Читати книгу - "Опера, Морок Елл"

- Що? – здивувалася Налі.

- Слен Ронок, - погодився з гіркою усмішкою Бак, - Мусить свідчити проти тебе у суді. Дурна вистава. Це не опера, вони гівнюки вирішують жити тобі чи ні.

- Ви щось дізналися про нього? – запитав Тай.

- двадцять один рік. Жив окремо ввід батька, має квартиру у центрі столиці й заміський будинок, колекцію спортивних гравітавів. Мав співмешканця, його співмешканець зник.

- Мусили вони принести когось у жертву. Якщо я не захотів цієї ролі взяли першого хто трапився під руки. Тільки завтра ввечері я зможу вирахувати істоту, якій вони приносять жертву щороку.

- Поясни, - здивувався Бак.

Налі не зрозуміла про що йде мова.

- Вони проводять меси для якогось свого бога, якого привезли із собою зі своєї планети. То може бути усе що завгодно, усе що має свідомість і харчується людським м’ясом, чи кров’ю, - пояснив Тай, - воно має магічну силу й забезпечує тих чиновників владою на вашій планеті.

- Ти збожеволів тут? Ти про магію говориш? – Бак не наважився сміятися, всередині ожив холодний мурашник жаху.

- Ти замало служив у космічних військах, - відповів ла Грандж, - Вам ще жахливчики не сняться? – запитав.

- Мені цієї ночі снилося щось липке, що лізло до мене, обіцяло загризти, але Бак мене розбудив. Я не здивувалася, жахливі сни сняться усім, але було моторошно.

- Отже впливає через сон, але де вони його тримають? Може підвал затопили щоб замкнути ту істоту? Чорт як цікаво? – Тай наче дитина радів цікавій історії, порадив, - Вам краще не спати цю ніч, бо воно спробує вас убити. Зберетеся у будинку моїх батьків заберете Алі й будете стерегти один одного.

Начальник денної зміни знову підійшов:

- Що ви плануєте. Півгодини пройшло. Мені набридло тут сидіти.

- Мирний договір, - Тай ла Грандж зістрибнув зі столу.

- Це як? – ошелешено запитав в’язничний.

- Я зустрічаюся з нареченою. Мої захисники будуть біля мене. Ми розмовляємо. За тим відпускаємо слідчих, я йду у свою камеру у підвалі, і жоден з вас до ранку мене не турбує. Завтра я дозволяю завезти себе до будинку суду без ексцесів, навіть не забиратиму у вас ваші патики, якщо ви не будете ними розмахувати.

- Ти нахабний чортяка, - засміявся начальник денної зміни, - А нам що з того.

- Тиша у вашій в’язниці і спокій завтра у суді. Бо я тут ще й бунт можу підняти, - замріяно відповів ув’язнений.

- Добре домовилися. – поспіхом відповів начальник денної зміни, - Віддайте зброю.

- А про зброю ми не домовлялися, - ла Грандж перекинув через плече сумку із патронами, - Завтра зранку віддам, а поки мені з нею спокійніше. Я вам не довіряю.

- От козел, - хмикнув доглядач. – Добре домовилися. Тільки заховай її, що інші в’язні не бачили. Чому ти не хочеш просто втекти?

- Мені тут страшенно цікаво, - відповів з усмішкою ла Грандж.

- Ти йому віриш, - запитав Бак.

- Ні, але мені набридла стрілянина, вуха закладає, - хмикнув Тай.

Налі усміхнулась:

- Ніколи не думала що побачу як хтось так ламає систему, приємно.

- Люблю гарні вистави, - Тай вклонився як на сцені.