Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Зібрання творів 📚 - Українською

Читати книгу - "Зібрання творів"

400
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зібрання творів" автора Василь Стус. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 105
Перейти на сторінку:
сказись, хоч ти збожеволій.

18.1.

* * *

Ну й сон – нападати не хоче,

все никає, ніби мана!

У тата заплакані очі,

а мама бліда і сумна.

І звівши свій погляд на маму,

татусь мій благає – рятуй.

О дай прихистити руками

синочка тяжку самоту.

Не треба, мої голуб’ята!

Біда мені ваша болить.

Уже задаремне бажати

у щасті та радості жить.

Принишклі тремтять коридори,

заходить в душі на грозу.

Як серце зростає просторе!

Сльоза побиває сльозу.

18.1.

* * *

Така хруска, така гучна

уся моя кімната!

Так м’яко встелена вона -

їй-бо, не мулько спати.

Шість з половиною – в один,

чотири кроки – в другий.

Блукаю нею, вражий син,

неначе кінь муругий.

Так дзвінко думається в ній -

не нудно і не лячно.

Але збігає з мене лій,

хоч їсться дуже смачно.

Машини шастають навкруг,

неначе на параді.

Папір, мій зловорожий друг,

і тут мені завадить.

Покинув я сумний підвал,

лишив майдан Богдана,

де гетьман огиря учвал

кудись жене щорана.

Я там давненько вже не знав,

про справжні емпіреї,

а тут Господь наобіцяв

гетьманські привілеї.

Доскочив радості я враз,

коли на поверх третій

мене провели на показ

за буки і мислєті.

Така хруска, така гучна

уся моя кімната.

Скрипить, як скрипочка, вона,

та ні з ким танцювати.

18.[1].

* * *

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що вам, богове, низько не клонюся

в передчутті недовідомих верств.

Що жив-любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям,

як син, тобі доземно поклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі,

і чесними сльозами обіллюсь.

Так хочеться пожити хоч годинку,

коли моя розвіється біда.

Хай прийдуть в гості Леся Українка,

Франко, Шевченко і Сковорода.

Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,

уже не ремствуй, прозирай у глиб,

у суще, що розпукнеться в грядуще

і ружею заквітне коло шиб.

20.1.

* * *

Вже цілий тиждень обживаю хату.

Здається, і навикнути б пора.

Стілець і ліжко, вільних три квадрати,

що сповнені цілющого добра

небес просвітлих. Сонця синє груддя

аж ломиться у затісне вікно.

Оце тобі про славу і огуддя.

Оце воно, життя. Оце – воно.

20.1.

* * *

Ще й до жнив не дожив,

ані жита не жав,

не згубив, не лишив.

І не жив. І не жаль.

Тьмавих протобажань

заповітна межа:

ці напасті зі щастям

давно на ножах.

Безборонно любити

заказано край,

а зазнав би ти, світе

великий, добра.

В смерть задивлені очі.

Отерпла душа

і навчає, і врочить:

тобі кунтуша

вже довіку не мати,

а чорний бушлат -

він як батько, і мати,

і дружина, і брат.

19.1.

* * *

Здається, кожен день до мене йдуть листи -

від рідних, від коханих, від знайомих.

Лише в нічному снінні є питомий

знак, що тамдесь є син і там є ти,

моя голубко вижурена, люба,

ти за межею, за ріллею, там,

куди, аби я волю дав чуттям,

на ліктях зміг би доповзти. До дуба,

у бурю зламаного, до сосни,

що глицею у моторошні сни

увійде владно, ніби смерть-загуба.

Там хата спить, як курка на паркані,

там чорний стіл од туги аж лящить.

І все мені від поночі іржить

муругий кінь у сонячнім аркані.

20. 1.

* * *

Бальзаку, заздри: ось вона, сутана,

і тиша, і самотність, і пітьма.

Щоправда, кажуть спати надто рано,

ото й телющиш очі, як відьмак

на телевежу, видну по рубінах,

розсипаних, мов щастя навісне.

Отут і прокидається уміння

накликати натхнення, що жене

од тебе всі щонайсолодші мрії

і каже: віщий обрій назирай -

де ані радості, ані надії.

То – твій правдивий край. Ото – твій край.

20.1.

ЗА ЧИТАННЯМ ЯСУНАРІ КАВАБАТИ

Розпросторся, душе моя,

на чотири татамі,

або кулься від нагая,

чи прикрийся руками.

Хай у тебе є дві межі,

та середина – справжня,

марно, невіре, ворожить -

молода чи поважна.

Посередині – стовбур літ,

а обабоки – крона.

Посередині – вічний слід

(тінь ворушиться сонна).

Ні до неба, ні до землі -

не сягнути нікуди.

Не будіте мої жалі,

лицемірні іуди!

Чи не мріяв я повсякчас,

чи не праг, як покути,

щоб заквітнути проміж вас,

як барвінок між рути.

Як то сниться мені земля,

на якій лиш ночую,

як мені небеса болять,

коли їх я не чую.

Як постав ув очах мій край,

ніби стовп осіянний.

Каже – сину, на смерть ставай -

ти для мене коханий.

Тож просторся, душе моя,

на чотири татамі,

і не кулься від нагая,

і не крийся руками.

21.1.

* * *

Наснилися мені мої кохані,

і кожна з них чужа і не моя,

і кожна, мов холодна

1 ... 35 36 37 ... 105
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зібрання творів"