Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

287
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 224
Перейти на сторінку:
сонця. Так лячне криводушіє митця Жене у темні схованки й пустелі, Хоч ждуть його скорботні і веселі, Болючі і палаючі серця. Мені явився голос той від стоми, Та не подався я в ліси за ним, Де селяться аскети, звірі й гноми. О, я ненавиджу отруйний дим, Та спопеляю словом огняним Димучий бруд, а не сніпок соломи!

1977

* * * Не розкидай без намислу по світі Думки, як скарби, повні дивини. Ти їх у схов душевний зачини, А ключ до них сховай у заповіті! Брехня! Думки в душі, як леви в кліті, Позападають у ліниві сни; До скону не розбудяться вони — Вже не царі, а жебраки в лахмітті! Дай волю їм, допоки ще горять, Допоки до життя вони охочі — Крик і жага, любов і дивоглядь! Те, що живе не в полум'ї, а в клоччі, — Дрімає і не відкриває очі, Хоч ніж ти в нього вбий по рукоять!

1977

* * * І вийшов я на гори, як Хорив, Поглянув на Дніпра важке свічадо, Братам далеким поклонився радо, Бо Київ разом з ними я творив. Світила осінь. Берег златогрив Дививсь у воду, як русяве чадо Князів моїх. О таємнича ладо, Скажи, чиє життя я повторив? Як я лежав, засипаний землею, Печаль віків — куди подітись їй? — Любов'ю обернулася моєю, А місто Кия в пам'яті моїй Летіло понад степову гілею, Як блискавиця в хмарі грозовій.

1979

* * * Не вірю в те, що ми постали з глини, Що Бог нам з глею виліпив чоло. Немов стебло в міцне перевесло, Назавжди входжу в світлощі людини. З глибин душі моєї промінь лине До серця, що на світ ще не прийшло. Від моїх мислей відпадає зло, Як відпадають од дахів льодини. Я натикаюсь на біду й печаль І прокидаюсь, не сплячи, від болю; Я сонцем очищаюсь, мов кришталь; Та чую в тиші й гуркотінні бою, Як духу вічного тривожна даль Тече під серцем, сяючи любов'ю.

1978

* * * Андріївський узвіз. Подолу злотна скриня. Свічадне полотно Дніпрової води. Вже є царі, та ще нема Сковороди, Нема богів, та вже будується святиня. Тараса ще нема, але вже не рабиня Богданова земля, вся в струменях руди. Вітчизни ще нема, та скресли вже льоди, Цвіте над Києвом коругва жовто-синя. Ще на моїй землі манкурти і хохли Плодяться і живуть, як пажерні блощиці, Ти їх не зачіпай — хіба весь край спали… І завжди житимуть створіння темні й ниці, Щоб видно в
1 ... 36 37 38 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"