Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Дитина від тебе, босе, Юлія Ройс 📚 - Українською

Читати книгу - "Дитина від тебе, босе, Юлія Ройс"

459
0
23.05.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дитина від тебе, босе" автора Юлія Ройс. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 81
Перейти на сторінку:
- Глава 18 -

– Давай тут поговоримо, – сідаю в крісло на терасі, а Захар з Оленою Станіславівною залишають нас удвох. Мирон сідає поруч і якось втомлено чи то нервово проводить рукою по обличчю. 

– Ясю, я довго думав і дійшов висновку, що нам з тобою треба одружитися, – заявляє. 

– Навіщо? – питаю спокійно. Насправді практично нічого в моїх відчуттях не змінилося після його слів. Мабуть, чогось подібного я чекала. 

– Тобто? – хмуриться. – У нас буде дитина, і вона має народитися в повноцінній родині. У нас ще є час звикнути одне до одного. Спробувати налагодити стосунки. Ти можеш переїхати до мене, щоб зробити це було краще. 

Будь-яка інша дівчина на моєму місці раділа б цій пропозиції, але не я. Мені щось зовсім нерадісно, а от сумно ще – й як. 

Якщо Мирон вважає, що, з’їхавшись, щось зміниться, то сильно помиляється. Нічого не зміниться. 

Можливо, таким чином він хоче мене втримати. Розуміє, що ми не будемо разом, і робить ось такі спроби прив'язати мене до себе. 

Це так неприємно і якось по-дитячому. Ні щоб взяти ситуацію в свої руки і розпочати зміни з себе самого. Сказати правду! 

Так, я був неправий. Пробач за те, що хотів вбити нашу дитину. Я зроблю все, щоб ти мені пробачила. Щоб покохала знову…

Я хочу почути щось подібне. Хочу відчути, що Мирон розкаюється. На цей момент цього не чую. 

– Мироне, я не переїду до тебе, – кажу спокійно. – І виходити за тебе не стану. Це нічого не змінить. Не шукай легких шляхів вирішення проблеми. Спробуй розібратися в собі, чого ти хочеш. Я не вірю, що в один момент ти забув Єву і закохався у мене. Так не буває. Тому не муч себе і мене заодно. Ти можеш бути батьком нашому синові, але чоловіком мені ти не будеш. 

Залишаю Мирона на терасі, а сама йду в будинок. У голові з'являється думка, що кожна наша зустріч приносить чергове розчарування. 

Дуже шкода, що я кохала цього чоловіка. Дуже шкода, що він ніколи цього не цінував. 

– Усе добре? – питає Захар, коли з'являюся у вітальні. 

– Звісно, – усміхаюсь йому. 

– Ясю, скоро буде обід. Сподіваюсь, що ти любиш борщ. Наша кухарка готує неймовірно смачний, – розповідає Олена Станіславівна. 

– Люблю, – відповідаю. – Я все люблю. 

– А де Мирон? Він не буде обідати? – жінка оглядається назад, але сина не бачить. 

– Мабуть, ні, – кажу. – Не знаю. 

Мирон на обід не з'являється. Схоже, він не їсти сюди приїздив. Мені ж так добре в компанії Захара та його батьків, наче я вдома. Дмитро – тато Захара, приєднується до нас. І хоч виглядає він не дуже, підтримує розмову та усміхається. 

Коли обід закінчується, Дмитро Вікторович просить мене перейти у вітальню, щоб поговорити. З цим чоловіком я ще жодного разу не говорила один на один. Дуже цікаво буде його почути. 

– Ярославо, для початку хочу подякувати тобі за те, що погодилася жити в нашому домі. Змінила свої плани заради нас, – говорить повільно. – А ще я хочу про Мирона кілька слів сказати. Я сподіваюсь, що ти мене слухаєш. 

– Звісно, – киваю. 

– Мій син Мирон дуже працьовитий. Він любить компанію. Він тримає її на плаву своїми силами. Але… Мирон зовсім не вміє слухати своє серце, і це його велика проблема. Ярославо, мені прикро, що мій син відправляв тебе на аборт. Цьому немає пояснень. Не так я його виховував. Але я вірю, що Мирон може змінитися. Просто… йому треба допомогти. Трішечки. 

– Ви хочете, щоб допомогла йому я? – питаю обережно. 

– Тільки ти, – відповідає. – Дай йому ще один, останній шанс. Це я тебе прошу як його батько. Впевнений, що Мирон впорається. Він не безнадійний. 

– А якщо не впорається? – питаю прямо. – Зараз я не в тому стані, щоб проводити якісь експерименти. 

– Тепер у тебе є ми. Ти не одна, – Дмитро Вікторович накриває мою руку своєю, а мені так шкода його стає. Видно, що Захар дуже схожий на свого тата. Олена Станіславівна також хороша. 

Тільки Мирон наче від чужого чоловіка, хоча Дмитро так щиро за нього хвилюється. 

– Я спробую, – відповідаю. – Та нічого обіцяти не можу. 

– Я розумію. Дякую тобі за це, – Дмитро усміхається, але його погляд залишається сумним. 

Мені дуже шкода цього чоловіка. Видно, що хвороба забирає у нього останні сили. Я дуже хочу, щоб він дочекався народження онука і зміг взяти його на руки. 

Саме заради цього я тут. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 36 37 38 ... 81
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дитина від тебе, босе, Юлія Ройс», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дитина від тебе, босе, Юлія Ройс"