Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"

МАНЯ: Я також іноді, коли була погода гарна.

ГЕНРИК: Так, це були приємні вилазки... (Підводиться.) Але не в цьому річ. Ах, геть не в цьому! Не час на ці вторинні балачки... Я мушу дати собі шлюб!

КАНЦЛЕР: То дай собі той шлюб!!!

ГЕНРИК: Бургундське!

ЛАКЕЙ: Бургундське!

ГЕНРИК: Бургундське!

Гей-гей, салют, гей, камергере, ми вихилимо келиха цього

На честь моєї дами!

КАМЕРГЕР: Бургундське!

КАНЦЛЕР: Бургундське!

ЛАКЕЙ: Бургундське!

ГЕНРИК:

Здоров’я

Вірних підданців моїх!

ГОСТІ (здіймають келихи): Нехай живе до скону Їхня Королівська Милість!

ЛАКЕЇ (здіймають тацю): Бургундське, бургундське, бургундське!

ГОСТІ (танцюють):

Це кадриль придворна, ох і ах!

Хай живе до скону наш монарх!

І поміж іскристих винних чар

Хай квітує пишно балу чар!

ГЕНРИК: (походжаючи з Манею):

Осяянь дивних пряна ніч,

Ілюзій вічних сонний клич,

Примарна міць любовних див

І насолод облесний спів!

МАНЯ:

Гірка сльоза дівочих втрат,

Зітхань несмілих пелюстки.

Цвітуть минувшини бузки,

Зі мною знов мій любий брат.

ГЕНРИК:

Чи чуєш ти кадрилі тон?

Вона навіє щастя сон.

І кучері її, мов льон...

Годі! Годі! Зупинитися!

(До Лакея.)

Бургундське!

ЛАКЕЙ: Бургундське!

ГЕНРИК: Бургундське!

ЛАКЕЙ: Бургундське!

ГЕНРИК (наступає на юрму): Геть від мене!

Задкуйте всі переді мною! Я наступаю на вас! Це моя особа! Це я, я сам! Порожнява!

Нехай утвориться порожнява! Тут тільки я! Тут, у самім осерді!

Ну а тепер увага!

Поставте тут стілець, стілець порожній. І хай вона на нього сяде.

А я наближуся до неї і... і що? Приміром, я торкнусь до неї... торкнусь до неї... отим пальцем... це означатиме, що я її пошлюбив і вона моя законна, чиста, неторкана і віддана дружина. Мені не треба інших церемоній. Я сам для себе церемонії творю. А щойно я торкнусь до неї, усі ви мусите навколішки упасти і сим падінням піднести мій дотик аж до верхів’їв святості щонайсвятішої... так, до вершин подружнього обряду!

Лише насмільтеся навколішки не впасти! Насмільтеся не освятити шлюб мій своїм падінням! А зараз уперед, гей, уперед, гей, гайда, гайда, гей, о Генрик, Генрик, Генрик!

ДВІР:

Генрик, Генрик, Генрик!

Гей, уперед, гей, гайда, гайда, гей! О, Генрик, Генрик, Генрик!

ГЕНРИК:

Мені однаково,

Що ви про це подумали! Але... що ви подумали?

Подумали, що... що? (До Дами.) Що ти подумала?

ДАМА: Я взагалі не думаю. Ніколи.

ГЕНРИК: Ти думаєш і всі ви... всі ви думаєте.

ЛАКЕЙ: Портвейн!

КАНЦЛЕР: Вони всі думають.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Так, думають... Усі...

ГЕНРИК (замислений): Думають... (Обходить гостей, зазираючи їм в обличчя, наштовхується на Владзя.) О, Владзю, як ся маєш?

ВЛАДЗЬО: Добре.

ГЕНРИК: І що чувати?

ВЛАДЗЬО: Та нічого.

ГЕНРИК: Добре (лишаються стояти один навпроти одного).

КАНЦЛЕР: Мені здається, наш монарх роздумався так дивно...

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Еге ж, король замислений.

ГЕНРИК (сам до себе):

Не хочу більше пити я...

Не питиму я більше...

(До всіх.) Можливо, хтось подумав,

Що я паную тут лишень тому,

Бо всі вони в... кайданах?

Що я не мав би сили

Їм опиратись, якби їх визволили?..

(До Канцлера.) Отож

Наказую: ану!

Цих в’язнів розкувати і нехай

Накинуться на мене!

КАНЦЛЕР: Ваша Величносте!

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Ваша Величносте!

ГЕНРИК (до Владзя):

Ти знаєш,

Чого чекаю я від тебе!

(Голосно.) Гей! Розкувати їх! З’ясуємо нарешті, хто тут править!

Батько і Мати підводяться. Лише тепер видно, яка це жахітна пара: їхні обличчя змордовані, скривавлені.

