Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Стане врода за мерця!

З’являються три раби та інфант дон Фернандо.

1-й раб

Ми в саду сьогодні зрання Працювали, як завжди, Та, побачивши, що ти Вирушив на полювання, Раді кланятись тобі.

2-й раб

Бо одна у нас розрада — Бачити тебе, Фернандо.

3-й раб

Ти нам світоч у журбі. Дон Фернандо Дайте, друзі, вас обняти. О, коли б я тільки міг Збити пута з ваших ніг, Зруйнувати каземати І зумів жадану волю Дарувати вам усім, — Ні, не здатний я нічим Полегшити вашу долю. Та благовоління Боже Нам загинути не дасть. Знайте, будь-яку напасть Обережність переможе. Вам вона в пригоді стане: Невблаганний час не жде — Квітка, що тепер цвіте, Завтра хоч-не-хоч зів’яне. Все міняє суть свою, Не одвічні і страждання. Що ж це замість подаяння Я поради роздаю? Сум, тривога, сподівання, Сновидіння і ява, Джерело невтішних сліз, Невимовна безнадія. Фенікс – ніжна й чиста мрія, Що у серці я проніс, Фенікс – мій тяжкий недуг І моє чарівне зілля: Скромно й щиро все відкрив я, Як закоханий і друг.

(Іде.)

Дон Фернандо

Що ж, печаль його ясна: Птиця Фенікс[33] в тому винна,