Читати книгу - "Без зобов'язань, Аріна Вільде"

Відірватись вранці від сплячої в моїх обіймах Аврори майже неможливо. Її тіло неймовірно пахне. Я веду рукою по її стегну і відчуваю як кам'яніє мій член. Хочеться взяти її ще раз. Повільно, неквапливо, насолоджуючись кожним рухом її тіла. Але я не смію її будити. Кошеняті треба добре виспатися після цієї ночі, а мені за годину бути в офісі.

Раніше я думав, що бути багатим та мати свій бізнес це круто. Адже можна робити все, що душі заманеться, не обмежуючись у фінансах та часі. А зараз я сміюся з власної наївності. Розклад настільки щільний, що я не можу зайві кілька хвилин провести зі своєю дівчинкою.

Я обережно піднімаюся з ліжка, щоб вона не прокинулася, дістаю з шафи чисту сорочку та штани, та йду в душ. Стоячи під струменями води, все про що можу думати – податливе тіло Аврори і те, що вона дісталася мені чистою. Це мене привело у ступору Вона вродлива, сексуальна та приваблива. Поводилася сміливо і впевнено. Така не може не притягувати погляди, не бажати зробити її своєю. Як так вийшло, що вона досі чиста безневинна квітка?

Коли я спускаюся вниз, хатня робітниця вже прибирає у вітальні хаос з чіпсів і попкорну, який розлетівся по всій підлозі. Айк лежить у кутку і винувато дивиться на те, що відбувається. Навіть гадати не треба чиїх лап справа.

- Я поснідати не встигаю, але Аврора коли прокинеться, простежте, будь ласка, щоб не залишилась голодною.

- Аврора - це та мила блондинка, яка у вас кілька днів тому ночувала? – з хитрим прищуром питає хатня робітниця.

Їй дозволено. Вона змалку мене знає. Я на її очах ріс, вона мені коліна зеленкою замазувала і солодощі потай давала, коли бабуся мене карала за чергову бійку з пацанами в ліцеї.

- Все то ви помічаєте, Любове Валентинівно, - усміхаюся я, застібаючи ґудзики пальто. – Айк! – суворо окрикую пса, який раптом став сміливим і почав з підлоги їсти попкорн. - Загалом, дівчинку погодувати і не ображати, - підморгую хатній робітниці.

- Звичайно, Даміре Костянтиновичу. Чи будуть ще якісь доручення?

- Ні, це все.

Я помічаю светр, кинутий вчора кошеням на підлогу, розумію, що спізнююся, але повз пройти не можу. Піднімаю його і прямую до спальні. Тихенько відчиняю двері, дівчина все ще міцно спить. На мить забуваю про все, коли погляд зупиняється на її повних грудях. Край ковдри сповз, а соски затверділи, волосся по подушці розсипане.

Ідеальне видовище, щодня би так прокидався.

Вперше хочеться наплювати на роботу та провести день із дівчиною. Гаразд, не вперше, але та інша дівчина з самого спочатку належала іншому чоловікові, а Аврора цієї ночі стала цілком моєю. Хитаю головою, вибиваючи з неї непрохані думки. Дозволити собі зараз стосунки я не можу. На жаль, з Авророю ми зустрілися не в той час. На носі авантюра у вигляді виборів і наражати її на зайву увагу і небезпеку не хочу. Вона може стати моєю слабкістю, а мати слабкість таким людям, як я, недозволено.