Читати книгу - "Як (не) закохатись у королеву секонд-хенду, Лана Рей"

Сьогодні Макс запросив мене на шопінг. Завжди обожнювала ходити по магазинах навіть якщо нічого не купувала, а так було майже увесь час.

Я з дитинства мріяла про те, що  настане час, коли я зможу купувати собі все, що захочу.

Досі я могла лише дивитись на все, що мені подобалось, а купувати тільки те, що не виходило за межі нашого скромного бюджету.

Мій новоспечений зведений брат заявив, що сьогодні я можу ні в чому собі не відмовляти, бо всі мої забаганки оплатить він.

Ну раз він сам це запропонував, то нехай тепер нарікає тільки на себе і свій довгий язик, бо мене двічі про такі речі просити не треба.

- Як тобі?- Поцікавилась я у Макса, демонструючи йому коротку шкіряну спідничку.

- Мені подобається.

- Ти так казав про всі речі, що я тобі показувала.

- Бо тобі все пасувало, - відповів Макс, посміхаючись.

- Ну, дивись мені... Якщо я виглядатиму, як посміховисько, то це буде цілком і повністю твоя провина.

- Кіро, ти - дуже вродлива дівчина і тобі все пасує, - запевнив мене зведений брат.

Підбадьорена словами Макса, я пішла далі шукати щось таке, що відразу захочу, щойно побачу.

За своїми пошуками я не помітила, як штовхнула дівчину, що стояла поряд.

- Вибачте...- Ошелешено промовила я, бо виявилось, що це пришелепкувата і скажена колишня подружка Кирила Азарха.

Тільки не це! Мені дуже не хотілося псувати такий чудовий день сваркою із цією дурепою. В надії, що  обізналась, я уважніше поглянула на дівчину.

Хоча Аліса кардинально змінила свою зачіску, це точно була вона. Ну чому її принесло  у цей магазин саме тоді, коли прийшла я? 

Трясця! Тепер точно розбірок з нею не уникнути.

- Кіро... Вибач мене за все те, що я вчинила. Мені досі соромно... Не знаю, що на мене тоді найшло. Поводилась, як ревниве стерво, - промовила Аліса, уважно на мене дивлячись.

Від почутого я мало не впустила з рук сукню, яку щойно роздивлялась.

- Привіт, Мілявська!  Вирішила пошопитись? - Поцікавився Макс, підійшовши до нас.

- Так... - Якось злякано відповіла Аліса.

- Ми з сестрою теж вирішили сьогодні пройтись по магазинах.

- Я саме вибачалась перед Кірою за те, що була такою дурепою... Кіро, я хочу подарувати тобі цю сумочку у якості компенсації. Не відмовляйся, будь ласка...

Може ця Аліса і була ще тим  стервом і дурепою, але смак у неї був чудовий. Я взяла дорогу, брендову сумочку, що вона мені простягла.

Хто ж при здоровому глузді від такого відмовиться? Тим більше, що вона, справді, переді мною завинила. Мені досі кошмари ночами сняться про те, як мене ті здоровані схопили.

- Дякую за подарунок, Алісо. За таку чудову сумочку я готова все тобі пробачити, - посміхаючись, відповіла я.

Попрощавшись з Алісою, ми з Максом пішли на касу, щоб розрахуватись.

- Звідки ти знаєш Алісу? - Запитала я у свого зведеного брата.

- Ми з нею - однокласники.

- Який тісний світ...

- Так, це точно... 

Мені було легко спілкуватись з Максом. Складалось таке враження, що ми дуже давно знайомі. 

Як згодом з'ясувалось, смаки у нас теж були схожі. Коли ми зайшли в кафе перекусити, то замовили однакові страви.

У мене вже була ціла купа фірмових пакетів з покупками, але Макс вперто наполягав на тому, що ми маємо зайти ще в одне місце. 

Цим місцем виявився наш з Ларкою улюблений торговий центр. Правда, ми з нею сюди ходили більше, як на екскурсію, чим за покупками.

Схоже, що Макса тут добре знали і ставились, як до віп-клієнта. 

Щойно він сказав, що я - його сестра і мені потрібно знайти все найкраще, тут таке почалось...

Я на деякий час відчула себе якоюсь відомою зіркою.