ГЕНРИК: Та що це за клоунада!

Яка страхітна штучність! І все ж таки ця штучність є страхітною!

КАНЦЛЕР: Начебто з темниці вийшли!

ГЕНРИК: Ви хочете мене злякати?..

Чому вони на мене не кидаються?

І що, нічого?

КАНЦЛЕР: Нічого.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Нічого.

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК: Нічого.

Група Зрадників наближається з лихими намірами.

ГЕНРИК: До мене, харцизяки!

Харцизяки стають за його спиною.

Якщо вони накинуться на мене, на них кидайтесь... Але чому вони не накидаються? Та що таке?

КАНЦЛЕР: Нічого.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Нічого.

ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК: Нічого.

КАМЕРГЕР: Нічого.

ГЕНРИК:

Я не соромлюсь,

Ані співчуваю вам і не боюсь,

Ні-ні... я тільки мушу відступити перед вами,

Немов соромлюся й боюся...

Що ж вони прагнуть цим сказати?

КАНЦЛЕР: Нічого.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Нічого.

КАМЕРГЕР: Нічого.

ГЕНРИК: О-о, наступають! Чого ти хочеш? Ти чого хочеш?

Підбігає до Батька, проте не насмілюється до нього торкнутися.

Свиня!

ПИЯК (різко, збоку): Свиня!

ГЕНРИК (до Пияка): Свиня!

Генрик і Пияк вибігають на авансцену.

ПИЯК: Свиня!

Ти свинопасе свинський, свиня курвезна,

Свинячий свинтус і висвинар!

ГЕНРИК: Свиняче рило!

ПИЯК: Свиня!

ГЕНРИК: Свиня!

БАТЬКО: О, яке це свинство, свинство, свинство!

ЛАКЕЇ: Бургундське, о бургундське, о бургундське!

ПИЯК: Свиня свиняча!

А курва твоя свиняка підсвинкувата! Рох-рох! Кувік!

ГЕНРИК: Ти сам свиня! Свиня, свиня, свиня!

ГОСТІ: Ого, яка свинюка!

ЛАКЕЇ: Бургундське, о бургундське, о бургундське!

ГЕНРИК: Ідіоте! Ти ідіот!

ПИЯК: Сам ти ідіот! Ти ідіоте, свинячий хвіст!

ГЕНРИК: Свиняча морда!

ПИЯК: Ти свинтусе

Свинтухлуватий, свинський, засвинений.

Свинотуклятий, висвиняка, висвиняка

І поросяка, поросяка, кувік-рох-рох!

ГЕНРИК: Свиня!

МАТИ: А вже засвинився!

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: А вже заслинився!

БАТЬКО: Ого, яка свиня, свиня!

ЛАКЕЇ: Ого, яке бургундське, о бургундське!

ГЕНРИК:

Кнуре,

Спробуйте лише, теє-то, як його... торкнутися до мене!

ПИЯК:

А я торкнусь до тебе, ватасукувата!

Вже я торкнусь, торкнусь до тебе,

Ну а тоді напхаюсь і перепхну,

І вишкварчу,

А потім наплюю і виплюю! —

Хіба ж не правда, панно Манцю?

Тиша.

ПИЯК: Ви бачите цей Палиць?

ГЕНРИК: Кажи, що хочеш ти сказати.

Я не боюся...

ПИЯК: Панове Громадяни!

Я є невчений... Виджу тіко, шо тута шлюб з великою парадою... А я питаю, до холери весь той шлюб, як молода вже іншому посвинена, цебто пошлюблена?..

Ви бачите цей Палиць?

Дивіться на мій Палиць!

Тіко на Палиць позирайте!

ГЕНРИК: Як він мене лоскоче!

ПИЯК: Всі придивляйтесь до Пальця!

ГЕНРИК:

Ет, трясця, моя шкіра

Взялася гусячою шкіркою...

ПИЯК: Дивіться всі уважно на мій Палиць. Він осьо-сьо, у той бік зали вказує...

ГЕНРИК: Мене сміх розбирає.

ПИЯК: Дивіться, як я тим Пальцьом показую на отото, чого не видко за особами тамтими... Там їден молодик... Дивіться, як я в його бік Пальцьом показую... І зара вилізе вся королівська соромота!

ГЕНРИК:

Цей дотик торкається до мене

Безсоромно...

ПИЯК (кричить):

Король — рогач!

Бо суджена його гуляща!

Ви розступіться тіко

І принародно взрієте хлоп’ягу,

що з нею лапався!

Осьо стоїть, позаду гостей!

Гості розступаються. Видно мертве тіло Владзя.

КАНЦЛЕР: Убитий.

ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Труп.

БАТЬКО: Труп.

МАТИ: Помер.