Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан 📚 - Українською

Читати книгу - "Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хазяїн Чортового млина" автора Кулик Степан. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 82
Перейти на сторінку:

— Ну, це ти розкажи мені: як? Спершу вбив, а потім хату спалив? Чи разом із хатою... живу?

— Не може бути! — мотнув головою запорожець. — Я ж лише з хутора приїхав. Двох годин не минуло.

— От і признався. Так? — обернувся до писаря сотник.

— Цілком вірно, ваша милість, — кивнув той. — Пахолки купця Терентія Мухи, Тихон Луць та Опанас Гладкий, показали, що бачили як від хутора Оробця, якраз перед тим, як вогонь спалахнув, у бік Сміли поскакав вершник. І тепер ми знаємо, хто це був. Чи ти й далі відпиратимешся?

«Марічка загинула! Марічки більше нема! — ця думка розпеченим залізом палила мозок, не даючи думати ні про що інше. — Більше немає…»

— Чого замовк? Думаєш, як відбрехатися? — сотник став прямо перед козаком. — Не намагайся навіть. Монисто, яке ти Лейбі продати хотів, видає тебе з тельбухами. Покажемо рідним, і вони його впізнають. Тож як не крути, а плаче по тобі шибениця.

— Якщо все так, як ти кажеш… — насилу повертаючи язиком, ніби той раптом став кам'яним, вимовив Нестор, намагаючись хоч якось упоратися з думками, що шаленим табуном носилися в голові. — То навіщо вам моє зізнання? Адже ви вже все вирішили. Так?

— Ну, як сказати… — зненацька змінив тон сотник. — Наприклад, душу облегшити… Та й потім, мало як воно насправді було? Може, ти не хотів її смерті? Посварили трохи... А ти он який здоровило — сила так і пре. Моїх хлопців так приложив, досі стогнуть. Не розрахував силу, штовхнув... от молодиця головою об піч і вдарилася. А то й зовсім якась безглузда халепа трапилася. Повеселилися ввечері, діло молоде ... Хильнули зайву, та й не помітили, як свічка впала… Ти встиг вискочити, а небіжчиці не пощастило. Тих, хто бачив, як усе насправді було, немає. Тож справу по-різному повернути можна. Поміркуй… Усе від тебе залежить.

Вкрадливий тон і майже батьківський погляд настільки не в'язалися з усіма попередніми діями, що Нестор навіть головою похитав, наче відганяв туман. Повірити, що сотник несподівано змінив гнів на милість і щиро дбає про долю запорожця не виходило при всім бажанні. Значить, у нього в цьому є свій інтерес. Але який?

Перш ніж підвісити до стелі, з Нестора зняли верхній одяг і, напевно, обшукали. То ж знають, що в нього за душею лише півтора десятка дукатів. Не бозна-які гроші. Лише пару коней або п'ят корів купити. Та й навіщо їм проявляти милосердя, якщо це золото можна просто забрати? Страчений точно нікому скаржитися не буде. Ні, не сходиться... Щось тут не так.

Нестор підвів голову і мовчки глянув у вічі сотникові. Начебто пропонуючи тому продовжувати.

Але той, натомість, відвернувся і відійшов убік. Не наважується сказати головне, чи що?

— Пане сотнику! Перепрошую, що втручаюся, — несподівано озвався писар. — Але якщо буде на те ваш дозвіл, то я спробував би поговорити з козаком по-своєму. Вам, не з руки, а я йому все зрозуміло розтлумачу.

— Добре… — сотник ніби тільки й чекав на ці слова. — Я піду, покурю, а ви поговоріть.

Сотник вийшов, а писар зайняв його місце.

— Поговоримо?

— Ваша хата, то й ваші звичаї, — хмикнув Нестор. Хотів знизати плечима, але тільки скривився від болю в суглобах. — Якщо господар хоче поговорити, то як гість може йому відмовити?

— Жартуєш? Ну, ну… Хоча чому ні. Домовимося — вийдеш звідси цілим і неушкодженим. Ще й грошенят заробиш. Якщо пан сотник буде у доброму настрої.

— І про вбивство забудете?

— Ти ж чув, що свідків немає. Як все було насправді, достеменно невідомо. Може, вдова сама від туги руки на себе наклала? Та й кого це насправді хвилює? Мало на світі баб, чи що? В одній тільки Смілі зо три десятки вдовиць проживає.

— Навіть так? — слова про смерть Марічки знову боляче шкрябонули по серцю, але зараз не час було перейматися горем. Спершу звідси треба вибратися. А вже потім він розбереться, що трапилося на хуторі Оробцов. І якщо Марічку справді вбили — то знайде та покарає розбійників. — І що ж для цього треба зробити?

— Справжня дрібниця… — аж розцвів писар. — Для тебе не має жодної цінності.

— Навіть так? І що ж у мене є непотрібного, але настільки важливого для пана сотника, що він готовий заплющити очі на вбивство?

— Відпиши сотні землю, котру заповів тобі Твердохліб. Ну, навіщо запорожцеві цей тягар? Для вас же одне важливе — свобода. Степ, кінь та шабля. І гуляй, як вільний вітер. А земля — ​​вона турботу любить. Осядеш — з гною вилазити не будеш. Та й без господині ніяк. А де баба — там і діти. Озирнутися не встигнеш, як малеча по лавках розсядеться. Рік-два-три витерпиш, а потім вовком завиєш. Осідлаєш коня і втечеш, кинувши все те напризволяще. Залишивши дружину солом'яною вдовою, а дітей — сиротами. От скажи, воно тобі справді треба?

— Складно балакаєш…

— Надивився, — пирхнув писар. — Думаєш, ти перший із Січі, хто до міста прибився? Побувало вашого брата у нас. Та ось тільки лишилося всього двоє. Один — бо в сідло не може сісти, ноги немає. Другий — ковалем став. Але він, як я дізнавався, і на Низу більше займався ремеслом, ніж козакував. Ну, так що? Кликати сотника? Підпишеш дарчу грамоту?

— Гм… Ти щось про гроші згадував? Чи почулося?

— Це не від мене залежить, — розвів руками писар. — На все воля пана сотника. Але, я думаю, що він гідно оцінить твою зговірливість. І трохи грошенят відсипле. Ми ж змовилися, га?

1 ... 36 37 38 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан» жанру - 💙 Історичний роман:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Хазяїн Чортового млина, Кулик Степан"