сідаю в машину і тільки тут нарешті наважуюсь зайти в месенджер і переконатися, що Надія та Ганна це одне і те ж обличчя.

Роблю кілька глибоких вдихів, все ж сподіваючись, що у Ані знайдуться вагомі причини, щоб пояснити свій вчинок, що ніяка вона не аферистка, але знімок на документі доводить зворотне. Вона і справді використовувала особистість своєї сусідки, а потім просто-напросто вкрала її паспорт для угоди.  Мабуть, і всі історії про її життя були чужими.  Мене знову наповняє розчарування.  Я дивлюся в вікна багатоповерхівки, намагаючись відшукати квартиру Насті, квартиру, в якій я повинен був бути щасливий з іншою жінкою, і відчуваю як гіркота підступає до горла.  Варто було б взагалі триматися подалі від усіх жінок, від них одні неприємності.