Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Вовкулаки не пройдуть 📚 - Українською

Читати книгу - "Вовкулаки не пройдуть"

440
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вовкулаки не пройдуть" автора Валерій Павлович Лапікура. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 128
Перейти на сторінку:

Братиком трусонуло. І то добре.

- Ти чого?

- Бо при них горілку в сільпо тільки до сьомої вечора продавали.

Почервоніли обидва.

- Так це ж ми, сестричко, розумієш, тут, у порядку оперативно-слідчої роботи, версії проробляємо.

- Бачу-бачу, он дві версії вже пророблені за сейфом стоять. До самісінького денця проробили.

- Ти б замість глузувати, та щось підказала б розумне. От як нам того гаспида віднайти? Які чорти його вкрали? А головне - кому він треба?

- Зараз - точно нікому. А може то він за свої старі паскудства розплачується? Як там в усіх детективах радять? Для початку покопатися в минулому постраждалого. От яке у нього минуле?

Тут уже відгукнувся слідчий із центру:

- Та яке у цієї публіки минуле? Підозріле. Повне зібрання статей Кримінального кодексу України. Від шлюбного афоризму до крадіжки шпал на перегоні “Бердичів-Козятин”.

- То чого ж ви тут сидите і вухами ляпаєте? Беріть цих лебедиків і тягніть до суду під відповідну статтю.

- А тому сидимо, що собі дорожче. Ви ж знаєте, як воно у нас: колись за комуністів курей у колгоспі крав, а зараз - борець із режимом, народний обранець. Або ще веселіше: сидів за спекуляцію дефіцитним лінолеумом, а тепер - лєпший друг у Самого… разом на води їздять.

Я кинулася дурненькою:

- З ким їздить?

- А з отим!

І показав самими лише очима на офіційний портрет, що висів на стінці над Шерифовим столом.

- Ну, це вже…

- Так ото ж, кажу. Я колись притяг одного такого, як ви кажете, лебедика за перевищення швидкості. Мчав по селу на сто сорок! Мало того - вискочив на стрічну і протаранив корову. Уявляєте - скотинка через заднє скло вилетіла!

- А він сам?

- А що йому, бугаю, станеться? Рогом вухо порвало, та й усе.

- І що далі?

- Далі з’ясувалося, що цей Шумахер ходить у помічниках мало не у самого спікера. Понабігло начальства!… Йому “пардон на разі” і під білі рученьки з капезе вивели, а мене - в оборот!

- А якби він не корову, а людей позбивав?

- Ой, Маріє, ви наче вчора на світ народилися! Було б те ж саме! Мені ще пощастило, бо доки у відділі внутрішніх розслідувань, вибачайте, дупу мантачили, отой помічник партійну касу обікрав. Інакше ходив би я зараз у вашого родича в заступниках, та ще й на ставці прибиральниці. Тож тут не те що вип’єш, уп’єшся до непотребства.

- Вам, мужикам, аби привід. А я, між іншим, у справі. Агітатори пішли по селу зі списками на підтримку своїх коханих.

- То й що? Нормальна процедура. Згідно з законом. Нема списків - нема тебе в бюлетені. Хоч ти гопки скачи, хоч плач.

- Братику, плакати будемо ми з Павлом. І ти теж, як наш родич. Павлів тато через тих клятих списків так перехвилювався, думали - все! Інфаркт! Каже: сьогодні це виборчі списки, а завтра - розстрільні. Тридцять третій рік згадав, коли хліб трусили теж по спискам, одноосібників. То може в місті все це позабувалось, а у наших пам’ять довга.

- Що ти пропонуєш?

- Запроси всіх старших агітаторів до себе, скажи приблизно таке: списочки ви собі десь у іншому місці заповните, а у нас народ полохати не варто.

- Заборонити? Так я ж не маю такого права!

- Він не має такого права, - підтвердив слідчий із центру.

- А хто сказав, що він заборонить? Дружня порада. Мовляв, народ у нас несвідомий, боязливий, ще з переляку взагалі на вибори не прийде. А мо’ й за вила візьметься.

І тут отого, з центру, раптом пробило на правду.

- А я взагалі не розумію, на якого ікса ці придурки влаштовують комедь зі списками? Їм же в районі прямо з паспортного столу видали на руки всі дані. Тільки проставляй і розписуйся. Що вони тут у тебе пили, що їх на чесні вибори потягло?

- Та фельдшер дегустацію влаштовував. Настоянки на лікарських травах, народні рецепти.

- Треба ознайомитися. І взагалі, лейтенант, ти хочеш бути майором?

- Дуже!

- Тоді запам’ятай: від старших товаришів можна приховати все: справжню статистику і навіть нерозкриті злочини. Тільки не випивку! Особливо ту, котра за народними рецептами.

Братик благально глянув на мене. Ну що тут поробиш?

- Добре, - кажу, - виділю вам пляшечку мікстури з особистих запасів. Але тільки після того, як ви агітаторів щодо їхніх списків укоськаєте. І приберіть палітурки від ваших “версій”. Бо ще хтось побачить і вашому начальству накапає.


Тої ночі якраз поросилася свинка Федора, і ми з Павлом добряче нахвилювалися. Але все обійшлося. І на ранок льошка принесла нам цілу команду жвавеньких поросяток. Усі до одного - викапаний тато їхній у дитинстві. І знову тринадцять! Коханий, ну треба ж совість мати! Де я зараз прийомну маму знайду, якщо у решти свиноматок теж повний комплект?

Поки прийняли весь гурт, поки пообмивали, поки зубастеньким кливаки поскусювали

1 ... 36 37 38 ... 128
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вовкулаки не пройдуть», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вовкулаки не пройдуть"