Читати книгу - "Занурення в патерни проектування, Олександр Швець"

дзві­нок черго­во­му інже­не­ро­ві, який зне­ма­гає від нудьги у своїй комі­рчи­ні. От він вже точно знає, як вам допо­мо­гти! Інже­нер роз­по­від­ає вам, де зава­нта­жи­ти драйве­ри та як нала­шту­ва­ти їх під Ubuntu. Запит вирі­ше­но. Ви кла­де­те слухавку. Стру­кту­ра

Обро­бник визна­чає спі­льний для всіх конкре­тних обро­бни­ків інте­рфе­йс. Зазви­чай доста­тньо опи­са­ти один метод оброб­ки запи­тів, але іноді тут може бути ого­ло­ше­ний і метод вста­нов­ле­ння насту­пно­го обробника.

Базо­вий обро­бник — опціо­на­льний клас, який дає змогу позбу­ти­ся дублю­ва­ння одно­го і того само­го коду в усіх конкре­тних обробниках.

Зазви­чай цей клас має поле для збе­рі­га­ння поси­ла­ння на насту­пно­го обро­бни­ка у ланцю­жку. Кліє­нт зв’язує обро­бни­ків у ланцюг, подаю­чи поси­ла­ння на насту­пно­го обро­бни­ка через кон­стру­ктор або сетер поля. Також в цьому класі можна реа­лі­зу­ва­ти базо­вий метод оброб­ки, який би про­сто пере­на­прав­ляв запи­ти насту­пно­му обро­бни­ку, пере­ві­ри­вши його наявність.

Конкре­тні обро­бни­ки містя­ть код оброб­ки запи­тів. При отри­ма­нні запи­ту кожен обро­бник вирі­шує, чи може він обро­би­ти запит, а також чи варто пере­да­ти його насту­пно­му об’єкту.

У більшо­сті випа­дків обро­бни­ки можу­ть пра­цю­ва­ти само­сті­йно і бути незмі­нни­ми, отри­ма­вши всі нео­бхі­дні дета­лі через пара­ме­три конструктора.

Кліє­нт може сфо­рму­ва­ти ланцю­жок лише один раз і вико­ри­сто­ву­ва­ти його про­тя­гом всьо­го часу робо­ти про­гра­ми, так і пере­бу­до­ву­ва­ти його дина­мі­чно, зале­жно від логі­ки про­гра­ми. Кліє­нт може від­прав­ля­ти запи­ти будь-якому об’єкту ланцю­жка, не обов’язко­во першо­му з них.

Псе­вдо­код

У цьому при­кла­ді Ланцю­жок обов’язків від­по­від­ає за показ конте­кс­тної допо­мо­ги для акти­вних еле­ме­нтів інте­рфе­йсу користувача.

Гра­фі­чний інте­рфе­йс побу­до­ва­ний за допо­мо­гою компо­ну­ва­льни­ка, де кожен еле­ме­нт має поси­ла­ння на свій еле­ме­нт-конте­йнер. Ланцю­жок можна вибу­ду­ва­ти, про­йшо­вши по всіх конте­йне­рах, у які вкла­де­но елемент.

Гра­фі­чний інте­рфе­йс про­гра­ми зазви­чай стру­кту­ро­ва­ний у вигля­ді дере­ва. Клас Діалог, який від­обра­жає все вікно про­гра­ми, — це корі­нь дере­ва. Діа­лог місти­ть Панелі, які, в свою чергу, можу­ть місти­ти або інші вкла­де­ні пане­лі, або про­сті еле­ме­нти на зра­зок Кнопок.

Про­сті еле­ме­нти можу­ть пока­зу­ва­ти неве­ли­кі під­ка­зки, якщо для них вка­за­но допо­мі­жний текст. Але є й більш скла­дні компо­не­нти, для яких цей спо­сіб демо­нстра­ції допо­мо­ги зана­дто про­стий. Вони визна­чаю­ть вла­сний спо­сіб від­обра­же­ння конте­кс­тної допомоги.

При­клад викли­ку конте­кс­тної допо­мо­ги у ланцю­жку об’єктів UI.

Коли кори­сту­вач наво­ди­ть вка­зі­вник миші на еле­ме­нт і тисне кла­ві­шу F1, про­гра­ма надси­лає цьому еле­ме­нту запит щодо пока­зу допо­мо­ги. Якщо він не місти­ть жодної довід­ко­вої інфо­рма­ції, запит подо­ро­жує спи­ском конте­йне­рів эле­ме­нта, доки не зна­хо­ди­ться той, що може від­обра­зи­ти допомогу.

// Інтерфейс обробників.
interface ComponentWithContextualHelp is
  method showHelp()


// Базовий клас простих компонентів.
abstract class Component implements ComponentWithContextualHelp is
  field tooltipText: string

  // Контейнер, що містить компонент, служить в якості
  // наступної ланки ланцюга.
  protected field container: Container

  // Базова поведінка компонента заключається в тому, щоб
  // показати вспливаючу підказку, якщо для неї задано текст.
  // А якщо ні — перенаправити запит своєму контейнеру, якщо
  // той існує.
  method showHelp() is
    if (tooltipText != null)
      // Показати підказку.
    else
      container.showHelp()


// Контейнери можуть містити як прості компоненти, так й інші
// контейнери. Тут формуються зв'язки ланцюжка. Клас успадкує
// метод showHelp від свого батька.
abstract class Container extends Component is
  protected field children: array of Component

  method add(child) is
    children.add(child)
    child.container = this


// Більшість конкретних компонентів влаштує базова поведінка
// допомоги із вспливаючою підказкою, що вони успадкують від
// класу Component.
class Button extends Component is
  // ...

// Але складні компоненти можуть перевизначати метод показу
// допомоги по-своєму. Але і в цьому випадку вони завжди можуть
// повернутися до базової реалізації, викликавши метод батька.
class Panel extends Container is
  field modalHelpText: string

  method showHelp() is
    if (modalHelpText != null)
      // Показати модальне вікно з допомогою.
    else
      super.showHelp()

// ...те саме, що й вище...
class Dialog extends Container is
  field wikiPageURL: string

  method showHelp() is
    if (wikiPageURL != null)
      // Відкрити сторінку Wiki в браузері.
    else
      super.showHelp()


// Клієнтський код.
class Application is
  // Кожна програма конфігурує ланцюжок по-своєму.
  method createUI() is
    dialog = new Dialog("Budget Reports")
    dialog.wikiPageURL = "http://..."
    panel = new Panel(0, 0, 400, 800)
    panel.modalHelpText = "This panel does..."
    ok = new Button(250, 760, 50, 20, "OK")
    ok.tooltipText = "This is an OK button that..."
    cancel = new Button(320, 760, 50, 20, "Cancel")
    // ...
    panel.add(ok)
    panel.add(cancel)
    dialog.add(panel)

  // Уявіть, що тут відбудеться.
  method onF1KeyPress() is
    component = this.getComponentAtMouseCoords()
    component.showHelp() Засто­су­ва­ння

Якщо про­гра­ма має обро­бля­ти різно­ма­ні­тні запи­ти бага­тьма спосо­ба­ми, але зазда­ле­гі­дь неві­до­мо, які конкре­тно запи­ти надхо­ди­ти­му­ть і які обро­бни­ки для них знадобляться.

За допо­мо­гою Ланцю­жка обов’язків ви може­те зв’язати поте­нці­йних обро­бни­ків в один ланцюг і по отри­ма­нню запи­та по черзі