Читати книгу - "Занурення в патерни проектування, Олександр Швець"

пита­ти кожно­го з них, чи не хоче він обро­би­ти даний запит.

Якщо важли­во, щоб обро­бни­ки вико­ну­ва­ли­ся один за іншим у суво­ро­му порядку.

Ланцю­жок обов’язків дозво­ляє запу­ска­ти обро­бни­ків один за одним у тій послі­до­вно­сті, в якій вони стоя­ть в ланцюзі.

Якщо набір об’єктів, зда­тних обро­би­ти запит, пови­нен зада­ва­ти­ся динамічно.

У будь-який моме­нт ви може­те втру­ти­ти­ся в існую­чий ланцю­жок і пере­ви­зна­чи­ти зв’язки так, щоби при­бра­ти або дода­ти нову ланку.

Кроки реа­лі­за­ції

Ство­рі­ть інте­рфе­йс обро­бни­ка і опи­ші­ть в ньому осно­вний метод обробки.

Про­ду­майте, в якому вигля­ді кліє­нт пови­нен пере­да­ва­ти дані запи­ту до обро­бни­ка. Най­гну­чкі­ший спо­сіб — це пере­тво­ри­ти дані запи­ту на об’єкт і повні­стю пере­да­ва­ти його через пара­ме­три мето­ду обробника.

Є сенс у тому, щоб ство­ри­ти абстра­ктний базо­вий клас обро­бни­ків, аби не дублю­ва­ти реа­лі­за­цію мето­ду отри­ма­ння насту­пно­го обро­бни­ка в усіх конкре­тних обробниках.

Додайте до базо­во­го обро­бни­ка поле для збе­ре­же­ння поси­ла­ння на насту­пний еле­ме­нт ланцю­жка. Вста­нов­лю­йте поча­тко­ве зна­че­ння цього поля через кон­стру­ктор. Це зро­би­ть об’єкти обро­бни­ків незмі­ню­ва­ни­ми. Але якщо про­гра­ма перед­ба­чає дина­мі­чну пере­бу­до­ву ланцю­жків, може­те дода­ти ще й сетер для поля.

Реа­лі­зу­йте базо­вий метод оброб­ки так, щоб він пере­на­прав­ляв запит насту­пно­му об’єкту, пере­ві­ри­вши його наявні­сть. Це дозво­ли­ть повні­стю при­хо­ва­ти поле-поси­ла­ння від під­кла­сів, давши їм можли­ві­сть пере­да­ва­ти запи­ти далі ланцю­гом, зве­ртаю­чи­сь до батькі­вської реа­лі­за­ції методу.

Один за іншим ство­рі­ть класи конкре­тних обро­бни­ків та реа­лі­зу­йте в них мето­ди оброб­ки запи­тів. При отри­ма­нні запи­ту кожен обро­бник пови­нен вирішити:

Чи може він обро­би­ти запит, чи ні? Чи потрі­бно пере­да­ва­ти запит насту­пно­му обро­бни­ко­ві, чи ні?

Кліє­нт може зби­ра­ти ланцю­жок обро­бни­ків само­сті­йно, спи­раю­чи­сь на свою бізнес-логі­ку, або отри­му­ва­ти вже гото­ві ланцю­жки ззо­вні. В оста­нньо­му випа­дку ланцю­жки зби­раю­ться фабри­чни­ми об’єкта­ми, спи­раю­чи­сь на конфі­гу­ра­цію про­гра­ми або пара­ме­три оточення.

Кліє­нт може надси­ла­ти запи­ти будь-якому обро­бни­ко­ві ланцю­га, а не лише першо­му. Запит пере­да­ва­ти­ме­ться ланцю­жком, допо­ки який-небу­дь обро­бник не від­мо­ви­ться пере­да­ва­ти його далі або коли буде дося­гну­то кіне­ць ланцюга.

