Читати книгу - "Фактологія"

животі, аніж коли лежать на спині. Коли вони лежать на спині, то частіше захлинаються власними блювотними масами. У положенні на животі блювота відходить, а дихальні шляхи залишаються вільними. Це спостереження врятувало мільйони життів, і не лише солдатам. Відтоді «рятувальне положення» повсюдно увійшло в практику та його навчають на будь-яких курсах першої допомоги на всій планеті. (Рятівники, які боролися за людські життя під час землетрусу в Непалі 2015 року, добре вивчили його).

Але нове відкриття можна узагальнити й розповсюдити навіть на ті аспекти, які його не потребують. У 1960-х роках успіх цієї позиції так надихнув працівників охорони здоров’я, що вони почали радити молодим матерям не класти дітей спати на спині. Так, наче будь-яка безпорадна людина потребувала однакової допомоги у всіх без винятку випадках.

Розумова недолугість узагальнення полягає в тому, що її часто дуже важко розпізнати. Логічний ланцюжок здається коректним. Коли, здавалося б, непохитна логіка поєднується з добрими намірами, хибне узагальнення виявити майже неможливо. Хоч кількість раптових смертей збільшилася, а не навпаки, ніхто нічого не підозрював аж до 1985 року, коли гонконгські педіатри висловили думку, що причиною може стати положення на животі під час сну. Навіть тоді європейські педіатри не звернули уваги на це зауваження. Шведській владі знадобилося ще сім років, щоб визнати помилку та впровадити протилежну практику. Непритомні солдати, якщо лежали на спині, помирали від блювоти. Здорові малюки під час сну, на відміну від поранених солдатів, мали цілком здорові рефлекси й під час блювоти повертали голову на бік. Але коли дитина лежить на животі, у неї часто ще недостатньо сил, щоб повернути вбік лише голову й утримувати дихальні шляхи вільними. (Насправді причина, чому положення на животі виявилося для немовлят небезпечнішим, і зараз не зовсім зрозуміла).

Важко сказати, як мама з хлібного відділу могла поставити під сумнів мої дії й виявити ризик положення її дитини. Вона могла наполягати на тому, щоб я якось підтвердив свої слова. Я розповів би їй про непритомних поранених. Жінка могла б запитати: «Але пане лікарю, ви справді вважаєте схоже узагальнення й перенесення висновків коректним? Хіба спляча дитина не відрізняється від пораненого непритомного солдата?». Навіть якби вона спромог­лася все це запитати в мене, я дуже сумніваюся, що був би здатен це осмислити.

Я власними руками впродовж десятиліття, а то й більше, перевернув багатьох малюків зі спини на живіт, щоб запобігти задиханню й урятувати життя. Так само робили багато інших лікарів по всій Європі й Америці, аж поки цю практику повністю не спростували через 18 місяців після того, як було опубліковане дослідження спеціалістів із Гонконгу. Тисячі дітей померли через хибні узагальнення, а деякі вже навіть тоді, коли з’явилися докази протилежного. Помилкові узагальнення можуть легко ховатися за добрими намірами.

Я дуже сподіваюся, що тій малечі з хлібного відділу вдалося вижити. Я лише можу сподіватися, що люди засвоять уроки із цієї жахливої помилки сучасної медичної системи. Усім нам слід не узагальнювати й не переносити висновки з одних подій чи груп на інші. Нам треба виявляти приховані узагальнення в наших логічних ланцюгах. Виявити їх доволі важко. Але коли ми отримуємо нові докази, варто поставити під сумнів попередні припущення, переоцінити ситуацію й визнати помилку, якщо вона є.

Фактологія

Фактологія — це усвідомлювати, коли саме використовується класифікація та категорії як обґрунтування, і пам’ятати, що класифікація, узагальнення висновків можуть бути хибними. Ми не можемо припинити узагальнювати — навіть не варто намагатися це робити. Але нам слід уникати некоректного узагальнення й перенесення.

Щоб контролювати узагальнення, ставте під сумнів свою класифікацію і її категорії.

Шукайте відмінності всередині групи. Особливо якщо групи численні, шукайте можливості розділити їх на менші, точніші категорії. І...

...шукайте подібні характеристики поза групою, в інших групах. Якщо ви знайдете явні схожі риси між різними групами, подумайте, чи доречний розподіл на схожі групи. А також...

...шукайте відмінності між групами. Те, що стосується однієї групи (наприклад, вас та людей, що живуть на щаблі 4 і/або непритомних солдатів), можна так само використати до іншої (наприклад, до людей, які не проживають на щаблі, 4 або до сплячих немовлят).

Стережіться «більшості». Більшість — це просто трохи більше, ніж половина. Запитайте, «більшість» — це 51 %, 99 % чи щось посередині.

Будьте обережні з яскравими прикладами. Такі приклади легше пригадати, але, найімовірніше, вони є винятком, а не правилом.

Припустіть, що люди не ідіоти. Коли щось вам здається дивним, намагайтеся залишитися скромним і допитливим. Подумайте: у якій ситуації це рішення може бути раціональним?

Розділ сьомий

Інстинкт долі

Про скелі, які рухаються,

і про що дідусь ніколи не говорив

Коли рак на горі свисне

Нещодавно мене запросили до п’ятизіркового готелю «Белморал» в Единбурзі прочитати лекцію на зборах капітал-менеджерів та їхніх найбагатших клієнтів. Поки я встановлював обладнання у величній бальній залі з височенною стелею, почувався дуже маленьким. Я замислився, навіщо багатим фінансовим організаціям примушувати своїх клієнтів слухати шведського професора медицини. До того, під час кількатижневих перемовин, я намагався з’ясувати це, але зараз, щоб почуватися впевненіше, піднімаючись на сцену для останньої репетиції, поставив це запитання організаторові конференції. Той дав просте й прямолінійне пояснення. Якийсь час він марно намагався пояснити клієнтам, що найвигідніші інвестиції залишили Європу з її середньовічними замками та брукованими вулицями. Тепер капітал треба шукати на нових ринках Азії та Африки. «Більшість моїх клієнтів, — сказав він, — не може побачити чи прийняти постійний розвиток більшості африканських країн. У їхніх головах Африка — це континент, де покращення взагалі ніколи не можливе. Я хочу, щоб ваші рухливі графіки змінили заскарузлість їхнього бачення світу».

Моя лекція минула непогано. Я показав, що у країнах Азії, у Південній Кореї, Китаї, В’єтнамі, Малайзії, Індонезії, Філіппінах і Сінгапурі, який здивував світ своїм «економічним дивом» за останні кілька десятиліть, соціальний прогрес досяг доволі високого рівня ще за кілька десятиліть до економічного зростання. Я показав, що такий самий процес зараз розгортається в багатьох частинах Африки. Я сказав, що найкращими варіантами для інвестицій є ті африканські країни, у яких стрімко покращується освіта й виживає багато дітей. Я згадав Нігерію, Ефіопію та Ґану. Аудиторія слухала уважно, із широко розплющеними очима, і ставила слушні запитання.

Після того як я упаковував ноутбук, сивий чоловік у костюмі-трійці