Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Чим же я тобі так сподобалася? Джойс набагато красивіше за мене. Або у снах тобі раптом розкрилися всі мої душевні якості? - вимовила дівчина з недовірливою іронією.

- Хм, Джойс зовсім відразлива особа, вас взагалі не можна порівнювати. Для мене ти ідеальна, і мені вистачає всього кілька хвилин, щоб визначити людське нутро. Навіть якби з аномалії вивалилася ціла сотня дівчат - я б все одно бачив одну тебе, тому що наш незрозумілий зв'язок виник задовго до цього.

- Клас, виявляється якийсь час я була еротичною фантазією одного мутанта, який тонко розбирається в психології. А коли він побачив мене наяву - то зрозумів, що мрії збуваються! - не змогла стримати сарказму Сара. - Очманіти можна від усього цього, я просто не встигаю, так швидко розгортаються події в моєму житті. Начебто у мене вже є хлопець, у нього на мене є плани, але поки я просто повинна це прийняти, а вникнути у все це я зобов'язана по ходу перекидів .

- Прокляття, Саро, ... я ніколи не зможу тобі передати, що саме я зараз відчув у цей ось момент , - загадково видихнув Павук , похитавши головою. - Щоб зрозуміти, треба прожити тут все це довбане життя. Так, я мутант, але я теж можу відчувати, тому що я всього лише видозмінений фізично. І коли ти бачиш смерть кожен день, коли кожен день тобі доводиться забирати чиїсь життя, коли у тебе більше немає надії - то миті, проведені з нормальною дівчиною, її бурчання і посмішки, сприймаються тобою як незаслужене диво. Як наркотичні галюцинації . Коли ти поруч - зі мною діється щось незрозуміле!

- У цьому світі багато речей сприймаються як диво, - з сумом вставила Сара. - Не знаю , щоб віддала за звичайне яблуко або душ, не кажучи вже про чашку кави. Але звичайно самою божевільною мрією залишається бажання повернутися додому. Це страшно коли немає надії, коли смерть сприймається як звільнення від мук, коли люди поїдають собі подібних, коли дивишся на вподобаного тобі хлопця і розумієш, що він потенційний вбивця твоїх близьких. Господи, я боюся, що мені не вистачить сил все це винести!

  Двигун знову заглух. Вискочивши з машини, Павук відкрив дверцята з її боку,  притягнувши Сару до себе, з простою людською пристрасністю сховавши обличчя в її коліна .

- Саро, - прошепотів він, і в цьому голосі Сара чітко розчула біль.

І коли він підняв голову, Сара тут же рвучко поцілувала його, так як більше не знаходила слів.

Чим довше тривав цей поцілунок, тим сильніше ставало бажання забути на час про всі існуючі жахи цього світу, щоб залишилися тільки він і вона і нічого більше . Його губи, цей особливий язик, руки, які просто зводили її з розуму, змусили її не дихати, і майже знепритомніти. Але коли він спробував відсторонитися, щоб дати їй можливість вдихнути вона наполегливо прошепотіла, притягаючи його до себе назад:

- Не зупиняйся, Робе. Якщо завтра може не настати, або воно настане, але я вже не буду себе усвідомлювати - я хочу, щоб це відбулося зараз, за моїм власним бажанням. А потім ... як складеться.

Його не треба було вмовляти, темно-карі очі арахноіда гарячково заблищали. Витягнувши її з кабіни, не розтуляючи обіймів, Павук переніс її у внутрішню кабіну , де можна було стояти на повний зріст, і там він вже не зупинявся.

Кожен дотик залишав майже опік, кожен рух викликав запаморочення і стогони. Це заняття любов'ю в її житті було не порівняно ні з чим. Після таких пестощів Сара зрозуміла, що вже не вибереться з цього лабіринту, і що складне стало ще складніше, що навіть коротка зустріч здатна змінити майбутнє, і що буде складно доживати в цьому світі ... без нього.

Вона не вимовила це вголос. Вмостившись на ньому зверху, вся вкрита крапельками поту, вона всього лише блаженно всміхнулася.

- Мені варто тобі щось сказати або ти сама розумієш, що від захвату я весь розібраний на молекули? - тихо вимовив Павук, цілуючи її в маківку.

- Напевно, так буває перед смертю. Адже не дарма перед стратою, приреченим на смерть, останній шматок хліба або викурена цигарка здавалися смачніше. Так і в нашому випадку , секс під час кінця світу - як перехід до раю. Не будемо звідси вилазити, - притискаючись до його оголеного тіла, пробурмотіла Сара, закриваючи очі.

- А може, нам все-таки вдасться звідси вибратися? - і те, як двозначно це прозвучало, змусило її тут же підвестися і заглянути йому в очі.

- Ти ж мав на увазі не цей броньований фургон, вірно? Ти щось знаєш, але поки не хочеш мені про це говорити?

- Можливо. Просто після такого, ясніше бачиш цілі.

- Хочу попередити, що коли ти мені недоговорюєш, у мене з'являється бажання тебе тріснути. І не треба сміятися! - Сара ображено надула губи, в той час як Павук затрясся від сміху. - Думаєш, якщо ти тут самий крутий, то можеш відчувати себе з дівчиною безсмертним монстром?

- Ні, я так не думаю, - вмить ставши серйозним промовив він. - Це не сміх, це передсмертні конвульсії. Ти мене вже перемогла, Саро. У тебе є зброя, перед якою моя понадприродність повністю капітулює . Якщо пів години назад у мене ще був план, то тепер все заплуталося настільки .... Взагалі-то ми вже приїхали. Я хотів би тебе познайомити з деким. Але якщо ти наполягаєш, я не проти затриматися тут до завтра, - цілуючи її в посмішку, він перекотився по підлозі, так що Сара знову опинилася під ним.

   Потягнувшись до дверцят Павук не поспішав їх відкривати, помітивши паніку на обличчі Сари.