Читати книгу - "Біблія"

14 Щасливий чоловік, що все в страсї ходить; хто ж серце запече, у біду попаде.

15 Як лев рикаючий й ведмідь голодний, так пан безбожний убогій людинї.

16 Нерозумний володїтель тїснить людей многих, хто ж користї не любить, - життє продовжає.

17 Чоловік, що привинивсь проливом людської крови, - хоч бад втїкав і в могилу, нїхто його не здержить.

18 Хто ходить в невинностї, не дознає шкоди, хто ж ступає путьми кривими, - на одній з них впаде.

19 Хто паше свою землю, мати ме що їсти, хто ж любуєсь у неробстві, глодати ме злиднї.

20 Вірний чоловік - богатий на спасибі, хто ж рад борзо збогатитись, той не уйде кари.

21 Не добре, в судї вважати на особу; такий чоловік й за окраєць хлїба одступить від правди.

22 Завидливий наздогін біжить за багацтвом, і не в догад йому, що здогонить злиднї.

23 Хто другому дорікає, здобуде з часом більше ласки, як той, що лестить язиком.

24 Хто в батька-матері вкраде, та й каже: "се не гріх", - той товариш рабівника.

25 Надутий розпалює сварку, хто ж надїєсь на Господа, - добро йому буде.

26 Хто лиш на себе вповає, той безумен, а хто ходить у мудростї - спасеться від злого.

27 Хто вбогому дає, не знати ме нужди, хто ж одвертає очі свої од його, - того проклинають.

28 Як безбожні йдуть у гору, - ховаються люде; як же вони упадають, - праведник більшає.

Приповiстi 29

1 Коли чоловіка картають, а він все таки тугошийий, то й буде розбитий, й не буде йому лїку.

2 Як много праведних, - люде веселяться; як запанують же ледачі, тодї народ стогне.

3 Хто любить мудрість, той отцеві втїха, хто ж з блудницями живе, той майно марнує.

4 Правосуд царя скріпляє країну, хто ж бажає подарунків, - пустошить її.

5 Хто леститься другу свому, стелить сѵлїтї під ноги йому.

6 В грісї в ледачого - сїть про його, а праведний - все веселий і радуєсь.

7 Праведний щиро вникає у справу бідних, безбожний не розбірає справи.

8 Люде розворотні ворохоблять місто, мудрі ж неспокій втихомиряють.

9 Як мудрий із дурним заведе рахубу, то, чи гнїваєсь, чи сьміється, - не має спокою.

10 Безвинного не люблять душогубцї, а праведні журяться про життє його.

11 Дурний усю свою досаду виливає, а мудрий здержує її.

12 Як любо панові слухати неправди, то й всї слуги в його ледачі.

13 І бідні й деруни помішані з собою, та обох їх очам дає Господь сьвітло.

14 Коли вбогих царь по правдї судить, то престол його на все утвердиться.

15 Лоза й огроза - вони дають мудрість; та син, лишений на волю, соромить матїр.

16 Як множаться безбожні люде, множиться й беззаконність, та праведні побачять їх погибель.

17 Карай твого сина, а дасть спокій тобі, й принесе радість серцю твойму.

18 Як нїкому, (Божу) обявляти правду, ійде народ в розтеч; щаслив лиш той, хто додержує закону.

19 Словами годї раба навчити; хоч він їх і чує, та що ж не слухає.

20 Чи бачив ти чоловіка, прудкого до мови? - на дурного більш надїї анїж на його.

21 Коли слуга з малку в розкошах зростає, схоче він опісля зробитись сином.

22 Чоловік гнївливий розводить сварку, та й палкий не трохи грішить.

23 Гординя веде чоловіка в погорду, а покірний духом наживає честї.

24 Хто з злодїєм дїливсь, ненавидить свою душу; він чує закляттє*, та не виявляє.

25 Хто боїться людей, той в біду попаде; хто ж боїться Господа, буде безпечен.

26 Многі шукають ласки в володарів (земних), та долею людською - володїє Господь.

27 Гидота праведним - чоловік ледачий, безбожнику ж гидота - хто ходить правою дорогою.

Приповiстi 30

1 Се слова Агура, сина Якейового, - слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові:

2 Справдї, я більший невіжа, нїж хто небудь зміж людей, і мудростї людської нема в менї;

3 Я премудростї не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю.

4 Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш?

5 Всяке слово в Бога - чисте; він - охорона вповаючим на його.

6 Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди.

7 Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру:

8 Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом,

9 Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно.

10 Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився.

11 Є такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки.

12 Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї.

13 Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої.

14 Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї - ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти.

15 Ненаситність дві дочки має: "давай, давай!" А навіть - три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї!

16 Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї!

17 Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята.

18 Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію;

19 Шлях в орла під небесами; дорога гадини на скелї;