Читати книгу - "Вступ до психоаналізу"

Та повернімося до символіки будинку. Коли за виступи будинку в сновидді можна вхопитись, чи не нагадує це вам відомий німецький народний вислів про жінку з дуже розвиненим бюстом: «Там є, за що вхопитися»? В таких випадках народ висловлюється ще й по-іншому: «В неї чимало лісу перед хатою», немов прагнучи зміцнити наше тлумачення, що дерево — це жіночий, материнський символ.

І знову про дерево. Ми ще не розуміємо, яким чином цей матеріал став заступати жінку або матір, але нам може зарадити порівняння різних мов. Наше німецьке слово Holz, «дерево», походить від того самого кореня, що й грецьке слово υλη, яке означає матеріал, сировину. Не так уже й рідко трапляється, що якась назва речовини взагалі зрештою стає назвою конкретної речовини. В Атлантичному океані є острів, що називається Мадейра. Таку назву дали острову, відкривши його, португальці, бо тоді цей шматок суходолу укривав густий ліс. Адже португальське слово madeira означає «дерево». Але вам уже ясно, що madeira — не що інше, як трохи змінене латинське слово materia, яке знову-таки означає матеріал узагалі. А materia походить від слова mater, мати, а матеріал, з якого складається якась річ, немов є її матір’ю. Отже, символічне вживання дерева замість жінки, матері — це ніби пережиток цього давнього уявлення.

Народження в сновиддях послідовно зображується через зв’язок із водою; людина або падає у воду, або виринає з неї, це означає: вона народжує або народжується. Лише не забуваймо, що цей символ має подвійну пов’язаність із справжніми фактами еволюційного розвитку. Адже не тільки всі суходільні ссавці, тобто й предки людини, походять від тварин, що жили у воді, — це вже надто далекий факт, — а й кожен окремий ссавець, кожна людина першу фазу свого існування проводить у воді, а саме: живе як ембріон у навколоплідних водах у тілі своєї матері і, народжуючись, виходить із води. Я не стверджую, ніби сновидець знає це, натомість кажу, що йому й не треба про це знати. Сновидець, либонь, знає щось інше, те, що йому розповідали в дитинстві, і саме тому я й наполягатиму, що те знання анітрохи не причетне до витворення символів. У дитинстві йому розповідали, що дітей приносить лелека, але де ж той бере їх? Зі ставка, з ручаю, — отже, знову з води. Один з моїх пацієнтів, якому розповіли про це в дитинстві (а він народився в графській родині), після цього зник аж до вечора, а коли його нарешті знайшли, він лежав на березі ставка, пильно вдивляючись, чи не з’являться десь під водою маленькі діти. В міфах про народження героїв занурення у воду і рятування з води відіграють дуже важливу роль; порівняльне дослідження цих міфів провів О. Ранк, і найдавніший з них — про царя Саргона з Аккада, що жив приблизно за 2800 років до н. е. Ранк зауважує, що це символічне зображення народження, подібне до того, що трапляється в сновиддях. Коли в сновидді хто витягує когось із води, він просто немов стає його матір’ю або матір’ю взагалі; в міфах жінка, що врятувала дитину з води, називає себе її справжньою матір’ю. В одному відомому анекдоті тямущого єврейського хлопчика запитують, хто була мати Мойсея. «Царівна», — відповів він, не замислюючись. Таж ні, заперечили йому, вона його тільки витягла з води. «Це вона так сказала», — заперечив хлопець, показуючи, що добре зрозумів справжнє значення міфу.

Від’їзд означає в сновиддях смерть. Адже малим дітям, коли вони розпитують, де та особа, яка померла і якої їм бракує тепер, кажуть, ніби вона кудись «поїхала». І знову я хочу спростувати думку, буцімто символ у сновиддях походить із цих неправдивих слів, звернених до дитини. Поет послуговується цим самим символом, кажучи про той світ як про «край незнаний, звідки ще ніхто не повертався».[23] Навіть у повсякденному спілкуванні ми часто говоримо про останню путь. Кожен знавець стародавніх ритуалів знає, як поважно, приміром, у давньоєгипетських віруваннях, трактували уявлення про подорож у країну мерців. «Книга мертвих» дійшла до нас у численних списках, її, мов путівник, давали на дорогу кожній мумії. Відколи мерців стали ховати далеко від жител, остання путь небіжчика й справді стала реальністю.

Так само й генітальна символіка належить не тільки до царини сновидь. Кожен із вас, певне, бодай раз виявив таку неґречність, назвавши якусь жінку «старою торбою», і, мабуть, не здогадався, що використав генітальний символ. У Новому Заповіті жінок названо «слабшою жіночою посудиною». Святе Письмо євреїв із його таким близьким до поетичного стилем сповнене символічних сексуальних висловів, що їх не завжди правильно розуміли, тож при тлумаченні, наприклад, Пісні над піснями, це призводило до багатьох непорозумінь. У пізнішій єврейській літературі жінку дуже часто зображують як будинок, причому двері заступили генітальний отвір. Чоловік, приміром, скаржився, дізнавшись, що дівчина вже займана: двері він застав уже відчиненими. Тій літературі відомий і стіл як символ жінки; жінка каже про свого чоловіка: «Я накрила йому стіл, а він перекинув його». Калічні діти народжуються тому, що чоловік перекидав стола. Я взяв ці приклади з трактату Л. Леві, виданого в Бруні [Брно], «Сексуальна символіка Біблії і Талмуда».

У те, що корабель означає жінку, схиляє нас повірити етимологія, згідно з якою слово Schiff (корабель) попервах було назвою глиняного посуду і є тим самим словом, що й Schaff (шаплик, ночви). В тому, що піч — це жінка і утроба, нас переконує грецький переказ про Періандра з Коринфа та його дружину Мелісу. Коли, як сповіщає Геродот, цей коринфський тиран вимагає, щоб тінь його палко коханої, але з ревнощів забитої дружини розповіла щось про себе, небіжчиця, щоб підтвердити, що це справді вона, нагадує: він, Періандр, поклав свій хліб у холодну піч, тобто Меліса в прихованій формі повідомляє те, про що більше ніхто не міг знати. В «Антропофітеї» («Anthropophyteia»), яку видав Ф. С. Краус і яка є неоціненним джерелом усього, що стосується сексуального життя різних народів, ми читаємо, що в одному з регіонів Німеччини про жінку, котра породила дитину, кажуть: «Її піч обвалилася». Розпалювання вогню і все, що пов’язане з ним, найглибше пронизані сексуальною символікою. Полум’я — це завжди чоловічі геніталії, а піч, грубка — жіноча утроба.

Якщо вас, може, дивує, що краєвиди в сновиддях так часто зображують жіночі геніталії, слід знову звернутися до міфології, і вона вам з’ясує, яку роль відігравала Мати Земля в уявленнях і культах стародавніх народів і наскільки сама ідея рільництва визначена цією символікою. Те, що кімната (Zimmer) в сновиддях репрезентує жінку (Frau), зумовлене самою німецькою мовою, бо ми часто вживаємо слово Frauenzimmer замість Frau, тобто людську особу тут заступає місце, в якому та особа має перебувати; так само ми кажемо «Висока Порта» («висока брама»), розуміючи під цим султана і його уряд; навіть титул давньоєгипетського володаря «фараон» означає не що інше, як «великий двір» (на стародавньому Сході двори між подвійними брамами міста були місцями зустрічей, так само як в античному греко-римському світі — ярмарками). Проте я гадаю, що таке пояснення дуже поверхове. Мені видається вірогідним, що кімната стала символом жінки тому, що може містити