Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1-6, Ян Фей"

Але у нього боліла голова. Він змушений був визнати, що Найджел був однією з найбільш безплідних територій в Еруані в цю пору року. Спочатку він боявся, що римлянин буде обмежений в цьому місці, але він не очікував, що інстинкти Амандіни будуть настільки сильними, що її можна буде використовувати де завгодно.

Брандо навіть підозрював, що якщо він кине маленьку римлянку в «підземне царство», вона все одно зможе щасливо вести справи з демонами.

Але, незважаючи ні на що, тепер, коли у нього з'явилася попередня ідея, залишалося тільки довести її до досконалості і вирішити проблему грошей. Гроші для Брандо на той момент не були проблемою. Гроші, які він отримав від здирництва у дворянина, і гроші, які Бреггс надіслав, стануть його стартовим капіталом, а решта піде на багаті мінеральні ресурси на півдні.

Будучи переселенцем, Брандо вважав, що жив даремно, якщо не міг щось зробити з мінеральними ресурсами.

Але саме в цю мить гучний тріск кінського батога перервав хід його думок. Брандо вирвався з заціпеніння і обернувся разом з іншими. Він побачив невелику групу кавалеристів, які увійшли в місто. У їхньому спорядженні був безлад, але банери були чіткими. Емблемою на їхніх прапорах був пелікан на чорно-білому картатому візерунку. Колір фону походить від фамільної емблеми графа Ранднера, що означало, що ця група дворян була безпосередньо пов'язана з графом Ранднером. Брандо відразу зрозумів, що ці кавалеристи були рядовими солдатами графа Граудена.

,

У цей момент кавалеристи піднімали батоги і відганяли городян по обидва боки вулиці. Кожного, хто не поспішав відступати, жорстоко били батогами. Цих виснажених і виснажених чоловіків і жінок розганяли на всі боки, як стадо тварин. Ця сцена здалася дуже цікавою в очах вершників. Вони не могли не сміятися вголос і навіть сміялися, поки не погойдувалися вліво і вправо.

.

Амандіна нахмурила брови. Для неї це було звичайним видовищем. Кавалеристи Бреггса також були зарозумілими і владними.

, -

Потім вона почула, як Скарлетт, рудоволоса дівчина поруч з нею, холодно пирхнула.

Вони ніби щось тягнуть за собою. Сенфорд раптом показав на спину кавалеристів і сказав:

.

Це трупи. Брандо відповів, що рядові солдати цих дворян вийшли придушувати бандитів. Закінчивши говорити, він легенько зітхнув.

?

Що не так?

— здивувалася Амандіна. Хіба це не нормально?

?

Брандо махнув рукою, щоб дати їй знак, щоб вона не говорила, і показав на трупи. Амандіна уважно подивилася і побачила групу жінок, які стояли навколішки на землі і закривали обличчя, плачучи. Вона трохи здивувалася і розгублено запитала: Що відбувається?

,

Замість бандитів краще сказати, що це фермери, яких панські податки змушують до точки неповернення. Краще сказати, що бандити в лісі – це біженці, які ухиляються від сплати податків. Їхнє життя нічим не відрізняється від життя фермерів, і не так багато тих, хто насправді бере участь у пограбуванні. Тільки тому, що вони ухиляються від сплати податків, їх вважають «нелюдами». Один з найманців Сірих Вовків був добре знайомий з усім цим. Він зціпив зуби і відповів: Мій батько теж помер так, ці мерзенні вельможі

Тільки чоловіки? Амандіна глибоко вдихнула і запитала:

,

Звичайно, життя на вулиці – це не рай. Брандо кивнув.

Після того, як він закінчив говорити, навколо запала дивна тиша. Крім прокльонів рядових солдатів шляхтичів і плачу жінок, ще ніхто не говорив деякий час.

Якщо ви хочете знати, що буде далі, будь ласка, перейдіть до розділу Є більше розділів,

208

Розділ 208

.

Запала мертва тиша.

���

Тато

Раптовий крик натовпу порушив тишу. Голос був молодий і нервовий.

Жінка в паніці затулила хлопцеві рота. Вона підняла голову і благально подивилася на шляхетного кавалериста, що наближався. Обличчя чоловіка було наповнене сумішшю подиву і здивування, але він не міг приховати зневаги в очах.

?

Чи знаєте ви цю людину?

.

Чоловік облизав губи і показав списом на закривавлений труп, що лежав на землі. Товариші знатного кавалериста оточили їх, як зграя гієн, що пахнуть кров'ю.

.

Жінка обійняла дитину і безпорадно похитала головою, а по її обличчю текли сльози.

Відпусти маленького і дай йому говорити, — сказав чоловік, погладжуючи жінку кінчиком списа.

Жінка ще міцніше обійняла свою дитину, ніби обіймала свій найголовніший скарб і боялася його втратити. Люди, які їх оточували, не могли терпіти бачити її такою, але вони відійшли від неї.

?

Хіба ви не чули, що я сказав?

Пане, будь ласка, відпустіть його. Він ще молодий, благала жінка, ридаючи.

Благородний кавалерист зневажливо пирхнув. Сука. Він підняв спис, але побачив жінку з довгим луком, яка стояла перед ним з розпростертими руками.

?

Так? Люте обличчя чоловіка було здивоване.

Брандо нишком розв'язав пальці на руків'ї меча. Він зрозумів, що чоловік, який вийшов уперед, був молодим чоловіком, який роздавав їжу.

!

Достатньо! Що такого в знущаннях над жінкою? — сердито сказала стрільця, яка зупинила шляхетного кавалериста. Я дочка дворянина. Наказую негайно зупинитися!

Ах? Шляхетний кавалерист на мить був приголомшений. Тоді він повернувся до своїх товаришів і сказав: Гей, ця дівчина - дочка вельможі! Що, на вашу думку, ми повинні зробити?

.

Кавалеристи засміялися тихим голосом.

Звідки твій батько? Чоловік підняв підборіддя і презирливо запитав:

.

Коли він поставив це питання, товариші жінки-стрільця зрозуміли, що щось не так. Файя, будь обережна! З натовпу вийшов фехтувальник з великим мечем і важкими обладунками. Але було вже запізно. Ватажок знатного кавалериста вже проткнув жінці низ живота списом.

.

Жінка-лучниця не очікувала, що Роланд наважиться напасти на неї. Вона недовірливо застогнала і подивилася на рану внизу живота. Кров хлинула фонтаном. Біль, що послідував за цим, невдовзі втопив її. Жінка похитнулася і втратила сили. Вона стала на коліна в калюжі крові. Здавалося, що вона не виживе.

.

Чоловік байдуже витяг списа, наче в тому, що він зробив, нічого страшного. У той же час знатні кавалеристи, що стояли позаду нього, зняли свої довгі луки і стріляли в шукачів пригод у натовпі. На якусь мить посипалися стріли, і в натовпі впало більше десятка шукачів пригод і мирних жителів.

Знатним кавалеристам було байдуже, чи завдають вони шкоди невинним. Вони якнайшвидше відігнали натовп від себе, щоб уникнути будь-яких раптових нападів.

Фая! Фехтувальник