Читати книгу - "У полоні Фонду, Crown Horror"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вони зайшли до однієї з кімнат класса D і тут довелося загальмувати.
— Це Берсерк Чотири, усьому підрозділу, прийом.
— Берсерк Чотири, це Берсерк Вісім, як чути, прийом?
— Чую вас дуже чітко, прийом.
— Докладуйте ситуацію, прийом.
— Ми знешкодили майже усіх кеторів, не можемо знайти Старого, Маску Одержимості та Рептилію.Прийом.
— Не поспішай зі Старим, йому треба підготувати нову камеру, а от інших двох знайти негайно, прийом.
— Усе зробимо, сер! Тільки почекайте трохи, більшість наших наводить порядок у столовій, там обвалилася підлога і...
— Якщо не спіймаєте, увесь ваш ремонт надарма. Прийом.
— Вас зрозумів. Прийом.
— Виконувати, Берсерк Чотири, ніякого власнодумства!.Кінець зв'язку.
Голоси у рації затихли.
"От чорт, вони шукають мене. Добре, що інші на свободі і можуть відволікти увагу."
— Шукають тебе?! — Здивовано спитала Емі. — А як щодо Марка, того... 049, Залізного, Вухастика і Плюшового?
"Якщо будуть обережними, нічого не станеться."
— А як всеж таки зустрінуться? Ти ж навіть не знаєш, де вони зараз, ці Берсерки!
"Слухай, вони не психи, яких сюди випадково запроторили, у них є здібності і усі вони, навіть цей Марк, можуть постояти за себе. Звісно, я знайду їх, точніше, відшукаю свого друга, а ти сиди тут."
— Чому? Я та мої друзі, ми можемо допомогти.
"Не роби вигляд, що ти хоч на щось здатна, я сам впораюся. А ти, якщо забула, поранена, тільки заважатимеш. Сиди і не рипайся, потім повернуся."
Не даваючи Емі нічого сказати, він зачинив двері і пішов.
— Заважатиму, а як же! Просто хотів позбутися мене...
Вона всілася на ліжко і подивилася на руки: свіжі опіки закривали мітку, та колись вони загояться і минуле повернеться.
Як вона могла переплутати близнюків Гарлоу? Так, вони схожі, та характери абсолютно різні, і навіть якщо обоє були Хранителями, Джордж ніколи не сказав би їй зробити того, і не стояв би мовчки під дверима, коли вона стікала кров'ю... Тоді боротися зовсім не хотілося і навіть те, що у кабінеті їй пускали кров, аби принести у жертву Червоному Богу, не змусило втекти. І коли за день до того її друг лежав ледь живий вона помилилася, після чого на кладовищі з'явилася нова могила...
— Ні, цього разу я не сидітиму склавши руки!
Скочивши на ноги вона роздивилася: двері були зачинені на замок, а у малій кімнатці не було нічого підходящого для зламу. Тоді дівчина оглянула ліжко і знайшла там потріпаний зошит. Такі вони використовували у Червоній Могилі... крали з кабінетів лікарів і так само ховали у матрасі.
— Матрац, точно! Пружиною можна зламати замок!
Тіні не відповідали, може, образилися на неї, та вони помиряться раніше чи пізніше. Захоплена новою ідеєю, вона залізла під ліжко і виявила там діру, біля якої лежала записка.
"Так, я вже майже на свободі, впираюсь у залізну стіну. Якщо виберуся свідси, ні, коли я виберуся, ці записки лежатимуть там. Ха-ха, і чому інші піддослідні не додумалися до цього?"
— І справді, чому ні? — Спитала у себе дівчина. Це було б набагато простіше ніш чекати повернення 035, який міг і не повернутися.
Не довго думаючи вона полізла тунелем. Краї були нерівні і Емі постійно наштовхувалася на камені, та це було краще, ніж дивитися у стіну. В решті решт вона теж вперлася у залізну стіну, нехай і пом'яту.
— Ну, подивимося що міцніше. — З уими словами вона з усієї сили вдарила ногою у перешкоду.
***
1048 отямився на підлозі. Кімната, у яку він впав, була дуже великою. У правому дальньому куті була купа уламків, з яких його витягли. Лікар та Вухастик розмовляли неподалік.
— Старі травми у тебе швидко заживають, а ті, що отримав від падіння, не такі серйозні.
— Дякую, що допомогли. — Побачивши свого сородича з перебинтованою лапою та вухом, ведмедик здригнувся. І хоча Вухастик виглядав спокійним, Плюшевий знову відчув дикий страх. — Пощастило 1048, він не постраждав і... гей, отямився! — Від хвилювання Вухастик підстрибнув.
— Не підходь! — Показав його творець тремтячими лапами.
— Тихо, ти чого? Я ж твоє творіння і ніколи не зроблю тобі шкоди.
— Не підходь. — Повторив він, забувши інші слова, настільки був наляканий галюцинаціями.
— Що це з ним? — Бідолашний Вухастик дивився то на творця, то на 049.
— Не знаю. Нажаль, я не розбираюся у душевних хворобаз і не вмію їх лікувати.
— Гаразд, Плюшевий, головне зберігай спокій і не роби різких...
Та він не послухав своє творіння, йому у голову вдарив черговий спогад.
Він повз вентиляцією. Спочатку прямо, потім вгору, а потім випав у холі. Позаду були сходи, ліворуч та праворуч — коридори з кімнатами. У правому відчинилися двері, хтось вийшов. Сам не розуміючи чому, 1048 побіг уперед, повз промайнули ще кілька дверей. Він зупинився біля четвертих з написом "склад", дістав звідкілясь голки та швидко зламав замок. Ведмедик увійшов всередину, його лапи трусилися. Він схопив якусь пляшку з незрозумілим написом.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У полоні Фонду, Crown Horror», після закриття браузера.