Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Драма Кров'яного посоха вже траплялася раніше в історії. Він думав, що через те, що історія повністю змінилася, все це більше не повториться. Він не очікував, що невдачливий Король-Король-Труп-Чарівник все-таки пошле йому цю біду.

Але Брандо примружив очі і не надто хвилювався в душі.

Для нього це була рідкісна можливість. Рідко можна було зіткнутися зі знайомою історичною подією, і така хороша річ могла не повторитися в майбутньому.

686

Розділ 686

Наприкінці Року Меча справді відбулося друге в історії вторгнення Кривавого Посоха.

.

Непокірний Король-Чарівник Трупів вступив у змову з графом Ренднером, щоб створити проблеми, намагаючись створити привід для вторгнення в Елсон. Більш глибокий намір полягав у тому, щоб вирватися з-під контролю верховного імператора Мадари або принаймні послабити його престиж.

Тож це було гарне шоу, зрежисоване . Просто деякі люди планували відкриття шоу, але не очікували остаточного результату. Кров'яний штаб, який колись пронісся східним регіоном Карсук, повністю поховав себе в цій війні. Спочатку він зазнав поразки від союзних військ Еке, Юри та герцога Вієро. Потім, в процесі відступу в Країну Павуків, вона потрапила в засідку армії Королеви Банші Ялвете, яка заявила, що не бажає підкорятися Меркурієвому посоху, а потім загинула.

,

Невдовзі після його смерті територія, якою він спочатку правив у Кривавому лісі, була розділена. Інджирста успадкував найбільшу його частину. Тоді королева Банші Ялвете також здалася верховному імператору Мадари після символічного опору. Як не глянь, здавалося, ніби Король Трупів-чарівників викопав яму і закопався в неї.

,

Перед тим, як Інджирста покинув Ауїн, він таємно спілкувався з графом Ранднером. Але в наступну мить цей прекрасний граф вирушив до Посоха крові, щоб вступити з ним у змову. Можливо, тільки порожній, похмурий розум Кривавого Посоха Трупного Чарівника подумає, що в цьому немає нічого підозрілого.

Королева Банші, Ялвете, також була великим підозрюваним, але Брандо не турбувався про це. Його зворушило те, що він зрозумів, що цей вересневий конфлікт в історії принесе йому величезні можливості. Це може навіть дозволити йому одним махом повністю вирішити проблему в Південному регіоні.

.

Якщо його план буде успішним, то Її Високість матиме принаймні один-два роки розвитку після об'єднання Південного регіону. Ще до того, як імператор Мадари був готовий, якщо Еруен був готовий зайнятися війною заздалегідь, можливо, нова Чорна Троянда серйозно задумалася б про шлях на Захід.

,

Брандо на мить поринув у роздуми. Його палець легенько постукав по конверту. Тільки він бачив у листі можливість. Він чітко пам'ятав цей історичний момент. Під час Осіннього Місяця Року Меча, Кров'яний Посох вирішить попрямувати на схід від сьогоднішнього Букче і увійти в Гринуар з регіону Сільман. Потім вони зустрінуться з графом Ранднером на кордоні Північного лісу Тосанкейд.

Після цього армія Бладстаффа рушила на північ, щоб атакувати Куркель, столицю Гринуару, намагаючись відкрити шлях до В'єро із заходу від озера Валленден.

,

Однак армія нежиті потрапила в засідку союзних військ Еке, Юри та герцога Вієро поблизу міста Мілководдя. Кривавий Посох був убитий Ялвете в процесі відступу в Країну Павуків. Армія принцеси і герцога Аррека також напала на столицю території Ранднера Магітан.

.

Вересневий конфлікт почався в місяць врожаю і тривав більше місяця до середини місяця осені. Після цього і Мадара, і Еруан відмовилися визнати, що це була війна. Вони дійшли консенсусу в письмовій формі, що це був прикордонний конфлікт, де лорди приватно грабували і мстилися. Брандо особисто брав участь у війні як гравець на той момент.

Незабаром після цього граф Ранднер був вигнаний і втік до Мадари. Він приєднався до сил Інджирсти, але це вже не було чимось, що хвилювало Брандо. Він підвів голову і втупився в величезну карту південного кордону Еруїна, яка була вивішена з одного боку стіни замкової зали в Абіс. Його погляд завжди блукав по одній з ліній.

.

Ця лінія починалася від Сільмана на півдні і доходила до замку Куркель на півночі. В історії Кров'яний посох одного разу напав на Куркеля, але цього разу Брандо явно не дав би лічу стільки переваг. Південний кордон тепер був у кишені принцеси, і Брандо не був настільки щедрим, щоб віддавати свої речі іншим.

Ключовим було те, що це була найкраща можливість покататися на мотузці в , і герцог Вієро обов'язково приєднається. Тепер йому залишалося тільки сподіватися, що старий Аррек також приєднається до хаосу. Якби їхні союзні війська були повністю знищені, то війна на південному кордоні фактично закінчилася б.

Погляд Брандо зупинився на районі Сільмана, де почалася війна, і він раптом подумав про якихось людей.

.

Ці люди вже мали б закріпитися.

.

Тоді план був складений.

.

Він зігнув палець і легенько постукав по столу. Цей вчинок змусив Амандіну, яка була збоку, злегка здригнутися. Знайома з ним Амандіна добре знала, що він вже визначився з наступним планом.

.

Як і очікувалося, Брандо підняв голову. Спочатку він глянув на Дельфайна, якого Скарлет притиснула до стільця. Ця жінка трохи спантеличила його, але той факт, що вона наказала своїм підлеглим зробити боляче Фреї, розлютив його ще більше. Валькірія прийшла до нього з бинтами і сказала, щоб він не був імпульсивним, але саме через це серце Брандо стало ще холоднішим.

.

Якусь мить він замислився. Вбивця повинен бути готовий до того, що його вб'ють. У цієї жінки були зловісні наміри. Хоча врешті-решт їй це не вдалося, принаймні вона намагалася вбити. Більше того, не власна совість змусила її зупинитися. Якби Скарлет не було в той час, Фрейя і навіть римлянин не змогли б уникнути смерті.

Однак посланці не загинули у війні між двома арміями. Хоча цей посланець робив деякі підлі речі, Брандо не був настільки дріб'язковим, щоб сперечатися з жінкою. Крім того, якби він убив Дельфайна просто так, Фрея, швидше за все, відчула б себе винною. Він не хотів залишати зла на майбутню Валькірію через цю дрібницю.

Однак він міг уникнути смерті, але не зміг уникнути покарання. Більш того, Брандо вважав, що іноді смерть є своєрідним полегшенням. Ця отруйна жінка дивилася на нього з обличчям, повним образи. Вона була дочкою прем'єр-міністра Круза, і її статус здавався дуже високим. Якби вона загинула, між Еруаном і Крусом була б справжня війна.

.

Брандо витріщився на неї. Як би він не дивився на неї, він відчував, що її темно-фіолетові очі