Читати книгу - "Епік"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Алло! Чи він ще працює? Алло! — Староста промовляв у невеличкий мікрофон, і звук його голосу відлунював навколо майдану з гучномовців, прикріплених до бібліотечної покрівлі.
— Жителі Гоупського округу й наші сусіди! Такому маленькому округові, як наш, ще ніколи так не щастило. Тепер ми маємо серед нас п’ятьох драконовбивць! Це найвидатніша подія, яка віщує для всіх нас новий період процвітання! — Але на ці його вітальні заклики юрба відповідала мовчанням, бо староста був непопулярний, саме він тиснув на селян, щоб ті виконували свої виробничі завдання. — А втім, дозвольте мені передати слово чоловікові, набагато придатнішому для цієї ролі, — одному з останніх великих драконовбивць, Свейнові Рудобородому з Блюваля!
Тепер вітання юрби були щирі й тривалі.
— Слава цьому величному дневі! — Літній чоловік, промовляючи, впевнено походжав по сцені, тож його могли бачити всі. — Тільки двічі в історії «Епіку» вбивали дракона. І мені здається, що вбивство драконів має бути завданням для молоді. Оскільки ви всі добре знаєте історію, я не можу приховати факту, що сорок років тому мої друзі і я здолали Чорного Дракона. І мушу признатися, незважаючи на весь мій прогрес відтоді, я, якби мене тепер попросили стати на бій із драконом, вибачився б і відмовився. — Натовп добродушно засміявся. — Але молодь смілива, і доля сприяє їй. Проте не тільки смілива, а й розумна. Неможливо перемогти дракона, якщо не вивчив його, якщо не розумієш, де в нього слабкі місця, якщо не знаєш досконало всіх ігрових ходів. Ця молодь заслуговує ще більших вітань саме за це, ніж за свою відвагу!
Юрба аж заревіла од захвату. Кожен житель округу запишався, що сам Свейн Рудобородий ушанував місцевих гравців.
— Я певен, що вчитель двох найстарших гравців теж заслуговує похвали. Жодна інша школа не виростила двох драконовбивць. — Тепер найпалкіші вітання пролунали з боку учнів сільськогосподарської школи, а вчителька збентежено вклонилася. — Я бачив в архівах, що ваша школа колись потребувала другого трактора. Невеличкого, вживаного трактора з малопотужним двигуном. Що ж, тоді ви зазнали поразки. — Почулося кілька несхвальних вигуків, але їхній тон навряд чи був серйозний. — То вочевидь була помилка з огляду на ваші теперішні й майбутні зусилля, присвячені випуску фахівців, які дають користь нашому суспільству. І тому я щасливий подарувати вам оце!
Свейн Рудобородий підійшов до краю помосту й махнув рукою. Почувся гучний гуркіт, що наростав і далі, аж поки перетворивсь у сталий ритм, який відлунював у кожного в грудях. Із провулку на міський майдан повільно виїхав новісінький трактор, сяючи свіжою фарбою, юрба шаленіла од утіхи. Трактор тягнув причеплену платформу, застелену тканиною, на якій видніли дивовижні фрукти й різноманітні торти й тістечка. Люди радісно плескали в долоні.
— Що ж, і сам родом з Півдня, я знаю, що ми живемо на дуже здоровій дієті з оливок і риби. — Свейн засміявся, почувши невдоволений буркіт. — Отож я подумав, що вам треба скуштувати й інших плодів нашої землі. Тільки тоді ви оціните, які ми щасливі. Адже іншим доводиться запихатися оцими північними тістечками, од яких тільки гладшаєш, і тими дивними водявими східними стравами.
Але до того, як ви поставите під загрозу своє здоров’я, я хотів би, щоб кожен приєднався до мене й передав три великі вітання вашим драконовбивцям, і подбайте, щоб вони були досить гучні і їх почули навіть в океані!
Всі засміялися, зрозумівши цей натяк на повне суперництво, що існувало між Гоупським округом і сусіднім округом на захід од нього.
— Гіп-гіп, ура! — підняв обидві руки Свейн, і юрба знову заревіла. Тричі пролунали гучні вітання, і Ерік щоразу пишався й ніяковів, такого він ще ніколи не бачив у житті.
Згодом, коли вони сіли за почесний стіл, смакуючи їжею, Свейн звернувся до них особисто:
— Ну, то які ваші плани? Які наміри? Можете вважати, що місця в університеті вам уже забезпечені.
— Чого тут іще бажати? — щасливо засміявся BE. — Я драконовбивця. Мені вже не треба працювати.
— Але, можливо, є потреба зробити щось не менш вартісне? — намагався зацікавити його Свейн.
— Що саме?
— Допомогти нашому суспільству гладенько функціонувати. Всі ви знаєте про дефіцити, й величне завдання, яке треба виконати, полягає в задоволенні всіх потреб, у забезпеченні якомога вищого рівня життя.
— Іти в адміністрацію? — запитав BE, заперечливо хитаючи головою. — Ні, для мене це завелика нудьга. Я боюся.
— Тоді, може, дослідження? Ти можеш використати свої ресурси для організації наукових експедицій — вивчення гірських хребтів і морських глибин. Нашому Центральному Комітетові такі експедиції щороку видаються марнотратством, тож їх кількість зменшують. Та якщо їх фінансуватимуть приватно, — чом би й ні, тоді не буде ніякого тиску з метою швидко отримати результати. Тоді будуть не короткочасні експедиції, а такі як слід.
— Справді, — трохи невпевнено погодилася Інгеборг. Невже вона справді бентежиться в присутності Свейна Рудобородого? Дивно, що тепер Ерікові доводилося усмішками спонукати її говорити впевнено. — Давніше я цікавилася геологією, прагнула допомогти відкрити нові джерела енергії.
Свейн уважно подивився на неї.
— Бачите, наш батько, перше ніж його розподілили на ферму, був змушений працювати в шахті, — квапливо додала вона. — Дуже важко, коли батько десь далеко, крім того, це брудна й небезпечна праця.
— Дивовижно! — кастократ відхилився, щоб кожен за столом міг бачити, як він захоплюється дівчиною. — Не сумнівайся: якщо в тебе така мета, тобі допоможуть геть в усьому. Я запропоную, щоб я міг приходити до університету бодай раз у рік і знайомився з ситуацією та зустрічався з іншими людьми, які зрештою стануть членами вашої команди. Я певен, що на тебе чекає велична і славетна кар’єра. А як щодо тебе, хлопче? — повернувся Свейн до Еріка, що відчув, як напружилася мати, на мить затримавши в повітрі руку з ложкою. — Ти можеш одразу полагодити свій зуб.
Не розтуливши вуст, Ерік, перше ніж говорити, намацав язиком щербатий зуб:
— Не знаю. Він уже став елементом моєї особистості.
Свейн засміявся і приязно поплескав Ерікову руку:
— Почекай, як опинишся серед університетських дівчат, тоді одразу зміниш свою думку!
Перед Еріком постала перспектива ходити до Майклгардського університету і змінити свій статус, носити кращий одяг, а на додачу сяяти бездоганно білою усмішкою. Але він не хотів нічого змінювати. Адже зламаний зуб правив за доказ, що він
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Епік», після закриття браузера.