Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Нескорене серце: принцеса Ютен-Дора, Юліана Чава 📚 - Українською

Читати книгу - "Нескорене серце: принцеса Ютен-Дора, Юліана Чава"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Нескорене серце: принцеса Ютен-Дора" автора Юліана Чава. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 40
Перейти на сторінку:

Тобто, чарівна книга, як квиток електрички – один раз туди і один раз назад. А це означає, що якщо ми із Зоряном повернемося у наш світ, то більше ніколи не зможемо потрапити сюди... Але як же я зможу так? У середині мене все перевернулося так, неначе моя душа розділилася на дві великі частини: одна незмінно сумувала за сім’єю й усім рідним у моєму світі, а інша – стурбована щодо Джульєна і Зоряна. Що як вони обидва не захочуть телепортуватися у наш світ або хоч би й хтось один з них не схотів би?

– А немає ніякого іншого способу? – з надією запитала я.

– На жаль, більше ми нічого не знайшли, Ваша світлосте, – вклонився придворний чарівник.

– Добре, подумайте над своїм рішенням, – сказав король. – Пробачте, але це все, що я можу зробити.

– Дякуємо! – сказала я.

Ми втрьох повернулися додому до Джульєна.

– Нам потрібно поговорити... – стиха сказала я, і Джульєн, не дослухавши, схопив мене за руку і повів до однієї з своїх численних віталень, а Зорян залишився один у глибокій задумі над усім почутим.

Ми з Джульєном сіли, і він став дивитися мені прямо в очі.

– Так, нам, дійсно, треба поговорити, – сказав він.

– Що ти думаєш...  Про те, що я хочу телепортуватися?

– Це твоє право, – спохмурнів він, а потім додав: – Але я зможу жити так.

– Зможеш? – здивувалася я.

– Так, я зможу жити у твоєму світі. Яким би він не був незвичайним і не зрозумілим для мене, я все одно залишуся з тобою. Чи ти думала, що зможеш так легко втекти від мене? – Джульєн обійняв мене. 

– Але... Ти зможеш залишити усе в цьому світі? Як же твій будинок, як же...

– Не думай про це. Ти – важливіша для мене за усе на світі. Тут ніщо мене не тримає, – перебив мене Джульєн.

– Гаразд, – відповіла я, – зажди, – звільняюсь від обіймів, – я хочу запитати про це ще Зоряна.

– Ходімо, – Джульєн взяв мене за руку, і ми повернулися до кімнати, де залишили мого друга.

– Зоряне, ти подумав про телепортацію? – лагідно запитала я, сівши коло нього.

– Джульєне, можеш, будь ласка, залишити нас наодинці? Я хочу поговорити з Діаною як з найближчим другом.

– Добре, – Джульєн неспішним кроком почапав з кімнати. По його вигляду відразу було зрозуміло, що йому це не подобається.

– Діано, я вирішив, – промовив Зорян.

– Що? – запитала я.

– Я залишаюся тут.

– Ти, справді, не хочеш повертатися у наш світ?

– Ти ж знаєш, мої батьки вже давно померли, бабуся і дідусь теж, – хлопець спохмурнів, – у нашому світі мене не тримало ніщо, лише ти. А тут... Тут я зустрів своє справжнє кохання. Не знаю, чи вона любить мене, але... Я відчуваю, що не зможу жити без неї.

– А як же я без тебе?

– У тебе вже є хтось, який, я певен, готовий віддати тобі не лише себе, а хоч усе, що тільки існує у світі. Ти будеш щасливою з ним, я знаю, що він не підведе тебе.

– Справа зовсім не у цьому...

– А в чому ж, Діаночко? – Зорян заглянув мені в очі, вочевидь, помітивши, що я засмутилась.

– Просто... Я знаю, що ви з Ешлі хороша пара, і ти будеш щасливий з нею. Але ми дружили так багато років, а тепер розлучаємось назавжди...

– Діано, жодна відстань, жодні світи не здатні порвати нашу дружбу. Ти завжди будеш моїм найвірнішим і найкращим другом. Просто, коли засумуєш за мною, уяви, що я поруч. Ну-ну... Не плач, це не варте того, – Зорян витер кілька моїх сльозинок, що мимоволі непомітно покотилися по моїх щоках, а потім усміхнувся і сказав: – Пам'ятаєш, як ми каталися на велосипедах, і ти випадково врізалася у паркан, і забила коліно? А потім я так само, як зараз, витирав твої сльози?

– Так, – відповіла я і шморгнула носом.

– Просто знай, що я щасливий буду тільки тоді, коли ти – щаслива, тому більше ніколи не плач через мене! Зрозуміла?

– Так, – знову сказала я. Мені не хотілося обманювати свого друга, бо я знала, що все одно буду дуже сумувати за ним, але засмучувати його мені хотілося ще менше.

– Заспокоїлась? – Зорян знову турботливо заглянув мені в обличчя та усміхнувся у відповідь, коли я всміхнулась йому. – Гаразд. Ходи до Джульєна, поки він від ревнощів ще всі свої патли на голові не повиривав.

– Добре, – сказала я і хутко пішла до дверей.

Відчинивши їх, я побачила, як прямо біля них, спершись на стіну, склавши руки на животі і понуро похиливши голову, стоїть Джульєн.

– Джульєне? Ти чого тут стовбичиш? – запитала я.

Хлопець підвів мене до себе і ніжно поцілував мене у щоку.

– Ти ж усе чув... Правда ж? – я відвела очі.

– Це не має значення. Я можу лише пообіцяти, що тобі ніколи не доведеться сумувати, поки ти зі мною! – промовив він і так само ніжно поцілував мене у другу щоку, а потім обійняв, аби заспокоїти. – Я вірю, що все буде добре.

– Я теж... Сподіваюсь, – відповіла я.

1 ... 36 37 38 ... 40
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нескорене серце: принцеса Ютен-Дора, Юліана Чава», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нескорене серце: принцеса Ютен-Дора, Юліана Чава"