Читати книгу - "Арон, Олекса Мун (Alexa Moon)"

— Тобі ніколи не хотілося завести сім'ю? — Арон лежить у мене в ногах і ніжно гладить по них. Ці невагомі рухи знову змушують відчувати хвилю збудження, що накочує, хоч його член вийшов з мене п'ятнадцять хвилин тому. Такими темпами він зробить із мене німфоманку. Тому що якимось дивним чином все, що б Арон не робив зі мною, приносить задоволення.

Але, зараз? Чого він прагне добитися зараз? Тіло моє привчив, тепер намагається пробратися в душу?

— Я, звичайно, погано уявляю тебе домогосподаркою біля плити, ну а діти? Ти хіба ніколи не хотілося, таку ж красиву доньку, як ти? — він смикає голову в мій бік, і наші погляди перетинаються. У його чорних очах нема іронії. Я вперше бачу там абсолютний штиль та умиротворення. А ще там якщо ледь вловима тінь інтересу. Йому справді цікаве моє життя?

Давно я ні з ким не говорила на особисті теми.

— М… я була вагітна… — тягну на себе край простирадла. Нізвідки виникла гостра потреба прикритися. Напевно, це захист підсвідомості, бо зараз оголюється моя душа.

— Ти втратила дитину? — його пальці, що виводять нехитрі візерунки на шкірі, завмирають. Голос знову стає крижаним.

Гірше… я добровільно вбила свою дитину, бо була справжнісінькою ідіоткою, яка думала не про те, про що справді було варто подумати.

Ця бурхлива відповідь осідає виключно в моїх думках, а вголос я вимовляю інше:

— Я зробила аборт.

— Навіщо? — щиро не розуміючи, Арон дивиться на мене. Підіймається на ліктях, щоб краще мене бачити. А мені ось навпаки — хочеться сховатись, а краще провалитися крізь землю. Про це думати гидко, а говорити вголос ще гірше.

— Тому, що її потенційний батько, який зовсім не хотів ставати батьком вдруге, вирішив, що йому це не потрібно. А я... а я думала, що я люблю цього потенційного батька. Люблю настільки сильно, що зможу жити тільки заради нього і себе, і ніякі діти нам не потрібні, якщо для цього нього це неважливо.

— Блядь, тільки не кажи що зараз, ти так гарно завуалювала свого депутата. Потенційний батько… та інша херня.

— Це взагалі не твоя справа, Ароне! — відчуваю, як до горла підступає ком. Я стану плакати перед ним. Мою душу, яку я затоптала глибоко в собі — йому не побачити. — Я не розумію, до чого ця розмова? Ти хотів моє тіло, бери!

— Тепер я хочу твою душу, — ненароком кидає він і продовжує: — Тобто, ти зробила аборт через те, що ця мерзота не захотіла приймати дитину?

— Ароне, годі! — голос тремтить. Ось-ось лусне.

— От мудак! Трахав тебе, трахав, ще й сухим із води виліз? Йому пощастило, що він здох, інакше я б особисто його придушив.

Це була остання крапля. Емоції, які стільки років душили мене зсередини, знаходять пролом і виливаються назовні.

Я відвертаюся від Арона і збираюся піти у ванну, тому що сльози гарячими доріжками обпікають щоки, а з грудей ось-ось вирветься здавлений схлип.

— Стояти! Ми не договорили! — Арон хапає мене за щиколотку і тягне на себе.

— Задоволений?! — гаркаю на нього, демонструючи своє почервоніле й заплакане обличчя.

— Задоволений! — гарчить у відповідь. — Хоча ні хріна не задоволений. Жіночі сльози викликають у мене зворотний ефект. Тільки не кажи, що ревеш через свого мудак. Тому що він справжній мудак, якщо змусив тебе зробити аборт. Я б ніколи в житті не вчинив би так. Треба було б і десятьох виховав би.

— Навіть якби це була дитина від Жасмін? — на емоціях випалюю я.

— Ну, ти блядь не порівнюй!

— Ну, а раптом для Андрія я була його власною Жасмин? Я просто змирилася з цим. Знаєш, хлопче, кохання — така погань!

— Не знаю! — зло випльовує. — Якби Жасмін залетіла від мене, я купив би їй квартиру і замкнув би її там з дитиною, поки не виповнилося б вісімнадцять. Але дякувати Богові з реакцією у мене все добре. Знаю коли треба витягнути. До речі, я волію трахатись у гумі. Так що...

— Справді? Щось я не помітила що ти полюбляєш трахатися в гумі!

— Ти — довбаний виняток.

— Прийму за комплемент, — невесело посміхаюся.

— Приймай, як хочеш! — Арон відкидається на ліжко та закидає руки за голову. Дивиться в стелю.

— І так, Ароне, — ледь чутно вимовляю, — я завжди хотіла дочку…

— Я теж, — трохи повільно ледь чутно вимовляє він, — таку ж гарну, як і ти.

Що?

Арон повертає голову в мій бік і знову відновлює рух пальців на моїй шкірі. Його погляд чорний, блискучий, але що там ховається в глибині душі, мені так і не зрозуміти.

Навіщо все це? Навіщо ці розмови?

Вони діють на мене погано. Змушують глянути на цього молодика з іншого боку.

Моє серце досі не відійшло від емоцій, що накотилися, але зараз воно починає стукати з новою порцією адреналіну, тому що Арон підіймається та починає повзти до мене.

Його пальці накривають мої коліна і ковзають вниз до стегон, по дорозі збираючи в гармошку біле простирадло, яке служило кволою перешкодою до мого оголеного тіла.

Його рухи повільні, плавні. Погляд з-під чола пробирає до кісток. Я знаю, Арон знову хоче зайнятися зі мною сексом — це я можу прочитати в його погляді, беззаперечно. Але там є ще щось інше… те, що запечатано для мене під сімома замками.

— Розслабся, — велика долоня накриває мій живіт, що тремтить, а темна верхівка пірнає між ніг, розводячи коліна в сторони.

— Ароне… що ти…

Далі слова не йдуть, бо я зі стогоном валюсь на подушки.

З глузду з'їхати…

Його зухвалий язик розсуває ніжні складочки й штовхається у чутливу точку. Ця дія змушує тіло спалахнути вогнем.

Пальці впиваються в простирадло, стискаючи його в кулаки. Такого зі мною ще не було. Зазвичай оральний секс був моєю долею. Андрій ніколи не опускався переді мною «на коліна».

Та й мені цього не хотілося. Якось дуже багато років тому, мій перший хлопець запропонував мені спробувати подібні ласки, але те що він робив там своїм язиком не приносило мені ні краплі приємних відчуттів, тому такий вид сексу я виключила зі списку, що приносять задоволення. Я цілком можу обійтися класичним стилем та не класичними позами для різноманітності.