Читати книгу - "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики, Тіна Вітовт"

Оце так... Підбираємо свої щелепи, які валяються біля наших ніг. Розвинувся сільський клуб нічогенько. Це вже не пошарпана стара будівля неособливо великих розмірів, якою ми її пам'ятали. І коли тільки встигли?

Оновлена будівля, відразу видно що зі свіжим ремонтом, за рахунок прибудов по сторонам збільшилася. У нас поцупили ідею чи що? Просторими терасами доповнили заклад. Там зробили щось на кшталт літнього кафе, з комфортними столами та стільцями, навіть не сідаючи у них, по одному тільки зовнішньому вигляді можна дійти такого висновку. Добре що засклене, а то не весело було б сидіти у негоду. Оформлення мені сподобалося. 

Прикрашена доволі навіть пристойно. Тут що якесь свято квітів сьогодні чи що? Ах так купальські ночі. Це напевно і про квітку папороті, та ще всіляку міфологію та язичницькі звичаї.

Дивуються що немає ще й вогнища, навколо якого потрібно танці хороводом водити, та через яке стрибають взявшись за руки. Хоча я непроти на такій автентичній вечірці побувати. Зараз би наші повітряні та ніжні сарафани у квіточки, а на наші чарівні голівки, з розплетеними косами "до пояса", віночки із польових квітів...

Та ні ж Купала вже минуло. А чому ми тоді не пішли на свято? Ах точно, гроза була. Під дощем не весело хороводи водити біля вогнища, погодьтеся, додай сюди ще грім з близковкою і сильний вітер... Так не час для розваг на березі річки, та і в цілому на подвір'ї.

А квіти тут мабуть кругле літо, на постійній основі прикраса, он які клумби, добре постаралися, візерунками висаджені. Потрібно буде сюди удень навідатися, у кафе, воно ж і вдень працює, напевне. Про це спитаю пізніше.

Тоді що у нас сьогодні? А у нас неділя зараз. А я ще думаю, чому це бабця Нюра така добренька стала, на грядки не заганяє працювати. Ошатно вбрана, чай пропонує з випічкою свіженькою та іншими смаколиками. Та вона ж просто святу неділеньку шанує. Кажуть у такі дні бажано дати собі відпочинок. Ми впринципі не забобонні особи, але якщо є можливість уникнути "панщини", то ми тільки за. А то буде як у Шевченка:

На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала...

Ех, щось мене на класику тягне, то пісні, то вірші. Оце чудернацький настрій сьогодні. І що ж далі очікувати? Можливо буду недавно прочитані книги згадувати, про сутність буття дискусії розводити. А що, я і таке можу, коли від нічев'я голова починає думки різноманітні викидати, тоді все проситься назовні щоб почули...

Все досить, так і до занурення у власні думки недалеко. Ми тут, як не як відпочивати прийшли, вечірка обіцялася, здається.

Наша брава п'ятірка, подолавши подив, рушила шукати собі місце, де б нам примоститися. Столиків вільних було не так і багато, нічогенько народу приїхало. Була і місцева молодь, яку ми знали чи бачили раніше, так і цілком нові обличчя.

Не тільки ми розглядалися навколо, а і нас розглядали. Звичайно, усі тут зібрані по святковому, з голочки, одні ми недбало. Дивлячись на нашу компанію, було враження, що нап'ялили те що перше під руку потрапило. Ну в чомусь була частинка правди, ми не особливо заморочувалися, що дівчата, що хлопці. О, хлопці. Їхні шевелюри ще недо кінця відмилися від рожевого. Тепер я розумію чому вони відкисали у басейні. На переливах освітлення клубу волосся інколи грало цікавими відблисками.

Нащо ж так нас облизувати поглядами. Аж не комфортно стає. Чи ми тут за свіже повітря виступаємо, так би мовити новоприбулі, та ні де не помічені, от і цікаві.