Читати книгу - "Метист. Бандит для нареченої, Влада Калина"

- Та не парся. Груди красиві.

- Придурок, - злилась вона. - Відвернися нарешті. Як ти там говорив? Жіночий стриптиз теж грошей коштує.

- Добре. Очі закрию, влаштує? - нагнув голову і прикрив очі долонею. Краще на неї взагалі не дивитися, бо знову доведеться бігти під дощ. Дідько!

- Не підглядай, - дівчина кинула ковдру на ліжко і швидко одягла його футболку. Подивилася на двері в які потрібно було виходити. Там за ними був такий дощ, а вона боса. Не просити ж у Метиста ще й його черевики.

- Ти що ще й трусики знімаєш?

- Ні.

- То навіщо я повинен заплющувати очі? Все інше я вже бачив.

- Тому що ти вихований і чемний хлопчик. - Якось взявши себе в руки Саша підійшла до дверей і відчинила їх.

- Не такий я вже й чемний. - Підняв голову. Подивився. 

- А в яку сторону туалет? - ноги відразу стали мокрими аж до колін. Зачинила двері.

- Це ж ліс. Під любим кущем, - чи то він насміхався чи то серйозно відповідав жуючи своє сало.

- Жартуєш?!

- Ні.

- Боже милий…

Але виходу іншого не було і Олександра змушена була бігти шукати той кущ.

Коли повернулася то її мокре волосся яке стало схожим на вісячу солому, падало дівчині на обличчя. Грязні ноги до яких прицепився листок з дерева замерзли та й сама вона втратила віру в те, що далі буде краще. Навряд. Тільки гірше. 

- Краще впісятися ніж ще раз туди виходити, - терла плечі руками щоб зігрітися. - Відвернися, я назад накину на себе ковдру.

- Знову відвертатися? - Метист важко вдихнув нахиляючи голову. - Це нагадує ігри в піжмурки.

- Так, от тільки від тебе не сховаєшся, не втечеш.

- Це ти вірно підмітила. Я такий, - самозакоханий вигляд бандита так і напрошувався на плювок в лице.

- Сильно не зазнавайся. Ця дурнувата погода. Я її ненавиджу. - Футболка полетіла назад до свого господаря і впала на стіл.

- Обережно. Чорт! - хлопець схопив її, - Вона ж мокрюща. Ти там що плавала в ній, ниряла? Дідько. Доведеться сушити. - Підвівся і поніс її туди де висіла сукня Саши. - Так і знав, що ти щось втнеш. Дістало все!

- Не кричи. Я цю погоду не замовляла. Мене теж все дістало. Не міг знайти дім по краще? Щоб там був холодильник з їжею і ванна кімната. Бо це… - Олександра махнула рукою показуючи на стелю, стіни. - Це не будинок, а халупа Нуф-Нуфа - з гілок і тонких лозинок. Як в тій казці про троє поросят.

- О, мадам! Ну вибачте, що в цьому лісі - не курортний сезон. Будиночки Наф-Нафа - із каміння, зачинені. Дурепа! - вилаявся. - Розпещана татусева лялька. 

Ну звісно ж, дівка звикла до хорошого життя з всілякими там спа процедурами, вона навіть сала в житті не бачила. Тепер щось требує. Того, чого тут не має і ніколи не було.

Метист присів назад за стіл. Може Олександра і вродлива але вже починала виводити. 

Олександра так хотіла їсти, що теж вмостилася за столом, от тільки як змусити себе ковтнути це сало. Хоча … А раптом сподобається?

- Чого дивишся? - її зелені очі втупились в його блакитні.

- Забув сказати, - загадкова посмішка яка з'явилася на обличчі Метиста не віщувала нічого хорошого.

- Що саме?

- На банці було написано, що свинку звали Ніф-Ніф, - хлопець не витримав і почав реготати як ненормальний.

- Придурок. Я все одно не буду це їсти, - пальцем відсунула той хліб із салом. - Краще скажи, як мені ноги помити?

- Так само як вчора… На плиті вода тепла. - Повернувся в сторону плити в якій горли дрова, зверху стояло відро з якого вже випригували бульбашки кип'яченої води.

- Ого! Ти нагрів аж ціле відро?! - вона чи то здивувалася, чи то була в шоці.

- Думав ванну захочеш прийняти.

- Знову ці твої бісові жартики, - Саша підійшла до плити і озирнулася навкруги. Її погляд впав на той тазик в якому вона милася вчора. Офігенна ванна!

- Відійди, я відро з плити зніму бо ще зараз на тобі буде, - Метист за секунду опинився біля дівчини, штовхнувши її плечем, щоб відійшла і не заважала. Взяв якусь ганчірку в руку і тією ганчіркою підняв відро, щоб руку не обпекти. Поставив на підлогу. Потім мовчки знову сів за стіл.

" Він, що серйозно думає, що я буду митися перед ним… знову?! " - Саша дивилася то на відро, то на тазик. Жах! Цей жах мабуть ніколи не скінчиться!

Дівчина вирішила не поспішати " купатися ", спочатку потрібно було набратися сміливості для цього.

- Зараз ти взагалі не схожа на багатійку. Без своєї тієї діадеми, офігенної сукні. Ти неначе звичайна людина, як і ми всі. Правда харчами перебираєш і скоса дивишся на той іржавий тазик.

- Я і є звичайна людина. Щоб ти хотів знати, людиною людину роблять не красиві речі які вона носить. - Присіла за стіл. - А ти не схожий на справжнього бандита. Майже інтелігент. - Вона провела поглядом по його красивому обличчі і аж серце почало сильніше стукати від бажання доторкнутися до його щетини і провести пальцями по вилицях. Хотілося ніжно торкатися його губ, щоб він відкрив їх і торкнувся язиком її пальця. Але ж Метист знову почне злитися через це. Ну як він не може зрозуміти, що єдиний шанс не вийти за Петра заміж - це віддатися іншому. Петро не захоче одружуватися з дівчиною, яка зникла з весілля ще й переспала з першим ліпшим. Це для нього ганьба!

Боже! Які безглузді думки. 

- Так, інтелігент, ха, - засміявся. - Тільки краватки й не вистачає.

- Не смійся, я серйозно. Тебе потрібно поголити, вдягти в красивий костюм...

- А, що… - перебив її. - Брудний і неголений не подобаюся? - Метисту стало образливо те, що якась дурепа натякає на те, що він нечупара, неголена мавпа. Він зроду тих смокінгів не носив і не збирався носити. До чого ж ці багатії егоїсти. Хочуть керувати долями інших, навіть вказувати, що одягати. Паскудство!

- Чому ж, - Саша навіть не торкнулася бутерброду якого їй зробив Метист. Вона встала і підійшла до хлопця. Зробила крок. А скільки там йти, стіл маленький, розмір - витягнутої руки.

Дівчина стала так, що своєю ковдрою впиралася в його коліна.