Читати книгу - "Кава на Різдво, Таня Мальована"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
АНЯ.
Я не знала за що хапатися. Максим привіз мене до кав’ярні, а сам поїхав у офіс.
Домовилися, що я приїду в обід перевірю, як підготовка зали. Алла Андріївна контролює кейтерінг та банкет. А ще вона організовує завтра доставку десертів від моєї Маші.
Прикраси та музиканти лишилися на мені. А завтра буде на контролі одна із менеджерів агенції, які прикрашали зал та від них же буде ще ведучий.
У мене зараз була задача виконати настанови від Андрія. Як захистити себе в інтернет світі.
— Бос, що це було з ранку? — стурбовано запитала Нат, коли я приєдналася до неї за барною стійкою.
— Хотіли мені помститися. Це колишня мого нареченого, — передивлялася робочий комп’ютер шукаючи потрібні галочки.
— Нареченого? Бос, вітаю! — Ната з широкою посмішкою кинулася мене обіймати. — І каблучка справжня-спражня?
— Ната ти мене задушиш, — сміючись легенько відштовхнула її. — І каблучка справжня про інше не питай. Я поки не можу ні про що думати, окрім ранкової холери.
— О щодо холери. Здається я знаю звідки ноги ростуть, — повідомила мені Ната.
— В сенсі? — не розуміючи подивилася на неї.
— Учора на зміну заходив Богдан зі знайомими. А в цей час до мене підійшла якась брюнетка в такій білій шубі, а ще в неї була така яскрава помада. Колір фуксії їй не пасує, — під моїм поглядом Ната повернулася до теми. — Так от, вона почала мені втирати, що вона ніби твоя однокласниця чи одногрупниця. І от вона довго була за кордоном, дізналася, що це твоя кав’ярня й хоче тобі подзвонити. Але номера твого немає. Я її відправила на сторінку кав’ярні. Типу пані напишіть в інстаграм, а там і твоя сторінка ж є. Але ні вона вчепилася в номер. Я з нею попрощалася. Але після того, як вона пішла за нею вийшов й Богдан, а повернувся через пару хвилин. І я подумала, а не міг він раптово злити твій номер, тій дамочці?
Мабуть, на моєму обличчі було абсолютне нерозуміння, бо в моїй голові мавпочка грала на тарілках і побила дзинь. Не могла я осягнути, що хтось так може вчинити.
Є робочий номер то дзвонить. Навіщо особистий давати. Де були мої мізки, коли я все до свого телефону прив’язувала.
— Аню, може спитаємо Богдана? Він он якраз намалювався, — вказала Ната на хлопця, що заходив до кав’ярні.
Очі Богдана засяяли, як тільки він побачив мене за баром.
А мене як холодом обдало. Невже це він міг зробити? Мені не вірилося. Хай наші припущення опинятися хибними.
— Доброго дня. Що ви такі смутні й невеселі? — широко посміхаючись запитав він, підходячи до нас.
— Ледь зранку не втратили кав’ярню. Доступ до всіх сторінок, банку, профілів, — дивлячись йому прямо в очі почала розповідати. А сама дивилася, як с кожним моїм словом Богдан втрачає кров з обличчя. Він став білим, як стіна.
— І ти нічого не хочеш сказати? — запитала я прямо.
Будь ласка, скажи, що ти не причому. Ти гарний бариста. Гарна людина. Мені здавалося, що в нас така собі маленька кавова родина. Не хочу втрачати нікого.
— Вона сказала, що ти зустрічаєшся з її нареченим. І що він дурить тобі голову, а сам повертається до неї кожного дня. І що Юля ця хоче поговорити з тобою. Щоб ти не руйнувала їх стосунки. Бо дитина має народитися в шлюбі, — лепетав Богдан, а мені ставало тільки зле від його слів.
Як же ця змія закрутила все.
— І я дав їй номер. Там же все так... — виправдовував Богдан і намагався не дивитися мені в очі.
Я ж тільки застогнала.
— Вона не наречена, вона не вагітна і вона бреше на кожному кроці! — відрізала я.
Злість захопила мене просто з головою. Таким пекучим вогнем вона розлилася всередині. Спалюючи всю образу й не розуміння. Чому?
— Ти поділився моїм особистим номером з чужою людиною без мого дозволу. Це ледь не призвело до того, що я могла лишитися без нічого. І як би я розгрібала наслідки невідомо. Ми обговорювали момент зв’язку з людьми ще на початку. І що я отримую? — гримала я на нього.
І як добре, що це була година коли не було жодних гостей. Тому що так кричала я вперше, вся напруга ранку вийшла на зовні й вилилася холодною хвилею на Богдана.
— Аню, можливо ти трохи перегинаєш палицю? — спробувала втрутитися Ната.
— Можливо. Але ви її не знаєте, ця особа спроможна на все. І я не знаю, як вона ще захоче спаскудити мені життя! — гаркнула я на своїх працівників та зникла фурією в коморі. Залишивши їх зі спантеличеними обличчя. Ната тільки зиркала потім на Богдана з докором в очах.
Мені треба побути на самоті. Бо я зараз договорюся до того, що звільню Богдана. Так він мене зараз дратує.
От що робити? Розумію, що можливо моя реакція на його вчинок не сумісна. Але як представлю, що могла втратити доступ до мереж.
Кав’ярня це не тільки приміщення та люди, а й кожен пост, реклама в яку закладені кошти. Сторінки, які пов’язані та працюють на просування. Я вкладала в це кошти, які збирала декілька років.
Основний вклад на відкриття був зароблений закордоном. Три роки вставати о 4 ранку й працювати то на складах то на заводі. Той період був тяжким фізично для мене.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кава на Різдво, Таня Мальована», після закриття браузера.