Читати книгу - "Батько подруги. Заборонений зв'язок., Ярл Конг"

- Ні! Ну ви це чули? Чули? - Таке враження, що обурення всередині мене було більше, ніж я сама важила, тож його просто необхідно було комусь негайно злити. А оскільки того Антона вчергове провокувати я не бажала, Тимофіївна цей раунд залишила за собою, то власниками вух, на які я "впала", стали Марина та Віка. Які, до речі, сьорбали уху, зроблену тим мерзотником. Зрада? Авжеж, просто це єдині спільники в цій глушині і доводиться з цією зрадою миритися.

- Що саме чули? - Марина ледве відривається від своєї тарілки, ніби там не звичайна похльобка з риби, а вишукана страва з елітного ресторану.

- Придумали таке! Танцювати голяка! Голяка! Та що це за паскудство? - Знаю, що теж внесла свою частку вогника в планування цього вечора, коли заїкнулася про музикальні здібності того діджея, але де музика, а де танці в оголеному вигляді? Це дві великі різниці!

- Чому ж паскудство, нормальна ініціатива, - водночас з тим, як ложка заходить в рот Віки, видає дівчина, а мені хочеться схопити цю ложку та настукати її по голові. Привести до тями. Відмінниця, гордість університету, а все ж туди? Аби тільки голою дупою покрутити?

- А ти чого так нервуєш? В тебе ж ніби нормальне тіло, ти ж з Олькою спортом займаєшся, - підтакує своїй подрузі Марина, а в мене на прицілі вже дві макітри. Ех, жаль немає дерев'яних приладів, ними б вдалося краще донести до дівчат, що вони хибно мислять та наставити на шлях істинний.

- Нормальне! Але ж це все... Безумство! - Соромитися мені нічого, я і справді змогла за останні пів року добряче підтягнути свої фізичні скіли, тож під одягом все набагато краще, ніж нормально! Просто це для обраних. А не для дятлів з місцевого дупла.

- Ти так говориш, ніби тебе хтось змушує роздягатися. Ні так ні, в чому проблема? Підеш спати.

- А ти що будеш в цьому шабаші брати участь? - Я вважала, що я куди розкутіше ніж Марина, що я куди менш консервативна, ніж вона, але зараз дівчина виглядає пропаленою життям жінкою, а я тією, хто руками та ногами вп'ялася за свою цноту, навіть якщо про неї й не йдеться.

- Буду.

Що він туди їм підсипав в той рибний бульйон, що вони такими задоволеними виглядають? Невже старий взяв з собою віагру, і вирішив з іншими поділитися, додавши забороненого інгредієнту до цієї страви? Того вони на все згодні?

- А куди ти витріщаєшся? - Можливо, грубо, можливо, так не чинять зі своїми союзниками, але Марина спочатку привертала куди більше уваги тарілці, а зараз дивиться повз мене, ніби я привид, і якщо навіть роздягнуся, то це нічого не змінить. Ним і залишуся.

- Маринка має на декого плани, тож готова пожертвувати своєю футболкою та штанами, - коментує зачарований стан своєї подруги Віка, а я прослідковую за тим, куди ж вона дивиться.

- Тарас? - Якщо я правильно вирахувала, то саме він являється об'єктом уваги дівчини.

"Будемо повідомляти, що ти з полегшенням видихнула, дізнавшись, що не з'явилася ще одна конкурентка на твого альфа самця?"

- А ти? - Відмахуюся від внутрішнього голосу, посилаючи його на декілька веселих букв, і повертаючись до Віки. До останньої людини в цьому таборі, яка може підтримати мій протест. - Ти ж не будеш в це вв'язуватися?

- Чому ні? Буду, - і ця пала, так і не запаливши гніт моєї надії, - у мене хоч і немає конкретного кандидата, але не дарма я кожного дня бігаю вдома на біговій доріжці.

Та пішли ви всі! А я до кабанів! Вони й то надійніші партнери!

Підриваюся з місця, хочу залишитися наодинці, десь усамітнитися, як...

- Ти чому не їси? Я дарма старався? - З розгону втинаюся носом в міцну опору, і тут же приземляюся п'ятою точкою назад на траву.

- Не хочу! - Так, дивлюся знизу вверх на цього чоловіка, з казаном у руках, але заявляю це гордо, з викликом, - у мене є своя їжа.

Запихаю руку в рюкзак та витягую звідти згорточок фольги, який за допомогою пару рухів перетворюється в канапку. В яку тут же вганяю зуби. А хотілося б в шию цього Антона, котрий із посмішкою споглядає за цим бунтом.

- Це не їжа, - якась мить, я навіть не встигла зрозуміти яка, як мій триповерховий смаколик з хліба, сиру та шинки опиняється в лапі мужика, а далі...

- Гей! Що ти твориш??? - Моя спроба номер два, встати на ноги, закінчується успіхом, і з обуренням вигукую, після того, як поглядом провела політ канапки в кущі. Та ще й не поряд десь, ні, цей мерзотник запулив мою їжу так далеко, що тепер його знайдуть тільки мої нові друзі. Ті, що "хрю-хрю", чи як там роблять кабанчики?

- Непокоюся про твій шлунок, давай сюди тарілку, насиплю тобі адекватної їжі.

- Не буду! - І що він мені зробить, га? Насильно ложку в рота запхає? А дзуськи!

- Як хочеш, - стенає плечима Антон, ставляти казан на землю, а я вже впиваюся тріумфом. - Тоді розпочнімо наші веселощі.

І з цими словами він підхоплює краї своєї футболки й тягне її вгору, оголяючи спочатку низ живота, а після пішло-поїхало... Один кубик, тут же другий, а ось третій вигулькує з-під тканини... Цієї секунди Антон би ідеально впорався з тим, щоб запхати ложку в мого рота, бо той сам по собі відкривається, і чим далі, тим ширше, прямопропорційно тому, як оголюється чоловік...