Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Розфарбований птах, Єжи Косінскі 📚 - Українською

Читати книгу - "Розфарбований птах, Єжи Косінскі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Розфарбований птах" автора Єжи Косінскі. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 64
Перейти на сторінку:
в паркані, що вела до поля конюшини. Після того, як я заходив у неї, Гарбуз тричі кликав мене і давав ляпаса, щойно я наближався. Я вирішив, що біля хвіртки мене перестріває якийсь ворожий дух і налаштовує Гарбузa проти мене. Уникаючи нечистої сили, я почав перелазити через паркан. Це не надто допомогло. Гарбуз не міг зрозуміти, чому я витрачаю час на перелізання високого паркану замість того, щоб піти навпростець через хвіртку. Він гадав, що я навмисно кепкую з нього, і гамселив мене ще дужче.

Підозрюючи, що я плекаю якісь лихі наміри, чоловік безперестанку мучив мене. Він розважався, тицяючи мені між ребра руків’я сапи. Кидав мене в зарості кропиви та колючих кущів, а потім реготав, спостерігаючи, як я шкрябаю опіки на колінах. Він погрожував, що за непослух покладе мені на живіт мишу, як роблять із невірними дружинами чоловіки. Це лякало мене найбільше. Я уявляв на своєму пупі мишу під склянкою і передчував невимовні страждання, що почнуться, коли ув’язнений гризун прокладатиме собі шлях через пуп до моїх нутрощів.

Я обмірковував різноманітні способи зачаклувати Гарбуза, але всі вони здавалися непридатними. Одного дня, коли він прив’язав мою ногу до ослінчика і лоскотав її житнім колоском, я пригадав одну з Ольжиних історій. Вона розповідала мені про метелика з малюнком у вигляді мертвої голови на спинці, схожим на той, який бачив на формі німецького офіцера. Якщо впіймати такого метелика і тричі дунути на нього, смерть найстаршої людини в будинку не забариться. Саме тому молодята, що чекають на спадок від своїх ще живих бабусь та дідусів, уночі не сплять, а полюють на метеликів.

Згадавши про це, я взяв собі за звичку тинятися будинком, коли Гарбуз та Юда поснуть, і, відчиняючи вікна, пускати всередину метеликів. Вони залітали цілими зграйками й кружляли в божевільному смертельному танці навколо тріпотливого вогника, наштовхуючись одне на одного. Деякі летіли прямісінько на вогонь і згоряли живцем або застрягали в краплях свічкового воску. Казали, що провидіння Боже перетворює їх на інших створінь і в кожному переродженні метелики вимушені страждати відповідно до своєї провини. Утім їхня спокута мене не займала. Попри те, що я розмахував перед вікном свічкою й гостинно запрошував усіх метеликів, насправді потрібен мені був лише один. Якось вогник свічки й мої рухи налякали Юду, а його гавкіт розбудив Гарбуза. Чоловік підкрався до мене. Побачивши, як я стрибаю кімнатами зі свічкою в руках, а навколо мене в’ються рої мух, метеликів та інших комах, він вирішив, що я проваджу якийсь грішний циганський обряд. Наступного дня на мене чекало повчальне покарання.

Але я не здавався. Спливло чимало тижнів, і якось перед світанком я упіймав довгоочікуваного метелика з дивним забарвленням. Обережно дмухнувши на нього тричі, я відпустив комашку. Вона покружляла навколо грубки й зникла. Я знав, що Гарбуз помре за кілька днів, і спочутливо дивився на нього. Він і гадки не мав, що його кат уже вирушив у путь, вийшовши з химерного чистилища, населеного хворобами, болем та смертю. Можливо, він уже був у будинку й нетерпляче чекав на вдалу нагоду перерізати нитку його життя, наче серп, що перерізає тендітне стебельце. Я не противився побиттю, пильно вдивляючись у фермерове обличчя та шукаючи в очах перших ознак близької смерті. Якби ж він тільки знав, що на нього чекає.

Однак Гарбуз продовжував видаватися досить міцним і здоровим. На п’ятий день я почав підозрювати, що смерть нехтує своїми обов’язками, аж раптом почув із клуні Гарбузів крик. Я кинувся туди, сподіваючись почути, як він промовляє свою останню волю та кличе священика, але селянин просто схилився над мертвим тілом маленької черепашки, що дісталася йому в спадок від діда. Вона була геть домашня й жила у власному кутку клуні. Гарбуз пишався своєю черепахою, адже вона була старшою за всіх мешканців села.

Урешті-решт я більше не міг вигадати, як наблизити його смерть. Тим часом Гарбуз вимислив для мене нові тортури. Часом він підвішував мене за руки на гілці дуба, а внизу пускав бігати Юду. Лише священик у своєму візку змусив селянина перервати забавку.

Здавалося, світ зімкнувся над моєю головою масивним кам’яним склепінням. Я подумував розповісти священикові, що відбувається, але боявся, що він лише дорікне Гарбузові, давши йому нову причину побити мене за мої скарги. Якийсь час я збирався втекти з села, проте навколо було чимало німецьких застав, і я боявся, що, упіймавши мене знову, військові вирішать, що я циганський виродок, і хтозна, що тоді трапиться.

Якось я почув, як священик розповідав місцевому стариганеві, що за певні молитви Бог винагороджує блаженством на термін від ста до трьох сотень днів. Селянинові не вдалося збагнути змісту цих слів, і священик узявся довго просторікувати. Я з усього цього зрозумів лише те, що той, хто більше молиться, здобуває блаженство на довший строк, і до того ж це мало негайний вплив на життя вірян; власне, що більше ти читав молитов, то краще жив, а що менше, то більше страждав від численних халеп і болю.

Несподівано мені чітко явився закон, що керував світом. Я зрозумів, чому деякі люди сильні, а інші слабкі, чому дехто вільний, а хтось поневолений, чому один багатий, а другий бідний, чому є здорові та хворі. Просто ті, кому добре велося, першими зрозуміли необхідність молитов і накопичували якомога більше днів блаженства. Десь, високо вгорі, всі молитви з Землі належним чином класифікували, і кожна людина отримувала власний кошик, де зберігалися дні блаженства.

Подумки я уявляв безкраї небесні вигони, заставлені рядами кошиків: одні були великі й мало не лускалися від днів блаженства, а інші маленькі та майже порожні. Десь траплялися навіть порожні кошики тих, хто разом зі мною ще не дізнався про цінність молитви.

Я більше не звинувачував інших; звинувачувати можна було лише себе самого, думав я. Я був занадто недоумкуватим, щоб осягнути закон, який керує світом людей, тварин і подій. Але тепер у людському світі запанували справедливість і порядок. Достатньо було читати молитви, зосереджуючись на тих, що дарували найбільше днів блаженства. Тоді хтось із помічників Господа негайно помітить нового вірянина і призначить йому місце, де, наче мішки пшениці, накидані на купу під час збирання врожаю, зберігатимуться дні блаженства. У своїх силах я не сумнівався. Я вірив, що незабаром назбираю більше днів блаженства, ніж будь-хто інший, а мій кошик швидко наповниться, і тоді небесам доведеться видати мені більший, та навіть той повнитиметься

1 ... 35 36 37 ... 64
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Розфарбований птах, Єжи Косінскі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Розфарбований птах, Єжи Косінскі"