Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт 📚 - Українською

Читати книгу - "Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відьмаки і стежки Первородних" автора Кіра Найт. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 46
Перейти на сторінку:
Частина 31. Поселення Гідр

Провівши ніч у стародавньому підводному місті та обшукавши кожен будинок я сіла на центральній площі та відкривши вакуумну упаковку почала їсти. Восьминіг зацікавлено підплив ближче, і я кинула йому шматочок м'яса з упаковки. Задоволено забурчавши, він схопив м'ясо і відразу проковтнув, напевно навіть не відчувши його, після чого опустився на саме дно і ліг поруч, м'яко обійнявши мене щупальцями. Тяжко зітхнувши я лягла зверху на тварину і почала дивитися на поверхню води, яка грала відблисками в десятках кілометрів над нами. У теплих обіймах восьминога я задрімала.

 

Прокинулася я від криків та гарчання восьминога, на якому лежала. Протерши очі я сіла і озирнулася. Нас з восьминогом оточили гідри солдати, направивши гарпуни в наш бік, з побоюванням дивлячись на звіра біля мене і щось голосно питаючи на стародавньому валірійському діалекті. Вставши і потягнувшись я солодко позіхнула і з натхненною усмішкою пішла до головного солдата. Це ж Гідри! Гідри, чорт забирай! Вони існують!

 

"Я вам зла не бажаю." - я відправила ментальне послання солдату на стародавньому валірійському. - "Відведіть мене до вашого ватажка."

 

Він розгубився і подивився на всі боки, після чого знову глянув на мене.

 

"Як ти причарувала Стража?" - спитав солдат, на що я знизала плечима. - "Хто ти і як сюди проникла?"

“Я Кіра. На всі запитання відповім тільки вашому ватажку.” – серйозно сказала я.

 

Видавши якісь звуки, солдат звернувся до свого загону, після чого ті спробували взяти мене в кільце. Обурений таким ставленням до мене восьминіг спробував їм завадити і солдати швидко відійшли убік. Я глянула на свого супутника і жестом вказала йому зупинитися, блиснувши вогнем в очах. Восьминіг відповз убік і сумно на мене подивився. Блін, а він мені подобається. Відправивши йому ментальний наказ чекати на мене я пов'язала наші свідомості і пішла до командира солдатів, давши зрозуміти що готова йти. Командир же здивовано дивився на мене, після чого віддав наказ солдатам і ми всім натовпом попрямували до скель. Відштовхнувшись від кам'яної доріжки солдати одночасно швидко попливли вперед і я наслідувала їх приклад, швидко назгнавши і підпливши до командира далі трималася поряд.

Допливши до скель ми зупинилися. Через кілька хвилин очікування вода перед нами пішла мерехтінням і сильним потоком нас затягло всередину.

 

Мене викинуло на сяючу скляну підлогу в якомусь приміщенні, наповненому повітрям. Відкашлявшись, я озирнулася. Солдати приземлилися твердо на ноги, для них це не вперше. Я встала і побачила, що солдати звернулися в людей. Наслідуючи їх приклад я теж повернула собі людську подобу і поправила волосся. Тим часом командир варти підійшов до мене.

Хто ти і що робила у забороненому секторі?! - роздратовано спитав чоловік. Я вже сказала. На всі запитання я відповім особисто вашому ватажку. – серйозно налаштовано відповіла я. І ти думаєш, що ми дозволимо кожному зверненому зброду йти на аудієнцію до короля? - глузливо спитав він. - Може тебе в темницю кинути на з'їдання евларам? Я так розумію, що передбачалося мене цим налякати. - глузливо піднявши брову, спитала я. Та ти знаєш, що ти взагалі таке, бруднокровне створіння?! - впритул до моєї шиї приставили гарпун, але я продовжила посміхатися, ніби не помітила його.

Ефес на моїй руці миттєво трансформувався у довгий меч, яким я відбила гарпун і приставила його до шиї солдата.

Не грай зі мною. – прогарчала я. - Не хотілося б вбивати першу гідру, яку я побачила у своєму житті.

Я чудово розуміла, що битися зараз не найкраща ідея і становище врятував хлопець, одягнений у смарагдового кольору довгу туніку. Остовпівши від побаченої картини він струснув головою і почав швидко говорити послання з яким прийшов.

Лорд Командувач Лерх! Король наказує привести особу, виявлену в забороненому секторі, для допиту та аудієнції до тронної зали. – випалив посланець.

Я тріумфально усміхнулася і прибрала меч, повернувши ефес браслетом на руку.

Якщо ти думаєш, що тебе король по голівці погладить за порушення Закону, то глибоко помиляєшся. - процідив Лерх, підбираючи гарпун. - Слідуй за мною. Солдати! - він звернувся до своїх бійців і ті стали в стійк. - Надумає бігти - убити на місці. Так капітане! - хором відповіли солдати і, взявши мене в кільце, повели довгим скляним коридором.

За дверима, що відкрилися перед нами, я побачила величезне місто, зроблене зі скла і вражаюче своєю красою. Високі шпилі веж, безліч вуличок і скляних мостів, машини, що витають над нами викликали захоплення. Подивившись нагору я побачила мерехтливий купол, над яким була товща води і вдалині плив кит.

Ми йшли вузьким скляним мостом, що веде до величезного палацу в центрі міста. Помітивши захоплення на моєму обличчі командир загону хмикнув, але нічого не сказав.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 36 37 38 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відьмаки і стежки Первородних, Кіра Найт"