Читати книгу - "Витівники, Віт Тасик"

Мій хвальковитий брат, поставивши відро, почав напружувати руки. На них горбами став випирати біцепс. Ще трохи і він би заголив живіт і груди, щоб дівчина змогла побачити рельєфи, які Тарас завзято тренував в спортзалі. Потім почав розказувати казки про те, як чарами він власноручно завалив на бік ведмедя.

– Ви завалили Сивого Ведмедя і вижили? - красуня не стримала здивування.

– Ні-ні, не Сивого, а трохи менше, - зізнався брехунець сором’язливо, - От і Богдан мої слова тобі підтвердить, бо він в цей час до мене заганяв тварюку, - хвалько моргнув і жалісно благав мене очима, щоб я не руйнував його уявної легенди.

– Авжеж! Там, разом з нами був лісовий ведмідь, - уникливо погодився з Тарасом, бо бачив, як він перекручує собі на користь випадок, де я завалив Михасика в мольфарки.

– Який сміливий! - вразилась Олеся, - Безстрашні хлопці мені дуже до вподоби. Клянись життям, що прийдеш і пробудеш аж до ранку!

– Життям? - перепитав Тарас, але не зміг встояти чар красуні, тож звабившись, бездумно відповів - Клянуся!

Він дав обіцянку настільки швидко, що я не встиг ввернути жодне слово, щоб застерегти оцього ловеласа не залишатися з дівчиськом наодинці. Бо запідозрив, що Тарасу не минуться гульки, він певно знову вскочить у якусь халепу. Красуні із зеленими очима навіщось треба було заманити брата. Як можна довіряти відьмі? А може вона дурня зачарує? Але було запізно. Від радощів брат аж підскочив, схопив відро і підтюпцем погнався по стежині.

Ми піднялись на Відьмину гору. З її висот долину знизу було видно, наче на долоні. Хатинка в баби виглядала значно більше, аніж я бачив у мольфарки Христі. Я запитав в Олесі, мов, навіщо так здалеку потрібно перти воду, якщо у них тут, близько біля хати, крім джерела є ще одна криниця. Дівчина відповіла, що вода для чарувань найкраща саме у долині. Вона нас запросила в хату і щедро пригостила стравами й напоєм. Вони з'явилися на столі, неначе по бажанню. Все те, що змаличку любив, красуня миттю діставала з печі.

Вона занадто добре знала, як розв’язати язика чоловікам, і їжа з її рук нам смакувала краще. А як дала узвар, я навіть аж сп’янів і ладен був їй розказувати все на світі. Отож красуня, скориставшись слушною нагодою, у мене спритно випитала, що саме ми з братом робимо у Сивого Ведмедя, а також ким Тарас і я доводимся йому. Цікавилась у мене, бо з брата було мало толку. Він зачаровано дивився на Олесю і мовчки шкірився на кожне її слово. А відьомський узвар так дудлив, що ледь не луснув залицяльник цей. Ото вже, розллескавшись калюжами по підлозі, чудовий вигляд мав би кавалєр!

– Не знаю, як я зніму родове прокляття, бо стара баба точно не захоче, - зізнався дівчині, коли та знову підливала свого зілля.

– Я знаю, хто тобі у цьому допоможе, - зговірливо відповіла вона, - Спитаєш в Кізамора. Засуджений довічно ангел ночі знає всі таємниці в світі, а цей з ним знається. Тож Кізамору теж багато що відомо.

– Нечиста сила? - покривився я, - Не хочу!

– Яка кікімора? Де? - перепитав, очунявшись, Тарас, почувши краєм вуха пропозицію Олесі.

– Тарасе, не кікімора, вона живе в болоті, а Кізамор - чарівна істота, - сміючись пояснила відьма.

Я опирався і не погоджувався мати справу з чортівнею. А от Тарас підвів, неначе зрадник, бо підтримав красуню, а не брата. Нам дівчина пообіцяла, що попросить у знайомого, щоб той домовився про зустріч з Кізамором.

– Загур колись до мене залицявся, він не відмовить у проханні, ще й за плату.

– А де ми наберемо грошей? - миттєво запитав з цікавістю мій брат, отож, бо він відомий марнотратник.

– Грошей? Ха-ха-ха! - сміялась з нього молоденька відьма, - Та не турбуйся, котику, я знаю, як Загура надурити!

Почувши слово «котик», брат аж розплився в посмішці і завуркотів, неначе справжній кіт. Ні, він і раніше в нас теж був дивакуватим, але настільки ненормальним я його іще не бачив. І це вже турбувало! Так само як і лють старої відьми, коли вона дізнається про наші небезпечні вчинки.

– Що скаже баба про таке свавілля? - спитав в Олесі у останній спробі зупинитись.

– А бабці зовсім не потрібно знати. Ми зробимо все ще до того, як старенька повернеться.

За цих слів дівчина відкрила у підлозі ляду і ми всі троє почали спускатися сходинами  донизу. Полізли у підвал під хатою до алтаря старої, щоб домовлятися про зустріч з Кізамором.