Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Однойменні, Едрієн Янг 📚 - Українською

Читати книгу - "Однойменні, Едрієн Янг"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Однойменні" автора Едрієн Янг. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 76
Перейти на сторінку:
його знайти.

Вона завмерла. Ніби остовпіла, і всі тіні в кімнаті ввібрали в себе її очі.

— Я не раз набирала команди, які розшукували його роками. З чого це ти взяла, що можеш його виявити?

— Добувати камені — не єдине, чого навчила мене мама.

Здається, та нітрохи не здивувалася.

— То ти, виходить, знавчиня коштовностей. Я правильно здогадувалася.

— Могла б і спитати.

— Мабуть, твоя правда, — відказала з усмішкою.

Підвелася з крісла, обійшла стіл.

— Ти сказала, що бажаєш укласти угоду. І чого

хочеш від мене?

— Щоб ти дала слово. — Позирнула їй у вічі. — Якщо я знайду для тебе опівнічний, ти облишиш Сента.

Схоже, це заскочило її зненацька. Вона примружилася.

— Чого б це? Яке тобі до нього діло?

— Боржок маю, — відповіла я. — Та й по всьому.

— Не вірю.

— Та мені байдуже, віриш ти чи ні.

Вона скривила губи, застукотіла пальцями по стільниці.

— Імперія твоя мені не потрібна, але опівнічний я відшукаю. І коли зроблю це, візьму з тебе слово, що ти не чіпатимеш Сента. І не лізтимеш у його справи. — Я простягнула їй руку.

Голланд задумливо втупилася в мою долоню. Видно було, як вона подумки мене промацує, намагається з’ясувати, з якого тіста я зліплена.

— Бачу, Сент для тебе важливіший, ніж мені здавалося. Гадаю, він і для Ізольди був важливіший, аніж мені здавалося.

А вона не дурна. Склала два і два. Знала, що Сент був Ізольдиним капітаном, тільки от досі не знала, що був її коханцем. Та я не збиралася підтверджувати її правоту.

— То укладаємо угоду чи ні? — Я помахала простягнутою рукою.

Вона потиснула мені долоню, усміхнувшись так, що вогники свічок спалахнули на денцях очей.

— Укладаємо.

 

16 Шхери — групи невеличких скелястих острівців, архіпелаг.

 

Роздiл двадцятий

Бастіан у передсвітанковій тьмі — прекрасний.

Я стояла при вікні, притиснувши пучки пальців до холодного скла, озираючи вогні міста внизу. Будинок «Азимут» височів на пагорбі, ніби вартовий, що наглядає за околицями, і це йому пасувало. Голланд тримала на оці все, що відбувалося в місті. Порт. Торговців. Торговельну раду. А тепер спрямувала свій погляд і на Серос.

Скоро вона так назиратиме й за Звуженням, це лише питання часу.

Мапи зі стін кабінету Голланд щільно скрутили, перев’язали шнурами й поскладали на столі. Віддаючи їх, вона пильно глянула мені в очі, я аж завмерла від знайомого відчуття. Тієї миті мені здалося, що переді мною мама.

Вест задихав нерівно, я відвернулася від вікна. Він лежав на ковдрі, сунувши руку під подушку, і навіть у напівпітьмі було помітно, як до щік повертається тепла барва.

«Тим-то я його й не буджу, — твердила я собі. — Тим-то й стою останню годину в тиші й темряві, чекаючи, поки він розплющить очі». Проте насправді мені було лячно.

Присіла на краєчок ліжка, споглядаючи, як здіймаються й опускаються його груди. Він насупив брови, не розмикаючи повік, і різко вдихнув, аж все тіло струснулося. Відтак розплющив очі й одразу відчайдушно заозирався на всі боки. Сонним поглядом обнишпорив усю кімнату, поки не помітив мене. Тільки тоді видихнув.

— Що сталося? — Я легенько торкнулася його ліктя.

Весь палає, пульс шалений.

Вест сів, відкинув волосся з лоба. Глипнув у вікно — бачу, шукає очима гавань. «Жоржину».

— Треба забиратися. Виходимо в море, поки сонце не зійшло.

Скочив на ноги, а мені серце закалатало у вухах. Стиснула зуби.

— Не можемо ми. — Міцно зчепила пальці, щоб руки не тремтіли. — Я не можу.

Вест умить перемінився на обличчі. Розвернувся до мене, спиною до темного неба.

— Що?! — перепитав хрипким зі сну голосом.

Я розтулила губи, намагаючись дібрати підхожі слова. Сяк і так прокручувала різні фрази в голові, але вони не трималися купи.

У Вестових очах занепокоєння поволі перейшло в переляк.

— Фейбл!..

— Я не можу повернутися до Звуження з тобою, — зізналася. — Поки не можу.

— Що ти таке кажеш? — Його обличчя скам’яніло.

Ідучи на угоду з Голланд, я усвідомлювала: вона може коштувати мені стосунків із Вестом. Лишалося сподіватися, що вийде це якось залагодити.

— Ще до світанку… — Глитнула клубок у горлі. — …я уклала угоду з Голланд. Тобі вона не сподобається.

Вестові вилиці знову зблідли.

— Ти про що?

— Я… — Голос мені урвався.

— Що ти накоїла, Фейбл?

— Я маю відшукати опівнічний камінь. Для Голланд.

— А що натомість? — уривчасто спитав він.

Оцієї миті я й боялася. Цього спалаху люті в його очах. Міцно стиснутих щелеп.

Язик, притиснутий до зубів, не хотів слухатися. Що ж, якщо вже почала казати, вороття немає.

— Сент.

Випростала ноги та звелася з ліжка, а Вест відсахнувся.

— Якщо я відшукаю для Голланд опівнічний камінь, вона дасть Сентові спокій.

Якусь хвильку я не могла зрозуміти вираз його обличчя. На ньому проступила недовіра.

— Якого дідька ти собі думала?!

На це я не мала відповіді. Такої, щоб він зрозумів.

— Я мушу це зробити, Весте.

— Ми ж домовилися, — видихнув він. — Домовилися, що порвемо з ним.

— Знаю…

Вест розвернувся до вікна, утупив погляд у далеке море.

— Це у Скупченні Юрі. Я можу відшукати.

— А що, як ні?

— Зможу. Я переконана. — Намагалася промовляти якомога впевненіше. — Візьму одну з її команд — і…

Вест розвернувся до мене, і решта слів застрягли в горлі.

Простір навколо затопила його тиха лють.

— Я не рушу з Бастіана без тебе.

— Я не прошу тебе залишатися. — Нервово вчепилася пальцями в спідницю. — Веди «Жоржину» назад у Серос, там зустрінемося.

Він зняв куртку зі спинки стільця, сунув руки в рукави.

— Укладаючи цю угоду, ти вирішила за нас обох.

1 ... 36 37 38 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Однойменні, Едрієн Янг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Однойменні, Едрієн Янг"