Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут 📚 - Українською

Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вільні стосунки з босом" автора Ольга Вісмут. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 96
Перейти на сторінку:
19

— Так, це якось непристойно, — кажу, іншою рукою поправляючи зачіску.

Так непристойно, особливо після того, що коїла тут.

— Пропоную один раз.

Я миттю називаю суму, думаючи, що для Зимнєва вона буде занадто великою. У його зелених очах спалахує вогник.

— Всього лише? — видає він.

— Так, тільки мені зарплата теж потрібна, тому краще я в банк і потроху буду віддавати, — відступаю від нього до дверей.

Нервово смикаюся, коли він наближається.

Мене огортає його парфум і чоловіча енергетика, яка надходить від нього.

— Ходімо, Софіє, — він звертається до мене на ти.

Він випускає мене першою з вбиральні.

Мені ніколи так соромно не було. Заробила рукою гроші, які мала заробляти хоча б своїми професійними вміннями! Сором і ганьба — завод за мною плаче.

Хоча краще так, ніж те, що обіцяв Костик.

— Номер картки, — Зимнєв бере телефон у руки, залишений на столі.

Що зроблено те зроблено. Поки ейфорія і збудження ще тримають мене, я наближаюся до нього. Дістаю свій телефон і диктую номер картки.

Хвилини за дві на мій рахунок падають гроші. Стискаю руку в кулак.

— І що тепер? — знову дивлюся в зелені очі боса.

— Можете братися до роботи. Повертати будете частинами.

Я киваю. Так, знову на ви, знову цей професійний тон. Усе правильно, так краще.

— Дякую, — вичавлюю із себе усмішку.

Ми зустрічаємося поглядами. Я знову відчуваю дике бажання підійти й поправити комір його сорочки.

— А якщо я втечу з вашими грошима?

Чоловік ліниво відкидається в кріслі, скептично позираючи на мене.

— Не втечете. У вас сестра з маленькою дитиною й ще батько, — перераховує він. — А ще немає часу все це кинути. І до того ж. Я вас всюди знайду. Ще питання є?

— На що я щойно погодилася? — обхоплюю себе руками за плечі.

— Гадки не маю. Вільна, — він вказує мені на двері.

Жінка всередині мене вимагає продовження банкету, помічниця керівника — йти й працювати, а ось Соня дійсно хоче втекти якомога далі від усіх. Але все-таки бути боржницею Зимнєва набагато краще, ніж цього Костика-відморозка.

А ще з його погляду я зрозуміла, що краще про те, що сталося, забути. Я про те, як моя рука побувала в нього в трусах. Таке точно більше не повториться.

З Костиком я домовляюся зустрітися після роботи. Й ось тепер мені стає справді страшно.

У мене багато грошей, я одна десь там буду віддавати йому таку величезну суму. Божевілля!

Дивлюся на двері в кабінет Зимнєва. А це не занадто нахабно буде, якщо я попрошу його ще й охорону мені виділити для передачі грошей?

Так, я в нього вкрай знахабніла помічниця.

Стукаю в кабінет, поки не чую — заходьте.

— Вадиме Сергійовичу, — входжу в його кабінет.

Зимнєв зняв піджак, і тепер я бачу, як сорочка обтягнула його м’язи. Ох, ну й потужний він.

Неквапливо йду до нього, як на плаху.

— А ви не могли б мені ще позичити свого охоронця, а то сума велика, а мені її потрібно повністю віддати, — мнусь.

Чую важкий видих.

— Добре.

— Дякую, — я мало не плескаю в долоні.

Який же він все-таки хороший.

Ось тільки після роботи Зимнєв їде зі мною. Цього разу везе його водій, який навіть менший від Зимнєва. Але в нього є зброя — так я себе заспокоюю весь шлях. Хоча не варто забувати, що охорона боса їде позаду нас.

З Костею ми домовилися зустрітися в тому ж ресторані, де він показував мені відео за участі Насті.

Готівку, зняту в банкоматі, я кілька разів перевіряю ще в сумці. Усе на місці.

— У ресторані? Ви що, святкувати щось вирішили? — скептично запитує Зимнєв, коли ми виходимо з його автомобіля.

— Якби ж то, — я нервово щулюся. — А що ми без охорони?

— Якщо знадобиться, я їх покличу, — відповідає Зимнєв, пропускаючи мене вперед.

Костик сидить за тим же столиком, за яким ми сиділи минулого разу. Він відразу помічає мене і хмуриться, побачивши, що я йду не сама.

— Привіт, — кажу йому, сідаючи навпроти.

— Взагалі-то я думав, що ти сама будеш, — починає Костик, обводячи поглядом Зимнєва. — Костянтин.

Простягає руку, на яку бос дивиться, як на нав’язливу комашку. У повітрі висне напруга.

— Я привезла гроші, — нервово говорю.

Рука тягнеться до сумочки.

— Софіє, почекайте. Мені дуже цікаво, що саме я сьогодні спонсорую, — Зимнєв не зводить пильного погляду з Костика.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 35 36 37 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"