Читати книгу - "Батько подруги. Заборонений зв'язок., Ярл Конг"

- Подобається?

Воно ще і говорить! Хто? Вони! Ці чітко промальовані кубики!

- Та...

"Ідіотка! Це не ці кубики говорять, а та голова зверху, яка псує всю картину!"

- Та нічого такого, - якби могла, то струсила б головою, вже своєю, щоб вивітрити той туман феромонів, який виник після споглядання торса чоловіка. І тільки завдяки внутрішньому голосу вдалося зіслизнути з цієї небезпечної доріжки з вказівником "втрата мозку. Сюди"

- Дівчата, що скажете, підтримаєте веселощі?

Таке гарне тіло і такий противний характер! Бог дав - Бог взяв, по такій схемі Всевишній змайстрував цього чоловіка?

- Так, звичайно, - якщо Марина просто згодилася, тут же підірвавшись з місця, ніби в одне місце вжалена, то Віка взагалі стягнула свій бомбер, а після і футболку, залишившись в одному бюстгальтері.

Ось такі дурепи й ведуться на цього Антона. Які не довго думаючи роздягаються, плигають до нього в ліжко, а на ранок, чи в ту ж ніч звідтіля і летять як корка з-під шампанського, бо самець награвся, самець далі в тобі не зацікавлений.

- А ти? 

Тобі двох дівок мало, котрі задоволено подріботіли до натовпу, саме я муляю перед очима? Саме мене не вистачає в цій повній колоді пікових дам?

- А я поїм, - підхоплюю казан, який ледве не перечепила Маринка, так поспішала на "танцмайданчик", і ставлю між мною та чоловіком, щоб не дай Боже силоміць не зняв з мене одягу. Цей такий що може, а я собі й тим паче йому це дозволити не можу! - Дехто не надто метикуватий викинув мою їжу, тож доведеться задовольнятися малим.

- Чому ж відразу малим? Там все як треба, тобі сподобається. І розмір, і якість.

Це ми зараз про уху ведемо мову, чи то про...? Про частину його тіла, яке теж з трьох букв складається?

- Гаразд, якщо захочеш, то приєднуйся. Смачного.

І поки я досі обмірковую, про яке "як треба" йшлося, чоловік підморгує і з задоволеною посмішкою валить до інших.

Ще певно хвилин п'ять я відходила від шоку, намагаючись зрозуміти - що ЦЕ було? Потім ще пару хвилин обдумувала, чи не перекинути цей казан, щоб хоч так помститися Антону, і дійшла висновку, що йому то вже плювати, він там веселиться з натовпом, а мій шлунок починає бурчати, явно незадоволений позаплановою дієтою.

Чорт забирай, а смачно. Крім шикарного тіла в арсеналі цього чоловіка, ще один плюсик у вигляді вміння смачно готувати. Я і раніше їла уху, батько неодноразово варив її що вдома, що на природі, але варто визнати - ця набагато смачніша. Тільки таткові нічого не говоріть, окей? Ми ж друзі, і всім ділимося тільки між собою, точняк?

Та все одно він гівнюк! І ніяка здатність куховарити його не врятує! З таким бойовим налаштуванням я відправилася в палатку, коли мій шлунок задовольнився й подобрів, а я збиралася якомога скоріше відімкнутися, щоб не чути цього галасу.

Але як тут можна спати, коли гупотить музика, шалені молоді ноги вистукують по ґрунту, викликаючи сейсмічні коливання, а діджей, схоже, старається зі всіх сил, щоб не тільки білки не заснули цієї ночі, а і я прокинулася завтра з червоними від недосипання очима? Виходить, що не збрехав, коли повідомляв редактору статті про свої вміння? Реально вміє класно запалювати людей на танці?

Який красунчик! Прямо золотце! Та і я не гнилими нитками шита, мізки теж ще ого-го, тож визираю з намету, перевіряю обстановку і вирушаю до об'єкта, котрий мене на цей момент цікавить.

- О, ти до нас? - В тихій річці акули водяться. Це точно про Марину, яка вже без зайвого одягу, в одній спідній білизні, витанцьовує серед інших, а посмішка у дівчини настільки широка, ніби вона виграла всі олімпіади з хімії. 

- Ні, - хоча дехто був би досить радий цій новині, а дехто і ні, і ці дві людини, з прямо протилежними бажаннями наразі витріщаються на мене. І як би то не хотілося визнавати, але цього разу перемога за Тимофіївною. - Ти можеш дати мені беруші?

- Візьми в палатці, там при вході вони лежать, в такій білій коробочці. Ну, ти бачила, знаєш.

- Можливо, краще ти сама їх мені даси? - Бо якось порпатися в особистих речах, навіть з дозволу власника, так собі ідейка. Загалом, не люблю я таке.

- Вибач, але не можу.

Дівчина не коментує, чому вона не може відлучитися на якусь хвилинку, але мені вистачає пари секунд і легенького повороту голови вправо, щоб усвідомити, чим, а точніше ким Марина так зайнята.

- Гаразд, дякую.

Їй явно не до мене, і до мого бажання виспатися. В дівчини якраз триває процес зі зваблення Тараса, і судячи з тих коротких поглядів, котрі він на неї мимохіть кидає, то Маринка на вірному шляху.

В кожного свій шлях. У мене, наприклад, шлях самурая, бо потрібно навпомацки проти до палатки Марини та Віки, і звідти дістати те, що хоча б так-сяк врятує мені цей вечір. Ніколи б не подумала, що беруші стануть для мене таким собі рятівним винаходом.

До речі, треба прискоритися, якомога скоріше взяти ці затички, запхати їх по призначенню і заснути. Не варто забувати, що рано чи пізно цей індик припреться. Існує, звичайно, варіант, що він вибере на ніч собі жертву, і до неї полізе в палатку... Існує, але сподіваюся, що цьому Антошці обломиться! 

"Тоді, виходить, його жертвою будеш ти?"

Виходить, але... 

"Тоді, виходить, тобі й так не так, і сяк не гоже?"

Чуєш ти, мудрагель, якщо ти такий розумний, то... Висловити все внутрішньому голосу не встигаю, бо різко горизонт йде вниз, а заразом і я падаю... Звучить дзвінкий хрускіт, а після... Шалений біль прострілює все тіло, концентруючись найяскравіше та найболючіше в районі ноги.

- Аааааааа... 

Я зламала ногу, і це повний звиздець...