Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Двічі графиня та двічі генерал 📚 - Українською

Читати книгу - "Двічі графиня та двічі генерал"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Двічі графиня та двічі генерал" автора Сергій Шарик. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 179
Перейти на сторінку:
а тепер хочу застосувати свої знання, інтуїцію на ділі. І я, повторюю, чекаю від тебе не тільки допомоги, а й розуміння, — почав розмову Станіслав.

— Я спробую, але є прекрасна приказка: «Від добра добра не шукають», — відповів Мощенський.

— Це не той випадок, Антонію. Спробую пояснити тобі свої ідеї. Отже, головне, про що ми до хрипоти сперечалися з батьком, це податки. Батько дуже закрутив гайки, ввів багато нових поборів. До певного часу це приносило свої позитивні результати, а тепер тільки шкодять. Селяни, змучені важкою панщиною та податками, тікають від нас до сусідніх поміщиків, а в нас і без того багато незаселених земель. Для вирішення цієї проблеми я планую здійснити кілька нововведень. По-перше, поступовий перехід від панщини до оплачуваної обробки моїх угідь.

— Але, графе, навіщо ж платити за те, що й так ваше? — здивовано вигукнув Мощенський.

— У цьому-то й весь сенс. Побачиш, якість значно зросте. По-друге, я скасовую такі податки, як роговщину, свинячі, пасічні й димні. І взагалі, видаю маніфест для всіх управляючих. У ньому я доручаю їм провести поступове переведення всіх селян на генеральний чинш — заміну всіх повинностей грошовим податком. Управляючі повинні ставитися до селян як до людей, кожен підданий житиме не в землянці, а в наземному будинку, який повинен самостійно побудувати. Крім того, управляючий стежитиме за тим, щоб усі селяни через кожні шість років висаджували у своєму дворі певну кількість яблунь, вишень, груш і шовковиць, а в непридатних для оранки землях — швидкорослі дерева: верби й тополі. А ще розводитимемо нові сорти пшениці, жита і вівса. — Потоцький відволікся від паперу й подивився на управляючого: — Я думаю, це не лише зупинить утечу моїх селян, а й приверне багато народу від сусідів, і не тільки від сусідів.

— Ви матимете проблеми з їхніми хазяями.

— Це питання я вирішу сам. І якщо народ піде до нас, я на перші два, а може, і три роки звільню їх майже від усіх податків. Далі: чимало землі перебуває в оренді у дрібних шляхтичів. Тільки в уманських маєтках я нарахував понад шістдесят орендарів землі. Багато хто з них давно приносить у мою скарбницю лише боргові розписки. Тому я розриваю з більшістю із них договори на оренду і беру керування на себе.

— Ви розраховуєте на різке збільшення виробництва продукції, але ж її потрібно кудись збувати. Це призведе до ще більших витрат.

— Ти кмітливий, Антонію! Недаремно батько тримав тебе головним керуючим. Ми не вивозитимемо самі готову продукцію, а залучимо покупців сюди. І в Умані, і в Тульчині, і в Могильові влаштовуватимемо ярмарки. Для цього я вже написав листа Кошу Запорізької Січі, кримському ханові та в найближчі російські губернії. Нехай приїжджають і викладають грошики! Добре б купити або побудувати кілька кораблів на Чорному морі, і тоді в нас буде свій торговий флот. А щоб розширити асортимент товарів, побудуємо низку великих підприємств. В Умані — кінний завод. Я вже виписав з Англії кілька кобил чистої англійської породи. Татарам і козакам добрі конячки ох як потрібні! А в Європі зараз великий попит на вовну тонкорунних овець. Будемо розводити їх на Уманщині. Тут, у Тульчині, побудуємо суконну мануфактуру, по всіх маєтках — кілька цукроварних заводів. А трохи згодом — каретну, свічкову та шкіряну фабрики. І останнє, нам у насолоду, — Станіслав з усмішкою поглянув у бік дружини, — чудовий палац.

Коли управляючий пішов, Жозефіна похвалила чоловіка.

— Ти сьогодні був дуже переконливий і азартний, Стасе. Дай Бог втілити все задумане.

Станіслав обійняв дружину.

— Мине зовсім небагато часу, і наші села навесні будуть як наречена — вкриті білосніжними квітами фруктових дерев.


Із подальших подій ми дізнаємося, що Станіслав Потоцький зміг втілити в життя майже всі свої ідеї. Так, до кінця XVIII століття на кінному заводі в Умані нараховувалося лише маток 600 голів, а отара тонкорунних овець склала три тисячі. Тульчинська мануфактура мала 95 ткацьких верстатів. А населення зросло майже втричі. Єдине, що не вдалося графу, — повністю позбавитися від оренди: ще не вистачало сил і засобів для обробки значних за розмірами земельних володінь Потоцьких. Це і змусило його відновити оренду.


В останній день літа 1775 року Жозефіна народила дівчинку. Її назвали Пелагеєю. Граф Станіслав був щасливий до нестями. Тепер він став батьком! Він був готовий до цієї ролі. Десь у глибині душі у Потоцького почали пробуджуватися до дружини почуття ніжності, як до когось рідного-рідного. Жозефіні необхідно було тільки відчути це і відповісти тим же. Граф відразу ж написав жартівливі вірші від імені Пелагеї, адресовані матері (Жозефіні) з проханням не зупинятися, а скоріше подарувати їй братика. Графиня прочитала їх, знайшла зміст не зовсім добрим, про що і повідомила чоловіку. А Станіславу досить було тільки усмішки дружини і ласкавого поцілунку! Ох, як шкода…

Майже відразу після народження Пелагеї до Тульчина прибув королівський кур’єр. Граф Станіслав зламав сургучеві печатки, швидко прочитав листа, й обличчя його засяяло.

— Шампанського сюди! — наказав він слузі. — Люба, король нагородив мене найвищим польським орденом — Орденом Білого орла!

— Цікаво, за які заслуги тебе удостоїли такої честі? — здивовано запитала Жозефіна і, кокетливо усміхнувшись, додала: — Орден призначався мені за те, що я народила доньку, але тому що глава сім’ї — ти, то і нагорода тобі.

— У чомусь ти маєш рацію, моя мила, — погодився Потоцький. — Ордена я ще, звичайно, не заслужив. Річ у тому, що після розподілу 1772 року король хоче зміцнити Річ Посполиту. Для цього йому потрібні союзники, причому союзники з вищої знаті. Так що, можна сказати, орден виданий авансом. Але все одно я шалено радий! Завтра ж їдемо до Варшави!

— Завтра не вийде, Стасе, — потупивши очі, мовила Жозефіна.

— Це ще чому?

— По-перше, я не встигну зібратися, а по-друге, тобі потрібен орденський костюм.

— Полковнику, — звернувся Станіслав до кур’єра, — ви розбираєтеся в цих питаннях? Яким має бути орденський костюм?

— Усе просто, пане графе, — уклонився полковник. — Костюм повинен мати кунтуш із білого сукна, обшитий

1 ... 36 37 38 ... 179
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Двічі графиня та двічі генерал», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Двічі графиня та двічі генерал"