Кліє­нт пови­нен знати про дина­мі­чну при­ро­ду ланцю­жка і бути гото­вим до таких випадків:

Ланцю­жок може скла­да­ти­ся з одно­го об’єкта. Запи­ти можу­ть не дося­га­ти кінця ланцюга. Запи­ти можу­ть дося­га­ти кінця, зали­шаю­чи­сь нео­бро­бле­ни­ми. Пере­ва­ги та недо­лі­ки Зме­ншує зале­жні­сть між кліє­нтом та обробниками. Реа­лі­зує принцип єди­но­го обов’язку. Реа­лі­зує принцип від­кри­то­сті/закри­то­сті. Запит може зали­ши­ти­ся ніким не опрацьованим. Від­но­си­ни з інши­ми пате­рна­ми

Ланцю­жок обов’язків, Кома­нда Посе­ре­дник та Спо­сте­рі­гач пока­зую­ть різні спосо­би робо­ти тих, хто надси­лає запи­ти, та тих, хто їх отримує:

Ланцю­жок обов’язків пере­дає запит послі­до­вно через ланцю­жок поте­нці­йних отри­му­ва­чів, очі­кую­чи, що один з них обро­би­ть запит. Кома­нда вста­нов­лює непря­мий одно­сто­ро­нній зв’язок від від­пра­вни­ків до одержувачів. Посе­ре­дник при­би­рає пря­мий зв’язок між від­пра­вни­ка­ми та оде­ржу­ва­ча­ми, зму­шую­чи їх спі­лку­ва­ти­ся опо­се­ре­дко­ва­но, через себе. Спо­сте­рі­гач пере­дає запит одно­ча­сно всім заці­кав­ле­ним оде­ржу­ва­чам, але дозво­ляє їм дина­мі­чно під­пи­су­ва­ти­ся або від­пи­су­ва­ти­ся від таких повідомлень.

Ланцю­жок обов’язків часто вико­ри­сто­вую­ть разом з Компо­ну­ва­льни­ком. У цьому випа­дку запит пере­дає­ться від дочі­рніх компо­не­нтів до їхніх батьків.

Обро­бни­ки в Ланцю­жко­ві обов’язків можу­ть бути вико­на­ні у вигля­ді Кома­нд. В цьому випа­дку роль запи­ту віді­грає конте­кст кома­нд, який послі­до­вно подає­ться до кожної кома­нди у ланцюгу.

Але є й інший під­хід, в якому сам запит є Кома­ндою, наді­сла­ною ланцю­жком об’єктів. У цьому випа­дку одна і та сама опе­ра­ція може бути засто­со­ва­на до бага­тьох різних конте­кс­тів, пре­д­став­ле­них у вигля­ді ланцюжка.

Ланцю­жок обов’язків та Деко­ра­тор мають дуже схожі стру­кту­ри. Оби­два пате­рни базую­ться на принци­пі реку­рси­вно­го вико­на­ння опе­ра­ції через серію пов’яза­них об’єктів. Але є декі­лька важли­вих відмінностей.

Обро­бни­ки в Ланцю­жку обов’язків можу­ть вико­ну­ва­ти дові­льні дії, неза­ле­жні одна від одної, а також у будь-який моме­нт пере­ри­ва­ти пода­льшу пере­да­чу ланцю­жком. З іншо­го боку, Деко­ра­то­ри роз­ши­рюю­ть певну дію, не ламаю­чи інте­рфе­йс базо­вої опе­ра­ції і не пере­ри­ваю­чи вико­на­ння інших декораторів.

Також відомий як: Дія, Транзакція, Action, Command

Кома­нда — це пове­ді­нко­вий пате­рн прое­кту­ва­ння, який пере­тво­рює запи­ти на об’єкти, дозво­ляю­чи пере­да­ва­ти їх як аргу­ме­нти під час викли­ку мето­дів, ста­ви­ти запи­ти в чергу, логу­ва­ти їх, а також під­три­му­ва­ти ска­су­ва­ння операцій.

Про­бле­ма

Уяві­ть, що ви пра­цює­те над про­гра­мою текс­то­во­го реда­кто­ра. Якраз піді­йшов час роз­роб­ки пане­лі керу­ва­ння. Ви ство­ри­ли клас гарних Кнопок і хоче­те вико­ри­сто­ву­ва­ти його для всіх кно­пок про­гра­ми, почи­наю­чи з пане­лі керу­ва­ння та закі­нчую­чи зви­чайни­ми кно­пка­ми в діалогах.

Всі кно­пки про­гра­ми успа­дко­ва­ні від одно­го класу.

Усі ці кно­пки, хоч і вигля­даю­ть схоже, але вико­ную­ть різні кома­нди. Вини­кає запи­та­ння: куди роз­мі­сти­ти код обро­бни­ків клі­ків по цих кно­пках? Най­про­сті­ше ріше­ння — це ство­ри­ти під­кла­си для кожної кно­пки та пере­ви­зна­чи­ти в них мето­ди дії для різних завдань.